Єва Басіста - Хтива мрія. Книга перша, Єва Басіста

- Насте, чому ти в такому вигляді? - розбавляє мовчанку, яка після вибачення нависла над нами, мама. - Що тут відбувається?

Обертаюся до неї. Вона нафарбована - чорні стрілки, червоні вуста, волосся підкручене, а на ній оливкові широкі штани палаццо, які дуже нагадують довгу та невагому спідницю, а верхню частину прикрашає чорний топ.

- Платон за допомогою бінокля зазирав у мої вікна! - ще бурлять мене емоції.

- І ти пішла сваритися на нього? - здогадується.

- Так, - складаю руки на грудях та схиляю голову. Дивлюся на шльопанці та розумію, чому мені так незручно йти. Взяла татові, які мені дуже великі, мов лижі.

- Насте, не звертай уваги на нього, - шокує мене мама, я одразу смикаю на неї голову - недобре прижмурююся. - У того хлопця не всі вдома.

- Ти серйозно? - ображено питаю. - Ще скажи, що ти повіриш у версію, що він на пташок дивився.

- Доню, ну ти ж знаєш, який Платон… Ти думаєш, що хлопець, який безперервно тороче про ілюмінатів, нігілістів та подібну фігню цікаві дівчата?

- Він одного разу хотів зі мною погуляти…

- І переконана на сто відсотків, що хотів тобі плести язиком про своїх ілюмінатів та дурні теорії.

Негативно махаю головою.

- Насте, і після цього випадку, то Платон точно не смикнеться чинити подібне, - заспокоює тато.

- А якщо знову буде? - запитую у нього.

- Тоді скажеш мені, - відповідає. - Я піду та сам розберуся? Домовилися?

- Угу…

- Чудово, - говорить. Хоча ніяке не чудово.

- А ви куди? - цікавлюся.

- На весілля, - пояснює жваво мама. - Чи ти хочеш із нами?

- Ні, у мене сьогодні свої плани… Не буду сьогодні вдома ночувати.

- Добре, - киває вона, а тато лише хмуриться. Видно, що йому не подобаються мої зникання на всю ніч, але мовчить.

Після цього я шкандибаю до будинку, а батьки сідають в авто та їдуть.