Тетяна Ковтун - Не повертайся спиною до звіра

не приховувала, що багато розробок запозичує у російських колег, й це давало привід для сумнівів у її щирості. Завадський і тут прикипів до книжкової шафи, витяг том навздогад і втупився в нього.

— Але ж Петербург, як кажуть самі його мешканці,- не Росія, — кинув нарешті недбало.

— Атож, — не менш ліниво відповіла Діна, — але це рідне місто нинішнього глави держави.

Ростислав закрив книгу і ковзнув поглядом по круглих колінах жінки. Мимоволі позаздрив своєму Чизі, який вмостився на них із самовпевненістю досвідченого донжуана.

— Відчувається наближення виборів? — Завадський знову втупився в сторінку, нічого в ній не бачачи.

— Трохи є, але доволі спокійно. Люди ніби приспані. Усім відоме ім’я наступника. Несподіванок від нього не чекають. Буде, як раніше. Можливо навіть, гірше стане. Газ для Європи у Росії ще довго розглядатимуть як знаряддя геополітики. Я більш ніж упевнена, що новий президент зробить це своєю фішкою, і йому тільки аплодуватимуть, — повільно думаючи ніби про щось інше, говорила Хопрова. — А нам ще буде клопоту й клопоту з тим транзитом. На всіх їхніх телеканалах — шалена антиукраїнська пропаганда. Переконують простих росіян, що Київ крав, краде і буде красти «блакитне паливо» й заслуговує на найжорстокішу політику. Всі вірять…

— А що каже російська опозиція? А Європейський Союз?

— Опозиція сидить тихо під віником або ж обережненько домовляється з владою про межі своїх компромісів. А стосовно впливу на російську політику з боку Європи — для цього вона надто роз’єднана. Не варто сподіватися, що Євросоюз виступить єдиним фронтом проти «загазованого» курсу Кремля. Посміливішають хіба що окремі країни, для яких російське «блакитне паливо» — лише додаток до основних енергетичних ресурсів. А ось Німеччина, яка цілком сидить на російській трубі, поза сумнівом, стоятиме на боці офіційної Москви, — Діна позіхнула, даючи зрозуміти, що час би вже перейти до цікавіших тем.

— Ти так говориш, ніби вже готується якийсь катастрофічний сценарій, — гмикнув Ростислав. — А втім, репетиція вже була в 2006-му…

Нарешті він наважився вмоститись поряд із жінкою.

— А як у тебе справи? — поцікавилася вона.

Кіт перебрався на коліна до господаря. Ростислав вловив тонкі парфуми, якими повіяло від Діни. Чига завжди йому трохи заважав.

– Є новина, — Завадський уперше за вечір широко посміхнувся. — До Верховної Ради надійшло два законопроекти. Один під назвою «Не вбий», другий — «Не укради». Депутати працюють над поправками.

Із сусідньої кімнати долинав тихий блюз. Пара плавно рухалася під музику, Євген цілував дівоче волосся. Коли дійшов до маленького вушка, в якому тремтіло золоте півколо, Настя його зупинила:

— Ти шаленієш.

— Мені давно час шаленіти. Я стільки втратив без тебе! Це були загублені роки.

Вони сіли до столу.

— Я пам’ятаю, як уперше прийшов до тебе додому. Мені здалося, що побачив розкішні апартаменти. А тепер розумію: все це можу мати і сам. Заробляю непогано. Придбав нову квартиру. Зробив ремонт. Тепер думаю взяти банківський кредит: куплю імпортну побутову техніку, а може, й машину.

Невінчана слухала з ледь помітною посмішкою. Якби почула ці слова років із п’ять тому! За цей час, здавалося, душа її всохла, не лишилося й краплі довіри до чоловіків. Скільки солодких слів розтанули легкими хмаринками в небі! Та, можливо, доля все-таки пропонує їм із Євгеном шанс?

— Не бери позику, це нині ризиковано, — зітхнула дівчина, поправляючи зачіску, й здаля глянула в дзеркало на стіні.

— Чого б то? — здивувався Чубенко. — Мені дзвонила знайома з банку, пропонувала: «Бери хоч сто тисяч доларів. Із документів потрібні тільки паспорт та ідентифікаційний код».

— Тим більше не варто брати цих грошей. Ти ж не перший рік займаєшся економікою. Тебе не насторожує те, як легко банк надає позику приватній особі? Це ризиковано, повір. Українські банки давно живуть із кредитів, взятих за кордоном, і на цьому жирують. Але все до часу…

І знову вони говорили про щось не те! Зовсім інше хотіли сказати одне одному після стількох років мовчання! Обоє це розуміли, а зупинитися чомусь не могли.

Ти, певно, знаєш, — Настя ковтнула шампанського, — що долар катастрофічно падає в ціні. Аби не друкувати нових грошових знаків, американська резервна система випустила силу-силенну цінних паперів і їх продають іноземним банкам як гарантовану заставу. У багатьох центробанках, і в нашому Національному, валютні резерви частково зберігаються в американських цінних паперах. Світ заполонили віртуальні сурогатні гроші.

— Тобто весь світ кредитує Сполучені Штати?! — посміхнувся Євген.

— А що, скажеш, ні? Тому-то закордонні банки, що в Європі, що в Азії, так трусяться над курсом долара: не дай Боже, знизиться! На токійській біржі першими зрозуміли, що цінні папери США нічим не підкріплені, повітрям надуті. Тож на азійських фондових ринках почали знижуватися індекси котирувань. Світова фінансова криза триває вже півроку, докочується і до американського континенту, а як тільки це станеться, слідом поваляться європейські ринки. Ефект доміно! Що вже казати про Україну! Ти не думай, що завдяки цьому «зелений» втратить ціну — банки всього світу його підтримуватимуть до останнього. За рахунок власної валюти, звичайно. Лише позичальникам доведеться розплачуватися за ризики чистою монетою. Долар підскочить — що ти робитимеш?

Хлопець похитав головою.

— Гаразд, не братиму кредит. Але, здається, ти зарано лякаєш мене, та й себе. Те, що ти кажеш, така собі абстрактна теорія. Немає приводів для паніки. Зарплата зростає, імпорту — валом, курс «зеленого» давно застиг на одній позначці…

Чубенко обвів очима кімнату і знехотя підвівся.

— Гаразд, люба. Дякую за вечерю, за поради, але мені час вирушати до себе, на висілки, на Харківський масив.

— Залишайся, — тихо промовила Настя.

Розділ другий
I