Тетяна Ковтун - Не повертайся спиною до звіра

шкіряному кріслі навпроти Чубенка. Це означало: Завадський готовий висловити все, що думає про нинішню урядову політику.

— У леді Ю. немає ніякої програми. Те, що вона робить, — сущий популізм, розрахунок на наступні президентські вибори. Єдина серйозна людина, яка має програму економічних реформ, — це Пасічник. Але він кепський політик, його підімнуть і витіснять на узбіччя. Можливо, назавжди, — тоном судді виголосив Ростислав.

Євгену стало незатишно. Як уже достатньо досвідчений журналіст, Женя не міг не відчувати, що в словах Завадського чимало правди. Чубенко давно второпав, що таке український політикум, а ще гіршої думки він був про осіб, які вважали себе причетними до ринку експертних послуг. Чимдалі стверджувався в думці, що цей ринок живе сам для себе, існуючи як мистецтво заради мистецтва. Квітучий ринок міфів і банальної брехні розростається до цілої імперії — від піар-агентств і громадських організацій під гучною назвою інститутів до редакцій газет та журналів, студій радіо і телебачення. Уся ця армада націлена на те, щоб якомога швидше просунути до владного керма свого замовника — чи то народного депутата, чи то голову якоїсь партії, чи то амбітного діяча при портфелі.

— Знаєш, — зітхнув Євген, — мені здається, що Пасічник давно перетворився на символ і як лідер втратив свою особисту енергетику тому, що вона розчинилася в нації.

— Це поезія. Депресивна романтика. А я пропоную реально поглянути на речі. Кажу тобі, Пасічник залишиться без своєї парламентської фракції. Таке може трапитись уже незабаром. Коаліційна більшість ось-ось розвалиться, тримається вона виключно на інтригах. Це вже стає очевидним і подекуди просто нагадує фарс. Ти, певно, звернув увагу, що в інтернеті з’явилася дотепна гра під назвою «Верховна Рада України». У ній основне питання — «Вгадай, що буде інструментом шантажу наступного тижня». Ось тобі покажчик — політична карта столиці. Із «помаранчевих» у Київській міській раді не залишилося нікого, крім фракції, названої ім’я леді Ю. Вона домоглася через парламент дострокових виборів київського мера і міськради. Не виключаю, що прем’єрці вдасться збільшити свою фракцію у столичній раді, але свого голову їй там не провести. Побачиш, мер залишиться той самий і його підтримуватиме Пасічник. Робитиме він це, головним чином, суто за принципом: «Ворог мого ворога — мій друг».

— Але ж це той самий фарс! — вигукнув Євген.

— Пасічник уже почав своїми указами скасовувати постанови й розпорядження уряду леді Ю. і, думаю, це лише початок, — сухо кинув Завадський.

— Хлопці! — почулося з сусідньої кімнати. — Хтось із вас хоче скуштувати мого пирога?

IV

Пиріг із кабака був золотавого кольору і солодкуватий на смак. Це не завадило його поєднувати з кручениками, фаршированими баклажанами й салатом. Невінчана, як і раніше, чудово куховарила — Євген це зауважив подумки з незрозумілим сумом. Завадський куштував стримано, ніби зовсім не голодний, проте Діна знала, що він цілий день просидів за комп’ютером в одному з парламентських комітетів, з пляшкою кефіру на столі.

До Ростислав, вигинаючи спинку, підійшов кіт Чига, якого передали Насті на тимчасове утримання — Завадські цими днями переїжджали до парламентського гуртожитку. Тут усі свої, подумав Чубенко і раптом відчув себе покинутим і самотнім. На кого не глянь — кожен має свою часточку родинного тепла, навіть кіт Чига, тільки Євген у цьому світі був неприкаяний і нікому не цікавий, хіба що трохи начальству…

Після розмови із Завадським Женя зрозумів, що йому необхідно змістити акценти в програмі. Справді, політична складова брала гору над усім у діяльності уряду на чолі з леді Ю. Такою була об’єктивна реальність — коаліція з Кабміном нагадували шкільну задачку про два резервуари, поєднані трубою: що куди перетікає, сказати складно. Лише від журналістського сумління залежало, нагадувати телеглядачам про неприємну правду чи не варто. Наприклад, про те, що за три роки перебування Пасічника на вищій державній посаді в країні не відбулося жодної економічної реформи. Щоправда, половину з цього періоду урядував його колишній суперник на президентських виборах…

«Нагорі» стверджували, що коли двоє таким чином поділили владу, це врятувало країну від громадянського протистояння. Але ж протистояння нікуди не поділося. «Холодна» парламентська війна з блокуванням трибун і зухвалим зривом мало не кожного засідання тривала. Внутрішня політика нагадувала розгойданий човен. Українські лідери триматися разом, тому він міг перекинутися щомиті. Зі зброєю напоготові по обидва боки стояли урядові команди — чинна і тіньова, опозиційна. Скинуть одну, прийде інша.

Євген не виключав, що парламентська «гойдалка» цілком може піднести на гребені хвилі, скажімо, того самого екс-міністра праці Сергія Марієва, і Пасічник, імовірно, не надто заперечував проти цього. Таке було б уже знаком цілковитої безвиході. Жодного очевидного позитиву в створенні «помаранчевої» команди не спостерігалось. Останнім часом леді Ю. дедалі частіше своєю маленькою рукою перекреслювала умови коаліційного договору. Скута одними ланцюгами, парламентська більшість ішла у фарватері цієї миловидої, владолюбної жінки. Прибічників Пасічника у «помаранчевій» фракції що не день меншало. Рейтинги всіх без винятку лідерів падали. Щоби зберегти бодай якісь шанси на майбутніх президентських виборах, леді Ю. намагалась зробити власні позиції більш безпечними за допомогою внесення змін до Конституції — адже парламентська більшість поки що була в її руках.

— Кому шампанського? — запропонував Чубенко, відганяючи непотрібні зараз думки.

Ростислав заперечно похитав головою, взявся за склянку з томатним соком. Простягла свій фужер лише Настя. Настав час десерту.

— Схоже на те, що це пляшка на двох, — у господині знайомо заграли ямочки на щоках.

Дівчина трохи захмеліла й була схожа на грайливе кошеня. Євген не зводив з неї погляду.

«Здається, я не помилилася, коли запросила його сюди», — Хопрова очима вказала Завадському на двері.

— Ти щойно з Петербурга? — запитав він, переходячи з Діною до бібліотеки. — Що там чути?

Жінка неквапно перейшла у протилежній бік кімнати, сіла на диван і вже звідти озвалась:

— Я так довго була інфікована Росією, що в мене виробилися антитіла.

Завадський знав про Дінин швидкоплинний роман з якимсь московським бізнесменом та її істеричні намагання відновити той шлюб. Хопрова