Сергій Гальченко - Таємниці морів, Сергій Гальченко

   Не відплили вони й ста футів, як на берег висипало майже півсотні індіанців. Вони щось грізно репетували, і почали пускати стріли. А човни віддалялися дедалі від цього страшного місця.

   Фернандо розумів, що радіти ще зарано, і в будь-якому місці можуть чатувати неприємні сюрпризи. Але вони зуміли вирватися. Поки що все йшло, як він задумав. Потрібно лише дістатися берега, корабля. Зніматися з якоря і йти якнайдалі.

   Тим часом розлючені дикуни пускали у бік втікачів хмари стріл. Та на щастя вони не діставали човни з втікачами.

   Річка вигиналася між невисоких зелених пагорбів. Кожен міг приховувати небезпеку. Пірати постійно вдивлялися на всі боки. Здавалося, що то там то причаївся невидимий ворог. І зараз полетять стріли.

   — Гей, що таке там? — прокричав Стів

   — Тримайтеся хлопці, гребемо інакше розлетимося на шматки.

   За п'ятдесят футів вони дивом помітили гряду величезного каміння. За ними спуск на човні був

неможливий. Потрібно було йти вбрід та берегом.

   Один човен все ж таки розлетівся на тріски. На щастя відбулися подряпинами. Йти було важко. Вони постійно спотикалися і падали у воду, дряпали ноги об гострі камені. Десь вдалині чулися звуки погоні.

   Наскільки вистачить стріл відібраних у дикунів невідомо. Тим більше з вогнепального в них залишились лише кілька пістолів. Дикуни відібрали майже все. Добре, що самі не вміли стріляти. Проте пірати заволоділи отруйними стрілами. 

   Далеко знизу доносився шум прибою. Зранку було легше роздивлятись шлях. Врятовані індіанці запропонували йти до їхнього селища. Пірати не погодились, хоча ті запевняли їх в безпеці. 

   За мить індіанці зникли в заростях. Неподалік розпочинались землі їх племені. Та піратам було не до цього.

   Хотілося їсти та спати. Та треба рушити далі, бо ворог наздоганяв. Все частіше доносились зловісні вигуки. Ліс рідішав, і вони опинились на великій галявині.

   — Ще трохи й ми на узбережжі. А там і наші допоможуть, якщо що, — мовив Фернандо.

   — Щоправда, нам потім берегом пертися пів дня, а то й більше, — буркнув Стів.

   — Головне ми вирвались...

   Фернандо не договорив оскільки на галявину вискочило десять дикунів. Серед них був і вождь разом з  двома кремезними охоронцями. 

   Дикуни націлили луки на піратів. Та не встигли вони пустити стріли, як з заростей напроти пролунало кілька пострілів. Двоє дикунів миттєво впали на землю, інші побігли до річки. 

  Шику тим часом влучив отруйною стрілою в вождя, який горланив на індіанців, які відступили.