Ярослава Денін - Спалена корона, Ярослава Денін

-А Мутант? - перепитала я.

-Я ж говорю, не відомо ще. – Відповів Вільям, і хотів було продовжити, але його перебила Кара.

-Ой, та всіх їх вбивати треба, нема чого їх шкодувати. Вони ж наших не шкодують. – Розсовуючи перед своїм обличчям гілки дерев сказала дівчина.

-Чого це вона? - Пошепки запитала я у хлопця.

- Потім якось розповім. - Коротко так само тихо відповів він мені.

-Я все чу-ую. - Солодко простягаючи голосні літери, голосно відповіла на наші перешіптування дівчина і ненароком відпустила гілки так, що вони вдарили мені по обличчю.

  Інстинктивно я заплющила очі і спробувала відсунути гілки від свого обличчя, через пару секунд я розплющила очі і виявила ...

   Що стою зовсім одна ...

***