Лариса Лешкевич - Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич

37.2

Музика все ще грала: тихо та мляво – під неї ніхто не танцював. Гості, які з'явилися на свято, щоб поспілкуватися, зібралися в невеликі компанії. Вони пили коньяк прямо з шийки,   перемовлялися  між собою  і  тихо з чогось сміялися. 

Гості, які прийшли за свіжими чуттєвими задоволеннями теж часу даремно не втрачали – вже знайшли собі пару і усамітнились де доведеться, не звертаючи уваги на привидів, які все ще блукали   з підносами.

На таку парочку, що відкрито злягалася під першою колоною, натрапили, увійшовши до зали, Тешеб і Гайя.

У чоловіка, одягненого у святковий піджак, штани були спущені до колін – пружний, гладкий зад посверкував у тьмяному паланні байдужих  до всього світляків. 

Темноволоса дівчина в шкіряному топіку, з якого стирчали великі білі груди, голосно стогнала, рухалася швидко і переривчасто, закинувши голову, відкривши рот і задерши довгі, взуті в чоботи ноги на плечі свого партнера. Вони гнали все швидше, наближаючись до фінішу, і їм  не до кого не було діла, нехай хоч весь світ перевернеться догори дригом.

Обличчя  чоловіка Гайя не бачила. 

Хльосткі,  вологі ляпаси тіла об тіло, перемішані зі стогонами і важким диханням, неприємно відгукувалися у вухах. 

Гайя відвернулась  з огидою. 

–  Не подобається? –  поцікавився Тешеб.

– З боку це виглядає якось... – зніяковіла дівчина, покриваючись від сорому блідо-рожевими плямами.

–  Не вражає, так? Але ж вони молоді,  красиві, і просто отримують задоволення від спілкування одне з одним.

– На очах у всіх?

– Чому б і ні, якщо їм все одно? Тут усім все – однаково! – тихо розсміявся Тешеб.

– Ходімо звідси! – Гайя потягнула його за руку до наступної колони, подалі від парочки, що займалася сексом, але там на дівчину чекала ще  більш солодша картинка.  

Гола красуня з високо зібраним на верхівці хвостом, стоячи на колінах, жадібно присмокталася до паху чоловіка  і впивалася пальцями  у його сідниці. 

Той, спершись спиною на  колону, міцно тримав її за кошлате волосся і смикав стегнами, дедалі сильніше притискаючи до себе її голову. 

Гайя фиркнула так голосно, що чоловік злегка розплющив очі і навіть застиг на мить.

Тешеб знаком показав йому, що все гаразд, і той знову  почав  швидко рухатися, відвалився потилицею до колони.

– Тобі ж це подобається, –  сказав Тешеб.

– Я не знаю, – здавлено пискнула пурпурова від сорому  Гайя, – коли ти і я... ми... ти що, навмисне мене сюди привів? 

– Ні в якому разі! Сін обіцяв, що оргії не буде, але такі речі складно контролювати, –  відповів Тешеб і повів  дівчину вбік, не бажаючи заважати гостям насолоджуватися товариством одне одного.

–  А це що, на твою думку, не оргія?

–  Ні. Звичайний секс, і навіть не втрьох –  усе пристойно... Повір, тут бувало й гірше.

– Якщо ти розраховуєш, що я теж буду так робити... при всіх... – Гайя грізно роздула ніздрі.

–  Ну що ти, моя дівчинко! –  Тешеб ніжно поцілував її  у скроню, – Тобі не треба  думати про такі дурниці.

Ще одна парочка лежала в кутку, зайнята  пестощами. 

Гайя сердито пройшла повз них, а Тешеба хтось гукнув, і він, втягнутий у розмову, затримався поруч з однією з компаній.

Гайя повільно йшла вздовж темних арок, намагаючись витрусити з голови  все, що побачила.

Все це було мерзенно і водночас  привабливо, звісно за умови, що поруч Тешеб.  Думка про іншого чоловіка викликала нудоту.

Темна тінь метнулася в арці, і на Гайю ледь не впав хтось величезний, голий, з рогами. 

Вона голосно закричала і відскочила. Рогатий ковзнув, немов ненароком, здоровенною долонею з розчепіреними пальцями по її коліну і розтягнувся навзнак біля її ніг. 

Ні, не голий. Потужні тілеса прикривала якась ганчірка. 

Рогатий підняв голову і подивився на Гайю абсолютно розхристаним і п'яним поглядом.

– Королева... вибачте... мене занесло. Здається, я трохи перебрав із горілкою... яка ж міцна, зараза!

– Нічого, – пролепетала Гайя, – я просто злякалася...

– Допоможіть мені піднятися, всемилостивейшая…–  слабо стогнав рогатий, витягаючи вперед тремтячу руку.

–  Неті, досить придурюватися! –  сказав, підходячі,  Тешеб,  – Усім відомо, що ти ніколи не п'янієш.

– Досить так досить, – відповів рогатий абсолютно тверезим голосом і одним стрибком схопився на ноги. 

– Не запізнишся з доповіддю до верховного? – їдко поцікавився Тешеб.

– Я особа підневільна, ти ж знаєш. Але поки свято не закінчено, залишаюся тут! – Неті оглянув напівпорожній зал чіпким поглядом, – Я вже мав пару приємних розваг...

Тешеб обійняв Гайю за плече і повів геть.

– Хто це?

– Неті, страж брами. Наглядач. На побігеньках у мого батька.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍