Роберто Сав'яно - Ґоморра

частку лікарняного бізнесу. Тому Августо послав до заступника мера емісарів, щоб ті умовили його пом’якшити свою позицію і переконали прийняти пропоновані умови. Для християнського демократа зовсім не було чимось скандальним піти на співробітництво з босом і рахуватися з його бізнесовою та військовою міццю. Клани були в цьому районі головним економічним рушієм; відмовитися від співробітництва з ними — це все одно, що меру Туріна відмовитися від зустрічі з вищим керівництвом компанії «ФІАТ». Задум Ла Toppe полягав не в тому, щоб купити додії за пристойну ціну — як вчинив би всякий дипломатичніший бос. Він хотів отримати їх задарма. В обмін на це він гарантував би, що всі його компанії, які виграють контракт з обслуговування клініки, прибирання, поставок харчів, забезпечення транспортних послуг та охорони, виконуватимуть свою роботу професійно й за невисокими розцінками. Він навіть запевнив Нуньєса, що постачатиме якісне молоко від своїх буйволиць. Під приводом зустрічі з босом Нуньєса забрали з його ферми і відвезли на ферму в Фальчано-дель-Массіо. Згідно з показаннями Августо, там Нуньєса вже чекали Джіроламо Роццера, на прізвисько Джіммі, Массімо Джітто, Анджело Ґальярді, Джузеппе Валенте, Маріо Сперлонгано та Франческо Ла Toppe. Чекали, щоб влаштувати підступний напад. Заступник мера вийшов з авто і пішов привітатися з босом. Августо розповів суддям, що, подаючи Нуньєсу руку для привітання, він тихо пробурмотів Джіммі:

— Давай, дядько Антоніо вже тут.

То була чітка недвозначна команда. Джіммі двічі вистрелив Нуньєсу в голову. А бос зробив «контрольний» постріл. Потім вони звалили труп в сорокаметровий сільський колодязь і кинули туди дві гранати. Роками ніхто не знав, куди подівся Антоніо Нуньєс. Телефонували різні люди, заявляючи, що бачили його в різних куточках Італії, а він покоївся в колодязі під тоннами багнюки. Через тринадцять років Августо та його найвідданіші поплічники розповіли карабінерам, де слід шукати заступника мера, який насмілився стати на заваді розширенню бізнесу Ла Toppe. Коли ж карабінери почали розкопувати останки, то здогадалися, що вони належать не лише одній людині. Там було знайдено чотири гомілки, два черепи та три руки. Більше десяти років тіло Нуньєса пролежало поруч з тілом Вінченцо Бокколатто, каморриста, що працював на Кутоло, але після поразки останнього приєднався до клану Ла Toppe.

Бокколатто засудили на смерть тому, що він глибоко образив Августо в листі, який він надіслав з тюрми одному приятелю. Бос натрапив на нього зовсім випадково, коли нишпорив у жилій кімнаті свого компаньйона. Під час перегляду листів та паперів йому в око впало його ім’я. Августо зацікавився — і прочитав купу образ та критики, яку обрушив на нього Бокколатто. Ще не дочитавши цього листа, бос вирішив, що його кривдник має померти. Він послав Анджело Ґальярді, теж колишнього компаньйона Кутоло, щоб той убив Бокколатто, коли останній, нічого не підозрюючи, сідатиме до нього в авто. Друзі — найкращі з убивць. Вони здійснюють усе тихо й чисто, і не треба гнатися за жертвою, що верещить з відчаю та страху. Тихо, коли ти ні про що навіть не підозрюєш, приставляють вони ствол тобі до потилиці — і натискають на спусковий гачок. Августо Ла Toppe хотів, щоб убивства здійснювалися в атмосфері дружньої довіри. Він терпіти не міг, коли з нього робили посміховисько, коли хтось сміявся, зачувши його ім’я. Цього не смів робити ніхто.

Луїджі Пеллеґріно, відомий під прізвиськом Джіджотто, був одним з тих людей, що люблять попліткувати про найвпливовіших людей міста. Багато дітлахів у країні Каморри перешіптуються про сексуальні вподобання босів, оргії, влаштовувані районними капо, а також про розпусність, в якій погрузли дочки кланівських бізнесменів. Боси зазвичай поблажливо ставляться до таких пліток, тому що вони — люди дуже зайняті. Зрештою, люди впливові неминуче ставатимуть об’єктами балачок. Джіджотто поширив чутку про те, що дружину боса бачили колись в компанії одного з компаньйонів, якому Августо дуже довіряв. Сказав навіть, що бачив, як водій боса відвозив її на зустріч з коханцем. Номер один клану Ла Toppe, чоловік, що тримав під контролем усе, мав дружину, яка зраджувала йому прямо під носом, а він про це навіть не здогадувався. Джіджотто неодноразово повторяв цю новину, і кожного разу — детальніше та з незначними варіаціями. Брехня чи правда, але невдовзі всі знали смішну історію про те, що дружина боса наставляє йому роги з компаньйоном, який був його правою рукою. І всі обачливо називали джерело цієї історії: Джіджотто. Одного дня Джіджотто йшов собі по тротуару в центрі Мондраґоне, як раптом почув звук мотоцикла, що проїжджав аж надто близько. Він кинувся бігти, як тільки зачув, що мотоцикл пригальмував. Пролунали два постріли, але Джіджотто, петляючи поміж перехожих, примудрився втекти, а кілер вистріляв усю обойму і не влучив у нього. Тому він побіг навздогін і загнав Джіджотто до бару, де той спробував сховатися. Убивця витягнув пістоль, вставив нову обойму і вистрелив жертві в голову на очах десятків людей, які через мить зникли з місця вбивства. Як виявило слідство, кілером був Джузеппе Франьйолі, член правління клану, який сам захотів убити Джіджотто. Навіть не питаючи дозволу, він вирішив заткнути рота балакуну, який паплюжив імідж боса.

Мондраґоне, сусідня сільська місцевість, узбережжя та море були в уяві Августо нічим іншим, як майстернею клану, лабораторією для нього та його колег, районом, з якого слід видобувати матеріал і перетворювати цю сировину на прибуток його компаній. Він категорично заборонив продаж наркотиків у Мондраґоне та на Доміціанському узбережжі, видавши найсуворіший наказ босам Казерти, який вони мали передати своїм підлеглим та знайомим. Цей наказ був морально вмотивований: врятувати своїх земляків-городян від героїну та кокаїну, але головна його мета полягала в тому, щоб не дати недосвідченим товкачам клану економічно закріпитися на цій території, щоб ті не зміцніли під його крилом і не стали достатньо сильними, щоб кинути виклик його лідерству. Абсолютній забороні підлягали наркотики з Голландії, що їх картель Мондраґоне продавав у Лаціо. Люди з Мондраґоне мали сідати в авто і їхати аж до Рима, щоб купити «косячок», кокаїну та героїну у неаполітанців, казалезців та самих мондраґонців, які там торгували. Клан створив антинаркотикову групу під назвою GAD, члени якої телефонували на комутатор поліції і брали відповідальність за свої дії. Якщо вони ловили когось на вулиці з марихуановою цигаркою в роті, то розбивали цій людині носа. Якщо чиясь дружина знаходила пакет з кокаїном, то вона мала сповістити про це членам GAD, і чоловік цієї жінки, після того як йому натовчуть пику та відмовляться