Vladyslav Derda - Людина у човні, Vladyslav Derda

- У вас це дуже добре виходить. Справді вражає, коли ти дивишся на діток, які втратили усе, і бачиш, що вони можуть знову жити, і знаходити себе. Вони усміхнені попри усю біль, вони радіють з дрібниць і тішаться з усього, чого ми дорослі не помічаємо. Коли я бачу ці усмішки я хочу жити і радіти разом з ними, попри усе, що крутиться навколо нас у цьому житті! 

- Після першої війни, після першого маштабного вторгнення, наше суспільство особливо не звертало уваги на дітей. Залишилось багато сиріт, життя яких було повністю розбитим. Великий акцент був зроблений на відбудову міст, на підняття економіки, що безперечно було важливим. Але усі забули про діток, про зруйновані серця тих для кого відбудовувалися міста. Тож побачивши маштаб цієї проблеми, ми не байдужі люди разом з нашою церквою тобто людьми, які є справжніми християнами вирішили не чекати допомоги зверху. Ми почали втілювати ідею допомоги - рятувати зламані дитячі життя. Ось так власне і виникла наша організація, до якої згодом долучився і Біллі! - усміхнулася Харпер, згадуючи ті часи.

- Як ви змогли, адже це все багато сил і матеріальних ресурсів також?

- Звичайно, що для цього потрібно багато сил і відповідно матеріальних ресурсів також. Ми працювали по всій країні, ми були маленькими благочинними альтруїстами, які віддано робили те у що вірили, допомагали людям усім чим могли, а найголовніше турбувалися про діток. Коли ти хочеш щось робити для інших то усе інше виникає само собою. Бог допомагає в різних питаннях, і дає потрібних людей, деє можливості, головне що в тебе є бажання, яке наповнює твоє серце чистим наміром, який веде тебе до звершення чогось великого. Люди відчувають коли ти робиш щось для них віддано з любов'ю і коли хочеш просто збагатити своє я, а особливо діти їх важко обдурити, як би це дивно не прозвучало!

- Я бачу, як ви ставитесь до цих діток, так наче це ваші рідні діти, наче ви народили кожного з них, наче це ваша кров. Як ви можете настільки турботливо ставитись до кожного, приділити кожному увагу? Адже це ну практично нереально, але вам якимось чином це вдається? У чому секрет місіс Харпер? - розпитувала із захопленням Емілі.

- Люба Емілі, немає ніякого секрету! - лігідно відповіла Харпер. - В моєму серцю немає розділення щодо діток, немає чужих є тільки свої. Я живу з усвідомленням того, що це мої діти, вони мої, їх мені довірив Бог, щоб я турбувалася про них. Надзвичайно важливо бути частиною їхнього життя і я намагаюсь бути нею кожного дня! - відповіла вона.

- Ви робите усе, щоб вони не зашубилися у цьому світі! 

- Вони наше майбутнє. Ми завжди повинні з дитинства вкладатись в маланьких людей, які ще несформовані поганими навичками, злими намірами і бажанням спричиняти комусь біль. Коли ми народжуємося то є наймилішими і найтендітнішими створіннями на землі. Коли починаємо зростати і усвідомлювати, що погано, а що добре, тоді і виникають судження вчиняти так чи інакше, робити добро чи зло. Варто саме з дитинства вкласти в дітей усе тільки найкраще, щоб потім в'язниці не були переповнені злочинцями. Щоб з дитинства, вони усвідомлювали, що є добрим і правильним, бажаючи у своєму житті завжди і для всіх добра.

Усе починається з відносин між дітьми і їх батьками або ж колом, що їх оточує. Якщо між людьми немає правильних відносин, значить проблема в тому, як вони ці люди, сприймали цей світ ще в своєму дитинстві. Яким подали їм цей світ їхні батьки, чи коло оточення, який світ вони бачили своїми дитячими очима, в такому світі вони будуть прагнути жити і мимоволі, не усвідомлюючи того, будуть створювати такий світ який залишився в їхній глибокій пам'яті. І свої відносини, такі люди будуватимуть таким чином яким будували їх або ж не будували їхні батьки чи люди, що замінювали їм батьків.

Яким бачили світ їхні дитячі очі таким він і буде для них навіть коли вони виростуть. Якщо дитя бачило насилля, воно буде бачити всюди насилля і зрештою саме почне проявляти насилля, якщо дитина бачила любов своїми очима, вона буде жити в любові і проявлятиме цю любов. Звісно завжди і у всяких випадках є винятки, але тенденція говоритьпро те, що діти - це наше майбутнє, це наш скарб, це подарунок від Бога для якого потрібно віддати все найкраще, що ми маємо в собі. Люди, в житті яких є Бог і які люблять Бога, люблять людей і не спричиняють їм навмисного зла. Такі такі люди будують правильні відносини у школі, у роботі, у сім'ї, у бізнесі, у спорті, будь де і будь з ким. Якщо нам вдасться виховати таких людей, то житиме надія, що майбутні покоління, будуть дійсно відроджувати націю і державу, на яку хотітимуть рівнятися усі інші народи світу. 

- Найбільший прояв сили - не зруйнувати і показати свою могутність здійнявшись над іншим, а зуміти впокорити себе і робити для інших добро, я правильно зрозуміла місіс Харпер? 

- Так люба Емілі усе ти правильно зрозуміла! - хитнула головою Харпер.

«Стримана людина краща за хоробру, і хто володіє собою, сильніший від того, хто завойовує міста»
(Біблія, книга Приповістей 16:32)

- Звідки ці слова? - запитала Емілі.

- Ці слова з Біблії! - пояснила вона усміхнувшись.

- Ви, що знаєте її напам'ять? - здивовано глянула Емілі.

- Ні люба, просто ми часто з чоловіком вивчаємо біблійні вірші напам'ять!

- Як мило, ви сказали, що Біллі долучився до вас і вашої організації пізніше. Хіба ви не засновували її разом?

- Коли у мене і моїх друзів з'явилася ідея і побудження допомагати дітям сиротам, Біллі не було разом з нами. Проте він займався тим самим, як і я зі своїми друзями та знайомими. Завдяки нашому служінню власне ми і зустріли одне одного! - пояснила Харпер.