Франко І. Я. - Борислав сміється, Франко І. Я.

і дійшли до толоки, на котрій стояла робітницька варта. Окрім варти, на толоці аж кишіло робітниками, а трохи обіч палало велике огнище під великим кітлом, в котрім варилася каша. Той вид дивно вразив першу надходячу громаду під проводом Мортка. І самому Морткові зробилося ніяково, коли напроти себе на гостинці поміж вартою побачив старого Матія. Але, кріплячися якмога і обертаючися до своїх, він крикнув: - Ану, за мною! Не бійтеся!

Вже ріпники побачили надходячих і лавою повалили напротив них ід гостинцеві, але не займали їх ані одним словом. Мовчки йшли одні другим назустріч.

- Гов! - скрикнула варта, коли зблизилися на яких двадцять кроків.

- Далі, за мною! - кричав Мортко до своїх, хоч у самого, не знати чому, почали тремтіти коліна. Але, незважаючи на його розказ, приходяща громада стала. Мортко поступив іще два кроки наперед, але, видячи, що ніхто не йде за ним, став також.

- Чого спиняєте людей серед дороги? - крикнув він гнівно до вартових, стараючись гнівом покрити тривогу.

- Ади, який лютий! - жартував хтось з товпи. Деякі зареготалися.

- Тихо, тихо! - роздалися голоси, і в тій хвилі виступив Матій наперед і, звертаючися до приходящої громади, сказав:

- Товариші, робітники, вислухайте, о що вас будемо просити! Ви вже, може, чули, що ми ту загадали зробити. Погано нам жити в Бориславі, бідним зарібникам,- усюди погано, а ту найпоганше. Часи тісні, а плата мала. Робота у нас погана, небезпечна, чоловік лізе в яму і ніколи не певний, чи вилізе з неї живий. А за таку роботу що маємо? Платні песій гріш, так що чоловік мусить з голоду мліти, а до того ще тисячні кривди та збиткування. Чи можна ж так далі жити? Ні! І для того ми зібралися докупи, щоби дружною силою допімнутися свого права, добитися собі якоїсь полегші. Як єї діб’ємся, то се буде полегша не лиш для нас, але й для всіх бориславських робітників і для вас. То чей же ж ви не схочете в’язати нам руки в тій війні, чей не схочете відбирати нам послідню надію і за тих мізерних кілька ринських псувати нашу і свою власну будущу долю? Просимо вас, товариші, вертайте назад, відки вас приведено!

Мертва тиша лежала під час тих слів над бориславською толокою. Ціла тота маса людей стояла недвижно, в ожиданці якогось першого знаку, котрий буде або знаком спокою і згоди, або страшної бійки. Знак вийшов від Мортка. Він раптом прискочив до Матія і, штовхнувши його кулаком в груди, скрикнув:

- Що ти ту будеш плести дурниці, ти, старий псе! Ану, хлопці, далі за мною, до роботи!

Але в недобру пору зібрався Мортко на таку відвагу. Вартові крикнули з лютості і кинулися на нього з кулаками, а голота, котру він привів з Дрогобича, підкинула капелюхи догори і крикнула:

- Гурра! Дай вам боже щастя, товариші! Ми не ваші вороги! - І як стій ціла громада обернулася і вернула до Дрогобича. А Мортко, збитий, окровавлений, ледве здужав продертися крізь громаду і побіг до Борислава, щоб донести Германові о всім, що сталося.

- Гурра! Наша взяла! - радувалися робітники і вже почали розходитися: хто ід кітлові, а хто до Борислава, коли втім із-за річки, що плила коло нової Леонової фабрики церезини, із-за кручі, через котру вела до Борислава бокова стежка, да-

 

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

 

За життя І. Франка повість «Борислав сміється» не передруковувалась. Окремою книжкою вперше видана у Львові 1922 р. у друкарні Наукового товариства ім. Шевченка із закінченням, написаним «на основі оповідання автора» (с. 280) його сином Петром Франком (1890-1941). (І. Франко. Борислав сміється, Львів - Київ, 1922, с. 275-280).

Зіставлення цього тексту з начерком плану наступних глав повісті «Борислав сміється» (XXI-XXVII) свідчить, що закінчення, написане Петром Франком, не тільки не відповідає авторському плану, а й ідейно-естетичній концепції всієї повісті.

Подається за текстом журналу «Світ», 1881, № 1-12; 1882, № 13-21. Розділ XXI - за автографом (ф. 3, № 335).

 

 

 

_______________

 

Франко І. Я.

 

БОРИСЛАВ СМІЄТЬСЯ

 

повість

 

 

047

 

 

 

Друкований текст для вичитування взято з:

Іван Франко. Зібрання творів у п’ятидесяти томах.

т. 15. Повісті та оповідання (1878-1882). Київ, «Наукова думка», 1978.

 

 

 

 

Відмінна якість:

електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!

 

За основу взято електронний текст з сайту https://www.i-franko.name/

© Остаточне вичитування, форматування і оформлення тексту: OpenBook, 2020

 

© Електронна бібліотека

класики української та світової літератури «Відкрита книга»

 

2020

1 - Слу­чай той був пред­ме­том по­віс­ті «Boa const­ric­tor», над­ру­ко­ва­ної 1878 р. у ви­дав­ницт­ві: «Гро­мадський друг», ч. II; «Дзвін» і «Мо­лот».

2 - Гляди «Boa constrictor», частка IV.

3 - Шахрайства (нім.).- Ред.

4 - Пе­ред­міс­тя (нім.).- Ред.

5 - Бог над світом! (нім.).- Ред.

6 - Клянусь! (нім.).- Ред.

7 - Самодопомога (нім.).- Ред.

8 - Пане, пане, відчиніть! (нім.).- Ред.

9 - Що таке? (ідиш).- Ред.

10 - Як ся маєте, пане, як ся маєте? (нім.).- Ред.