Автор невідомий - Акафістник УПЦКП

Христа Бога нашого, похвальні пісні вам приносячи, ми, недостойні, у гріхах і скорботах наших прибігаємо до вашого заступництва, ви ж, маючи дерзновення перед Господом, моліть Його, Всеблагого Царя Слави, дарувати милість тим, хто шанує святу вашу пам'ять і з покаянним серцем співає вам: Радуйтеся, Борисе і Глібе, великі і славні страстотерпці.

ІКОС 1

Як ангели поживши на землі, вінець мучеництва отримали ви, святі брати по плоті Борисе і Глібе, все бо уповання своє поклали ви на Господа, від руки братської, як ягнята невинні заколені ви і всіх себе, свої душі і тіла віддали Господу; ради цього, ублажаючи всечесну пам'ять вашу, від усієї душі нашої взиваємо до вас:

Радуйтеся, незлобиві ягнята, ви бо Агнцю, невинно веденому на заколення, уподібнились;

радуйтеся, смиренні голуби, ви заповідь Христову в смиренні зберегли.

Радуйтеся, від руки брата по плоті ви смерть без нарікання прийняли;

радуйтеся, бо до Авеля Старозавітнього, невинно вбитого братом, ви уподібнилися.

Радуйтеся, вінцем небесної слави увінчані;

радуйтеся, бо іншого вінка небесного ви через муки досягли.

Радуйтеся, Борисе і Глібе, великі і славні страстотерпці.

КОНДАК 2

Звістку про смерть батька свого великого Володимира почувши, святий князь Борис багато плакав, взиваючи: „Горе мені, батьку мій, світло і зоря лиця мого, горе мені, що ти зайшло світло моє і я не був при смерті твоїй, щоб самому похоронити чесне тіло твоє, не зміг востаннє поцілувати сивини твоєї, отче мій". З таким риданням тужив на березі ріки Альти, де стояв з військом; під час цього Святополк, до Каїна подібний і помишляв слідуюче: погублю братів моїх і єдиновласником буду. Зібрав же вбивць і повелів їм вбити тебе, святий Борисе; ти ж цього лукавого брата шанував, воздаючи честь йому, як старшому, і смерть від нього прийняв, а Богові за все співав: Алилуя.

ІКОС 2

Розум Божественний випроси нам, святий Борисе, щоб подражати, як ти, Господу, Який сказав: „Не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть погубити" і в саду Гефсиманському волею в руки мучителів віддався, ти бо, всеблаженний страстотерпче, не повстав проти ворога, брата твого, і, почувши, що хоче тебе погубити, коли звернулися до тебе київські бояри, коли ти на річці Альті стояв: „Іди до Києва і сядь на престолі батьковому, воїни батька твого з тобою будуть", ти відповів їм: „На старшого брата не піду, бо його за батька вважаю". Почувши це, розійшлися всі і тільки найближчі слуги твої залишились з тобою, з ними і пішов ти до брата свого Святополка, щоб поклонитися йому, як старшому князеві; зустрів ти на своєму путі вісника, котрий попереджав тебе про злий умисел Святополка, але і цьому ти не йняв віри, бо знав ти, що нічим не згрішив проти брата; Бачачи ці добрі манери твої, разом з братом твоїм Глібом, взиваємо вам:

Радуйтеся, смиренні агнці, що проти вепря, брата, ніяк не протистояли;

радуйтеся, чисті серцем праведники, бо нічого злого ви про нього не помишляли.

Радуйтеся, великі сповідники імені Христового навіть до крові вашої;

радуйтеся, земні ангели, бо чистотою душ ваших ви небесного чертогу досягнули.

Радуйтеся, світу цього мученики і горніх осель насельники;

радуйтеся, земного світу подорожуючі і горнього блаженства вічні наслідники.

Радуйтеся, Борисе і Глібе, великі і славні страстотерпці.

КОНДАК З

Силою Всевишнього укріплений, безбоязно прийняв ти смерть, блаженний Борисе, молитвою і вірою в Творця свого був укріплений, але, будучи людиною, тужив ти, як і Сам Господь Ісус Христос в ніч лютих страждань в Гефсиманії молився зі сльозами до поту кровавого; своєму ж Владиці уподібнюючись, і ти печаллю одержимий був, але, покладаючи все уповання на Господа, в день той, а була це субота, увійшовши до шатра молився з плачем до Христа Бога і Пречистої Богородиці і зранку почув, що вбивця твій близько і закінчення молитви чекає, ще усердніше молився і коли завершилась служба Божественна, всього себе віддав волі Творця, Йому ж за все заспівав: Алилуя.

ІКОС 3

Маючи душу, яка в очікуванні смерті звернулася до небес, святий Борисе, усердніше ти почав молитися, взиваючи: „Господи, як намножилося тих, хто ворогує проти мене, багато повстають проти душі моєї", - і весь псалом цей і далі читав псалтир з великим умилінням, проказуючи слідуючий псалом, в якому такі слова: „До Тебе прагну від утроби матері своєї. Ти мій Бог і не відступиш від мене, бо скорбота близько і нікому допомогти мені; Ти ж, Господи, не віддали лиця допомоги Твоєї від мене, на заступництво прийди", - і інші псалми Давидові, від них же утішення черпав і показував взірець терпіння в злостражданнях та призивав повчатися в Законі Господньому як день так ніч. Через це і тобі, і святому братові твоєму Глібові в умиленності сердець взиваємо:

Радуйтеся, бо як лілії польові на світанку життя ви зрізані;

радуйтеся, бо красотою чистих душ ви більше інших збагатилися.

Радуйтеся, грона винограду Божественного, бо кров вашу, як вино ви в жертву Господеві виточили;

радуйтеся, дерева світловидні, ви бо листям своєї молитви ворота раю відкрили.

Радуйтеся, дерева, псалмоспівцем оспівані, ви бо плодами духовними любові і віри Церкву звеселили;

радуйтеся, двоіце свята, ви бо на псалмах виховані і солодкими словами псалмів в смертний час укріплені.

Радуйтеся, Борисе і Глібе, великі і славні страстотерпці.

КОНДАК 4

Бурею скорботних помислів одержимим був святий Борис після закінчення ранішньої молитви і взираючи на ікону Христову, з плачем взивав: „Господи їсусе Христе, Ти в цьому людському образі з'явився на землі і зволив бути розіп'ятим на Хресті заради гріхів наших, Ти і мене сподоби за ім'я Твоє перетерпіти страждання ці, які не від ворогів, а від брата мого приймає неповинно, і не постав йому, Господи, за гріх це". Такій молитві, великий страдальче Борисе, дивуючись, бажаємо ми наслідувати тебе, як ти до Господа, розіп'ятого на Хресті взивав: „Отче, прости їм, бо не відають, що творять", і первомученику архидиякону Стефану, камінням побитому і взиваючому: „Господи, не постав їм цього за гріх", і наслідуючи тебе, співаємо завжди пісню хвали за все Господу: Алилуя.

ІКОС 4

Чуючи ці молитовні і стримані про мучителів своїх глаголи святого Бориса, жорстокосердні вбивці нічим не пом'якшувалися, але ще більше переповнялися злобою і як люті звірі несподівано напали на тебе, святий страдальче, зі зброєю, оголеними мечами, і списами, і вдарив тебе, проколовши і кинувши на землю. Все це згадуючи, здригаємось, і тобі, блаженному Глібові похвально співаємо:

Радуйтеся, бо великою