Стів Маккартер - За небокрай, Стів Маккартер

Противники зупинилися перепочити. Вони не нападали один на одного, а лише рухалися по колу. Оглядали стійку суперника та шукали у ній слабкі місця. Думали про те, які краще комбінації застосувати для атаки. Знов заскреготіли мечі, висікаючи іскри. Чемпіон рубав з усієї сили. Амаліон, хоч і виглядав набагато меншим, але явно не поступався залізному драйтлу в силі. Ейр нервово переступала з ноги на ногу. Що цьому амаліону? Навряд чи він сам брав участь у боях за фортецю. А ось Калібрісто день у день бився на передовій. Витрачав сили, які не встигали поповнюватись. Немов на підтвердження її слів генерал пропустив укол. Амаліон проткнув йому ліву руку наскрізь десь біля плеча, ніби влучивши між пластинами. Синій супротивник миттєво відстрибнув, вийнявши закривавлений меч. Посмішка заграла на обличчі амаліону.

Калібрісто стиснув зуби. Ліва рука опустилася. Кров стікала на пальцях і потрапляла на меч. Там її змивало дощовою водою. Генерал випустив сталевий клинок із рук і той упав на пісок. Битися двома руками він уже не міг. Ейр прикусила губу. Вона стежила за очима чемпіона. Той бігав ними стійкою супротивника, не знаходячи слабкого місця. Проти такого ворога дуже складно битися однією рукою. І ще з такою кровотечею. Ейр обережно поклала на пісок подарований їй меч. Взялася за свій. Поліпшений метал. Легкий та міцний. Амаліон обіцяв наступну вбити саме її. І тут сабазадонка дещо помітила.

Калібрісто ледь змінив стійку. Встав не так, як зазвичай стоять чемпіони. Ні. Його стійка... вона... І вагу він перемістив. Ейр від подиву очі округлила.

Атака впевненого у своїй перемозі амаліона. Комбінація. Калібрісто пропустив удар, що рубає, і меч пройшовся по його щоці, розтинаючи шкіру. Амаліон знову відстрибнув. Він уже відчував смак перемоги, знав, що його жертва довго не вистоїть. Чемпіон сковтнув. Остання атака. І залізний драйтл напав першим із шаленим прискоренням. Він розвинув швидкість, дивним чином завдаючи ударів так, щоб змусити ворога увесь час піднімати свої мечі. Ейр уже знала, що станеться далі. Але все одно очам своїм не повірила, коли після чергового прийому Калібрісто одним рухом вибив меч з руки амаліону, а іншим проткнув противника.

Синій амаліон застиг. Він опустив голову подивитися на величезне лезо гігантського меча чемпіона, що проткнуло йому груди наскрізь. Чемпіон швидко вийняв меч. Амаліон упав навколішки.

- Як? - тільки й запитав древній амаліон.

Його очі почали втрачати іскорку життя. Світіння ставало дедалі тьмянішим. Нарешті він завалився назад. Ейр подивилася найзапитливішим поглядом на чемпіона, високо піднявши одну брову.

- Хороші прийоми треба знати. Навіть якщо вони родом із Сабазадону. - пояснив чемпіон виправдувальним тоном.

Сабазадонка посміхнулася. Тільки сьогодні вона цим способом кілька разів вибила меч із рук Дезіре. А Калібрісто уважно спостерігав за її навчальним поєдинком. І слухав. Вона посміхнулася сильніше. Сховала свій меч і підняла із землі той, що їй подарували. Дівчина підвела голову, коли почула, як перешіптуються чемпіони. Багато хто з них дивився на неї і про щось один одному говорив. Дівчина зітхнула.

- Все, йдемо у фортецю. - сказала вона. - Почекаємо тільки, поки тебе підлатають.

Зодема вже знімала спеціальні пластини з батька. Естель запалила очі.

- Ти б навколішки встав. Не всі під три метри зростом. - сказала чемпіону Химерниця.

Калібрісто слухняно виконав її прохання. За хвилину Естель залікувала рану і на руці, і на обличчі генерала.

- Я носа трохи підправила, а то кривуватий був. - діловито сказала Химерниця.

- Що? - підняв брови воїн. - Мені його зламав могутній воїн, якого я…

- Та пожартувала я. Ходи з таким. - Химерниця усміхнулася. - Не знала, що чемпіони дорожать своєю зовнішністю більше за принцес.

Залізні драйтли засміялися. Калібрісто цокнув язиком, невдоволено похитуючи головою. Він підвівся на ноги. Попрямував до фортеці, махнув рукою, і обидві групи чемпіонів пішли за ним чітким строєм. Ейр було приємно на це дивитися. Бій виграно, ворога поблизу немає. Але залізні драйтли йшли військовим порядком, тримали лад, крокували в ногу. Сабазадонка обігнала Калібрісто і махнула йому своєю білою головою, щоби він теж вирвався вперед.

- Якщо на алхіміста нападуть, то як ти встигнеш зупинити ворога? - запитала Ейр.

Поєднувач один крокував попереду. Дівчина з генералом обійшли його з різних боків і продовжили рух перед ним. Сабазадонці було не зручно йти з важким мечем чемпіона. Але кидати його вона не збиралася. Вони удвох дивилися на всі боки, вишукуючи можливих ворогів, що причаїлися. Хвала Зводу, таких не було. Мовчки вони пройшли всі рубежі. По спорожнілій фортеці пройшли через усі вулиці та всі стіни. Тільки на четвертому рубежі їх уже вітали всі, хто залишався у фортеці. Люди вишикувалися на стіні і вигукували найтепліші слова, що могли зараз згадати. Сабазадонка побачила там і Максуда. І ще декого. На сходах до п'ятої стіни Ейр висунула руку вперед і вперла її в груди Калібрісто, забороняючи тому рух уперед. Чемпіон здивовано дивився на сабазадонку. Ейр зітхнула і відійшла убік. Рукою махнула генералу, щоб той зробив те саме. Не до кінця розуміючи, що відбувається, залізний драйтл все ж таки скорився. Ейр повернула голову вбік, до решти воїнів. Нахмурившись, Калібрісто зробив те саме. Вони удвох трохи вирвалися вперед з метою безпеки Поєднувача, тому алхіміст тільки зараз сходив сходами. Він дійшов до того місця, де секундою раніше стояли Ейр та Калібрісто. Пішов вище. Сабазадонка подивилася на нього. Голову опущено. Погляд туманний, неживий, вираз обличчя відчужений. Зате тепер генерал зрозумів у чому річ.

Усі чемпіони теж зупинилися на сходах, не піднімаючись вище за Калібрісто. Залізні драйтли не видавали й звуку. Завмерли на місці у сірій таші. Навіть алхіміст зупинився. Усі дивилися вперед.

На стіні просто на їхньому шляху стояла самотня жіноча постать. Без каптуру. Тому її волосся кольору інею складно було не помітити.