Делісія Леоні - Його заборонене кохання. По той бік прокляття., Делісія Леоні

Я залишив її одну, бажаючи все ж таки побути наодинці і прийняти ванну. Завтра мені потрібно було зробити правильне рішення. Весілля… весілля я поки що скасую. Проведемо похорон Деніеля. Мого захисту вистачить, щоб стримати північ. На певний час. Але що ж потім? Еріел знала про що запитати. Рада наполягатиме на шлюбі з Алією, як і вона сама. І всім начхати, що вона намагалася мене вбити. Усі чекають від мене захисту імперії. Якоїсь дії…

Я повільно голився, стежачи за кожним своїм рухом, який щохвилини розкривав мої шрами. Шрами минулого. Я кинув у раковину бритву і вперся двома руками в стіну, дивлячись на своє відображення у дзеркалі. Набагато легше було зализувати рани у своєму будинку, поглинаючи пляшку за пляшкою аренті. Забуваючи своє минуле.

Я намагався згадати свою дружину. Але... перед очима тепер була лише Еріел. Прокляття! Як я міг забути її ім'я? Я давно не був на цвинтарі. Так, з моменту появи Еріел, я жодного разу не приніс квіти до неї на могилу.

Потрібно якнайшвидше розібратися з цим прокляттям! Я не можу накликати на Еріел нещастя.

Я ще раз просканував дівчину і помітив, наскільки сильно вона ослабла. Наклав на неї закляття, щоб вона змогла відпочити і виспатися. Рано-вранці я залишив її, запечатавши покої магічною печаткою. Еріел навіть якщо й прокинеться до мого повернення, не зможе вийти, не кажучи вже про те, щоб хтось потурбував її.

Разом із Торлоусом я провів огляд усіх убитих. Якщо випадок з Деніелем мені був зрозумілий, то чому на тілах магів сліди Еріел -  залишалося загадкою. Може, правда, вона сама зможе мені щось розповісти, коли прокинеться?

У палаці настрій у всіх був похмурим. Я прийняв на себе управління, інакше… чи зміг би я зараз віддати імперію в чужі руки? До зустрічі з Еріел – так. Я знав, що мені ще належить засідання Ради. Зізнатись… я цього боявся. Після всього, що було в моєму минулому. Не всі знали чисту правду про мене, але і того, що знали – вистачило, щоб сумніватися в мені, не довіряти, боятися.

У приймальні сидів секретар з дуже похмурим і... переляканим обличчям. Тут же мене очікував і Ерлоу.

Я пройшов до кабінету, в якому зовсім недавно був в якості гостя, а тепер мені довелося сісти за робочий стіл і приймати відвідувачів, як імператор.

 Від чого так уперто біг – до того й прибіг.

— Ніколи вже не думав тебе побачити в цьому кріслі, Тейрене, - сів навпроти мене Ерлоу.

— Я ніколи не думав, що таки цей день настане, — пробурчав я у відповідь.

—  Еріел не...

— Я знаю, що вона не винна, — перебив я чоловіка, намагаючись одразу ж заспокоїти. - З нею нічого не буде, не хвилюйся. Вона під моїм захистом.

Він кивнув і зітхнув з полегшенням.

— Тоді перейду до наступної теми. Рада скликається сьогодні по обіді. Крім питань про похорон, розслідування вбивств, найнагальніше питання – це хто правитиме далі.

— Чи є інші претенденти? – сумно посміхнувся я.

— Ти ж розумієш, що… твоє минуле залишає багато запитань? До того ж, я тобі відкрию секрет: мало хто вірить у твоє рішення повернутися. Всі вважають, що ти взяв кермо влади на час, поки... ти не передаси трон наступнику.

— Я не маю наступників, Ерлоу. Мені нема кому передавати трон.

— Тобто ти вирішив остаточно? Це твій вибір?

Я приречено зітхнув і відвів погляд убік. Важко назвати це вибором.

— Так.

Ерлоу щиро здивувався і задумливим поглядом дивився на мене. Я хмикнув, знаючи його плани.

— Думаєш тепер, як мене вмовити не погоджуватися на шлюб із Алією?

— Еріел наполягла, щоб я послав за тобою людей, побоюючись за твоє життя. Це правда, що Алія відправила своїх найманців?

— Це мій єдиний шанс уникнути шлюбу, на якому наполягатиме Рада. Інше питання… навіщо ти мене послав на ці болота? – кинув я на свого… друга уважний погляд.

Ерлоу встав і пройшовся кабінетом. Зупинився біля вікна і якийсь час просто мовчав.

— Щоб нагадати тобі дещо, - з рештою сухо промовив чоловік.

— Нагадав. І що мені робити з цими спогадами далі, Ерлоу? – я уважно слідкував за ним.

— Ніхто інший не зміг би встановити захист міцніше і краще.

Я підвівся і повільно підійшов до чоловіка.

— Не думав, що я впораюся?

Кинувши на мене побіжний погляд, він труснув головою, наче проганяючи думки.

— Я знаю всі твої плани, Ерлоу, - випередив я його. - Ти ж сам мені про них розповідав. Знаю про роль Еріел. Я знаю про причини Алії будь-що-будь отримати нашу підтримку, отримати трон...

— Не чіпай її, - з викликом подивився на мене чоловік. - Не чіпай Еріел!

Я зміряв його поглядом, а потім пройшов до крісла. Не чіпати. Стиснув щелепу до болю, поки він мене не бачив. Не чіпати… Я і так дуже довго стримував себе… його. І якщо я міг би ще мислити тверезо, то…

— Тейрене, - він обійшов стіл і знову сів навпроти, - я багато на що готовий піти, як і моя племінниця. Але я точно знав завжди, що її не чекає смерть.