Делісія Леоні - Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні

Король довго не відповідав, пильно розглядаючи свого співрозмовника. А потім знизав плечима і відповів:

— Одружишся з Аурою, зможеш вижити... я дам тобі те, що ти просиш. Так, Віторе, розумію, але й ти мене повинен зрозуміти. Мені потрібний її батько у Раді. Інших найкращих кандидатів у чоловіки для неї я не знаю.

Я з тривогою спостерігала за графом. Він судорожно стискав і розтискав кулак. Я вже молилася, щоб це катування швидше завершилося. Зрештою, граф розвернувся і попрямував до виходу. Він кинув на мене один короткий погляд і я поспішила за ним, зовсім забувши наостанок вклонитися королеві та королю.

Граф швидко покидав королівський палац, і я ледве встигала за ним. І тільки в магмобілі він зміг розслабитися та зітхнути.

Заплющивши очі, він закинув голову. Я вловила його прискорене дихання, але боялася і слово сказати, порушити його спокій. Та й насправді... якби не я, якби через мене граф не проговорився тоді перед лікарем Марвей...

— Мілорде?

Він розплющив очі і довго дивився на мене, нічого не кажучи. Я навіть не могла припустити, що його непокоїть.

— Магію короля не всі навіть придворні можуть винести, - сказав він так тихо, що я ледь почула його слова. І не могла зрозуміти: навіщо він зараз про це говорить? - З тобою все гаразд?

У мене навіть серце кольнуло. Його це зараз хвилює? Чи він витратив всі свої сили на мене?

— Так, зі мною все гаразд, адже Ваш захист працював, адже так?

Граф нічого не відповів на моє запитання. Та й до самого будинку він більше не проронив ані слова.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно