Rada Lia - Зоряна та двері в просторі, Rada Lia

Розділ 68. Поважна сова причетна до порятунку Авіджі.

Вранці, після нічної зміни в бібліотеці, сова повільно почала збирати свої речі. Вона склала їх у невелику шкіряну сумочку, в яку ледь помістилася тека з паперами та дві книги. Повісила її через плече й вилетіла з будівлі. Пролітаючи над левами, вона махнула їм крилом, на що вони відповіли їй дружнім кивком голови, й знову повернулися до своєї роботи. Сова тим часом не поспішаючи вже пролетіла повз поле з зачарованими квітами й чомусь одразу відчула, що ці квітки більше не їдять інших живих істот. Вона радісно усміхнулася, підозрюючи, що це справа рук юних чаклунок — Зоряни та Пенелопи. В темному королівстві більше нікому було це зробити. По дорозі вона промчала над безліччю палаців і замків, аж поки не дісталася до невеличкого будиночка у два поверхи. 

Це був маленький акуратний свіжопофарбований дерев’яний будинок синього кольору з білими віконцями, який їй видали як служителю бібліотеки. Вона сама пофарбувала його у свій єдиний вихідний спеціальною фарбою, що світилася вночі. На випадок, якщо потрібно буде повертатися з бібліотеки пізно ввечері. Попереду будинку, майже на всю ширину двору розташовувалася клумба, на якій цвіли великі та малі троянди. Сова дуже любила квіти, та найбільше — троянди. А тому насадила червоних, рожевих, жовтих та навіть синіх кущів. Земля навколо була вкрита зеленою соковитою травичкою. 

Позаду будинку знаходився невеличкий духмяний сад, де можна було збирати ароматні фрукти. Зазвичай, в інших дворах до цих фруктів та квітів було краще не підходити, якщо власне життя дороге. Багато ходило історій, як одного недалекоглядного чорного мага-початківця з’їла власна груша. Тоді весь магічний світ сміявся з цього інциденту. 

Втім, в саду в сови росли звичайнісінькі яблуні й груші, які не становили небезпеки і які вона любила збирати та їсти майже кожного дня. Будинок і сад були огороджені білим парканом. 

Сова підлетіла до вхідних дверей будинку. В ніс їй приємно вдарив п'янкий аромат троянд.  На дверях висіла табличка: «Поважна сова. Робітниця та хранителька найбільшої та найстаровиннішої бібліотеки королівства Алоїзіада». Вона заклопотано, нахмуривши свої густі брови, покопирсалася в сумочці, поки знайшла ключ, яким і відчинила двері в будинок. Всередині він виглядав не менш затишно ніж знадвору. Стіни вітальні-коридору були обклеєні шпалерами, густо вкритими намальованими яскравими ромашками. Посеред кімнати навпроти телевізора розміщувався диван, обтягнутий оксамитовою тканиною. Справа й зліва біля стін стояли дерев'яні шафи, наповнені книгами. А на вікнах висіли біленькі, свіжовипрані фіранки. 

Коли двері за Совою зачинилися, вона озирнулася по сторонах й зітхнула з полегшенням. Далі повільно потягнулася та промовила: «Темне на світле перетворися, сова на дівчину змінися». Цієї ж миті крила сови почали перетворюватися на руки, а з лапок виросли ноги. За хвилину посеред кімнати стояла дівчина. І не просто дівчина, а світла чаклунка Агена. Вона зачинила за собою вхідні двері на ключ та кинула його на столик біля входу. А потім глибоко вдихнула, потягнулася, розім’яла кінцівки та пішла, позіхаючи, в спальню. На сьогодні її робочий день було завершено. План допомоги Авіджі через дівчат спрацював якнайкраще. Вона подумки задоволено хвалила себе, засинаючи у своєму ліжку та мізкуючи чим ще вона може допомогти дітям.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍