Йоханна Спірі - Гайді. Гайді. Пригоди тривають

— Мій любий друже, дозвольте мені відірвати вас на хвилину-другу від бесіди, бо маю потребу побалакати з вами. Ви ж бо прекрасно розумієте мої відчуття: вже багато років поспіль у мене не було більшої радості, ніж оце зараз. Що мені з усіх моїх грошей та маєтностей, коли бачу свою дитину важко хворою?! І ніякі багатства не спроможні вилікувати мою донечку. А ви, подібно до Господа нашого Ісуса, зцілили моє дитя. І не лише Кларі, а й мені подарували нове життя. Скажіть, будьте такі ласкаві, як мені вам віддячитися? Я навіть не уявляю, що можу зробити, бо ваша доброта неоціненна. Скажіть самі? Все, що маю, можу віддати вам!

— Повірте мені, пане, по-перше — маю всього доста.[46] По-друге — відчуваю не меншу за вас радість, шо дитина стала на полонині здоровою. А більшої плати мені й не треба. Але маю одну мрію. Якбисьте її сповнили,[47] не мав би-м більше клопотів до останку.

— Кажіть, любий друже, що це має бути, — попросив Зеземанн.

— Старий вже я, скільки мені лишилося по тій землі ходити, один Пан Бог відає. Але як ступлюся звідси назовсім, лишу дитину без нічого… Лишиться сама… Нє, має вона ше родину, але то така спритна жіночка, шо тільки вигоду для себе шукає, а дитину не пильнує. Як дасть мені пан своє шляхетне слово, шо не буде Гайді по людях наймитувати, шоб з голоду не померти, от тоді розрахувався б зі мною сповна та ше й з лихвою.

— Любий друже, про що тут говорити, яка ж це оплата? Дитина і так член нашої сім’ї. Он спитайте мою маму чи Клару, вони вам те саме скажуть: Гайді завжди залишиться з нами. Ніколи в світі її не віддадуть іншим людям. Але якщо вам потрібне підтвердження: ось вам моя рука! Я даю вам слово Зеземанна: ніколи дитина не покине мого дому і не буде ходити по чужих людях, щоб заробити собі на хліб щоденний. Я обіцяю піклуватися про неї протягом усього свого життя. Але маю вам сказати, дорогий Вую, дитина не може жити на чужині, як би їй там добре не було. Ми про це знаємо, бо були свідками того, що може статися, як її кудись забрати звідси. Хоча нема лиха без добра. Вона знайшла собі в Франкфурті щирих друзів. І один такий, а я його дуже добре знаю, залагоджує свої справи для того, щоб уже остаточно переселитися сюди. Місцина йому дуже подобається, і він вірить, що знайде тут спокій. Я маю на увазі хорошого свого друга, лікаря. Він приїде сюди вже цієї осені і, як ви йому порадили, поселиться в селі. Бо у вашому та Гайдиному товаристві відчуває себе так добре, як ніде.

Отож, як бачите, Гайді матиме аж двох добрих друзів, які будуть піклуватися про неї. І нехай вона ще довго зможе бути разом зі всіма, хто її любить!

— Все залежить від Господа, а він милосердний, — втрутилася у їх розмову бабуся, яка, підтверджуючи побажання сина, з вдячністю потиснула Вуєві руку. Після цього обняла Гайді, що стояла поруч, і притиснула її до себе.

— Дитино, люба моя, тебе ж також треба спитати. Чи маєш якесь таке бажання, що ти дуже хотіла б, аби воно здійснилося?

— Ага, маю! — мала втішно глянула на бабусю.

— Ну ж, говори, — підбадьорила та дівчинку. — Що б ти хотіла, дорогенька?

— Я б дуже хотіла, щоб привезли моє ліжко з Франкфурта, те, з трьома високими подушками і товстим покривалом. Тоді бабця не буде більше спати головою донизу, їй буде легше від цього дихати, а під товстою ковдрою не треба буде закутуватися в теплу хустку, лежачи в ліжку, не буде так зимно в ньому спати… — прощебетала на одному диханні мала, кваплячись переконати бабусю в необхідності такого дарунку.

— Люба моя, як ти гарно сказала! — схвильовано вигукнула старенька, — добре, що ти нагадала мені істину, якої не слід забувати: якщо посилає тобі дорогий Господь щось, треба ділитися з тими, хто страждає та обділений долею. Негайно відсилаю телеграму до Франкфурта! Роттенмаєр ще сьогодні має підготувати ліжко до пересилки, і через два дні воно вже буде тут. Попросимо Бога, щоб твоїй бабці було на ньому зручно.

Гайді зраділо застрибала навколо бабусі, проте нараз спинилася й поспішно сказала:

— Ой, мушу швиденько зійти до бабці, вона знову буде боятися, якщо я довго не приходитиму.

Гайді так хотіла поділитися радісною новиною з бабцею, крім того пригадала собі, як їй було боязно, коли вона останнього разу провідувала її.

Дідусь спробував було спинити дівчинку:

— Гайді, так негарно робити! Якщо до тебе приїхали гості, то покидати їх і летіти кудись — то не добре!

Бабуся підтримала ідею дівчинки:

— Мій любий Вую, дитина не робить нічого поганого. Через мене вона не так часто відвідувала бідолашну, а як і була, то ненадовго. Давайте підемо до неї всі разом. Я там почекаю на коня, який звезе мене додолу. Потім зійдемо разом аж до села, і там я відправлю телеграму до Франкфурта. Сину, ти як, пристаєш на мою пропозицію?

До цього часу Зеземанн так і не погодив із матір’ю подальших намірів, тож коротко повідомив задумане.

Йому захотілося разом із нею здійснити невеличку подорож Швейцарією, тому й приїхав сюди, щоби довідатися, чи не зможе й Клара трішечки проїхати ся з ними. Виявилося, шо бажану подорож можна буде здійснити в товаристві любої донечки. Отож слід використати для цього погожі дні останнього літнього місяця, які саме настали. Зеземанн запланував переночувати в Дьорфлі, наступного ранку