Автор невідомий - Акафістник УПЦКП

радуйтеся, бо віру ви до лютої смерті своєї зберегли.

Радуйтеся, бо словом і життям своїм агнця Христа велегласно ви проповідували;

радуйтеся, бо і самі за Нього вбитими були як агнці.

Радуйтеся, бо від часового життя ви преставились до життя вічного;

радуйтеся, бо від суєтної швидкоминучої слави ви переселилися до слави вічної.

Радуйтеся, Борисе і Глібе, великі і славні страстотерпці.

КОНДАК 5

Воістину, чуже для вбивць милосердя, коли вбили тебе, святий Борисе, нечестиві, бачачи тебе лежачим на землі, обвили в шатер, наче в плащаницю, поклали на колісницю і повезли з собою і зустріли двох варягів, посланих від Святополка, вони принишкли, бачачи, що ти ще дихаєш, - це сподвигнуло їх на ярість, і вихопив один меча і проколов серце твоє і так ти помер, о великий мучениче, звіроподібними людьми люто катований, до Господа ж Відплатника взиваючи безперестанно: Алилуя.

ІКОС 5

Побачивши смерть святого Бориса, вірний слуга його Георгій впав на тіло володаря свого і так взивав: „Не залишу тебе, господарю мій любий, але де в'яне красота тіла твого, там і я закінчу життя своє ". І ця любов слуги ніяк не вплинула на злі серця: взяли вони списи і прокололи Георгія як і Бориса, - до Юди уподібнилися, бо спокусилися золотою гривною на шиї Георгієвій, дарунком Бориса для вірного раба свого, яку він ніколи не знімав, і багато отроків Борисових там побито було, які співстраждальцями господарю своєму явилися. Це люте діло дітей сатанинських розумними очима нашими споглядаючи, благоговійно співаємо мученикам:

Радуйтеся, Борисе і Глібе, святої Русі-України нові страстотерпці;

радуйтеся, прославлені в лику святих мучеників.

Радуйтеся, бо з собою привели ви лик співстраждальців;

радуйтеся, увінчані нетлінною славою мученецьких вінців в горніх оселях.

Радуйтеся, бо земними плачевними турботами ви знехтували бачачи розумними очима небесний чертог;

радуйтеся, бо цього чертога ви досягнули і вінець перемоги від Христа прийняли.

Радуйтеся, Борисе і Глібе, великі і славні страстотерпці.

КОНДАК 6

Проповідує світ християнський велич страждань святих мучеників Бориса і Гліба, маючи їх, як дороговказів своїх до Горніх Осель, каже бо святий Симеон Метафраст, письменник діянь святих Божих: „Життя і подвиги святих подібні до світла зірок, як бо зірки, розташовані на небесах, просвічують всю піднебесну, їх і індіанці бачать, і від скіфів вони не скриваються, землю озоряють і морю світять, і плаваючим кораблі управляють, їх імен ми не знаємо через чисельність, але світлу їхньому ми дивуємося, так і світлість святих, хоч і покояться мощі їх у гробах, але сила їх у піднебессі земними преділами не обмежена". Захоплюємось їх життям і дивуємось славі, якою Бог угодників своїх прославляє, побуджуючи і нас холодних до славословлення імені Його, співами: Алилуя.

ІКОС 6

Світлом Троїчним просвічені в горніх обителях душі мучеників, предстоять бо вони престолу Того, за Кого люті страждання перетерпіли на землі і нам від горніх чертогів посилають молитвами своїми від Творця всякий мир і благоденство, якщо пам'ять їх шануємо і просимо помочі їх усердно, не устами тільки, а серцем шануючи пам'ять святих страстотерпців Бориса і Гліба, в умиленності сердець взиваємо:

Радуйтеся, доблесного лику мученицького світле сіяння;

радуйтеся, всього роду християнського славо і прикрасо.

Радуйтеся, чеснот євангельських преславні вмістилища;

радуйтеся, шукачі небесного вічного скарбу.

Радуйтеся, вінцями небесної радості на Небесах увінчані;

радуйтеся, бо і нас, що живемо на землі, ви помочі своєї не позбавляєте.

Радуйтеся, Борисе і Глібе, великі і славні страстотерпці.

КОНДАК 7

Світу суєтного насолоди не утримали вас на землі, мученики святі Борисе і Глібе, від княжої слави до слави вічної ви прийшли, бо вічну святу красоту небес ви розумними очима бачили. Насолоди нею лютим шляхом мучеництва досягнули і там у Храмі Небесної дивної Божої слави, біля Престолу Вседержителя Бога співаєте Йому: Алилуя.

ІКОС 7

Коли проколотим був святий Борис і таємно без всякої почесті похоронений у Вишгороді, Святополк звіроподібний помишляв як вбити Гліба; цей бо Гліб від одної матері з Борисом, сином був Володимира, юний, ціломудрений, тихий і незлобний. Йому, що княжив у Муромі, послав Святополк улесливу вість, кажучи: „Батько вельми хворий і кличе тебе до себе, бо хоче бачити, поспішай до нього з малою дружиною". Послухавшись цих слів, Гліб святий скоро поспішив до Києва, не досліджуючи звістки цієї, бо любив він вельми батька свого і горів бажанням поцілувати його сиві скроні. В думках згадуючи цей поспіх твій до смерті, тобі і братові твоєму Борисові співаємо з умилінням:

Радуйтеся, бо улесливістю ловлені ви і до смертного приділу земного життя швидко наблизилися;

радуйтеся, бо лютими стражданнями небесного покою ви досягнули.

Радуйтеся, бо про тіла свої ви не дбали;

радуйтеся, бо тіла свої ви Господу віддали.

Радуйтеся, бо земну плачевну суєту ви без жалю залишили;

радуйтеся, бо небесну славу ви отримати сподобилися.

Радуйтеся, Борисе і Глібе, великі і славні страстотерпці.

КОНДАК 8

Незвичним є для людей христолюбивих бачити, як брат окаянний вбивши братів своїх за почесті Великого на Русі князя і багатство багатьох міст та областей, але такі думки людей нечестивого віку цього, і такі козні людей, які не Богові служать, не про Бога помишляють, але для похоті своєї і світу пагубного працюють, в потьмаренні розуму і серця свого хулу проказують на Бога і Творця всього, ми ж, благоговійно шануючи пам'ять святих мучеників, Богу Благодійнику нашому взиваємо пісню хвали: Алилуя.

ІКОС 8

Вістку прийнявши від сестри своєї Предислави із Києва, брат святих мучеників Ярослав, князь Новгорода, звістив святому Глібові про лукавства Святополка, він же скоро наближався до Києва, будучи в усті ріки Волги, кінь його в рові спіткнувся і ногу пошкодив, тому сів на лодку, і направився до Смоленська, в урочище назване Смяден, коли ж наблизився він до берега, то отримав звістку Ярославову: „Не йди в Київ до Святополка, бо батько наш вже помер, Святополк же вбив Бориса і тебе хоче вбити". Цю звістку почувши, святий Гліб багато плакав за батьком і вбитим братом, ми ж, зважаючи на цей благосердний плач, із глибини душі взиваємо до святих страстотерпців:

Радуйтеся, ви бо земного отця слухались і любові Отця Небесного сподобилися;

радуйтеся, бо від отця земного ви до Отця Небесного приєдналися.

Радуйтеся, бо велику любов до отця свого земного навіть до смерті своєї ви берегли;

радуйтеся, бо любов'ю небесною, як вогнем в чертог Отця Небесного приведені ви.

Радуйтеся, бо небесної втіхи більше ніж земної в псалмах