Пол Стюарт - Вільняк

він бачив на фресці Підземного палацу в старому Нижньому місті й уві сні в коконі помагай-біди.

Усміхнений молодий лицар-академік у старожитніх обладунках, з глибоко посадженими темно-синіми очима. За його спиною вгадувались обриси старого Санктафракса — давнього летючого міста, — ще доволі виразні, хоч понищені часом, із Піднебесною обсерваторією за одним плечем та баштами-близнюками Школи Мжичкомірів — за другим.

Тем Човновод усміхнувся.

— Руку, хлопчику мій, то твій прадід, — промовив він, кладучи руку на плече троюрідному племіннику.

Рук не зводив очей з юнака, що дивився на нього з портрета.

— Мій прадід, — повторив він півголосом. — Захмарний Вовк.

Оглавление Вступ Частина перша Політ   Розділ перший Армада Мертвих   Розділ другий Перехід   Розділ третій Подорож через Багнище   Розділ четвертий Крайземля   Розділ п’ятий Руда буря   Розділ шостий Сутінки   Розділ сьомий Залізнодеревна пуща   Розділ восьмий Жадоба крові Частина друга Дізнання   Розділ дев’ятий Нове Нижнє місто   Розділ десятий Острів Сон-дерев   Розділ одинадцятий Коконові сни   Розділ дванадцятий Гасла   Розділ тринадцятий Чаювання з веретенником   Розділ чотирнадцятий Нова Велика бібліотека   Розділ п’ятнадцятий Чинквікс   Розділ шістнадцятий Ласкавка Частина третя Війна   Розділ сімнадцятий Галявожер   Розділ вісімнадцятий Вечірня заграва   Розділ дев’ятнадцятий Пекло   Розділ двадцятий Три битви Післямова