С Осте - Дорослішання Мрійниці, С Осте

Напевно, трохи занадто називати Муровскі колишнім, але звідки вона знатиме про кого мова. Мені хотілося удостоїти такого звання чоловіка, що стільки часу не покидав серця.

— Ти хоч знаєш, скільки це коштує? Набридне – віддаси мені. Вона ж рідкісна. Сподіваюсь, той масажер з Гемми не колишньому призначений? — жінка закинула в рот сухаря, не зводячи хитрючого погляду.

От же ж… Як тільки побачила? Я ж завчасно всі речі зібрала.

— Ні. Собі, — відповіла я з максимальною байдужістю, гріючи пальці об чашку.

— Ну хоч зараз не обманюй. У тебе за три роки жодного стільця не з’явилось, куди повісиш? Ще й модель чоловіча. Так… інтригуюче. Чекай, — вона прикрила набитий рот. — Дай вгадаю. Тарану в знак примирення?

Зовсім недоречний жарт. Якби Мемет хоч трошки цікавилась відборами, то такого б не говорила.

«З прильотом! Я прийду сьогодні?»

«Руд, у мене гості. Не змогла відмовити»

— Яка різниця, що там було колись? — не заспокоювалась алійка. — Це життя. Сьогодні – медіація, завтра – зв’язування. А якщо серйозно, то що він хотів? Може, зможу чимось допомогти? Перший раз бачила твої сльози.

Життя отруїти, мабуть. У Тарана це непогано виходить. Але сказала зовсім інше.

— Я не через нього плакала. Довго пояснювати.

— Подейкують…

— Мемет, давай про кого завгодно, тільки не про твоїх співвітчизників.

— Шшш… от зануда. Попереджаю, Магді, якщо шукатимеш того любчика, чи як ти там кажеш, змилуйся – не серед ЗОХІ. У нас і так з працівниками важкувато, щоб звільняти ще когось через стосунки, — керівниця сьорбнула з чашки, висолопила язик і відставила її подалі. — Теа, неси підсолоджувач, бо я тебе не настільки люблю, щоб пити цю кислятину. Чекай хвилинку, Брандт щось хоче…

У мережі жодних новин про якісь надзвичайні події, тривожних повідомлень в робочих чатах не з’являлось. Та внутрішнє занепокоєння зростало, не в останню чергу через нахмурене обличчя керівниці під час розмови.

— «Kassan Industries» повідомили про ймовірну втрату на Авімі команди ремонтного корабля в повному складі. Через погіршення погодних умов там вже майже тиждень немає зв’язку. Чула ж так? — я хитнула головою. — Сьогодні спостережні датчики зафіксували поломку на кількох заводах даорнського і тхронського конгломератів. Виробничі лінії майже повністю роботизовані, але персонал чомусь не поспішає з ремонтом. Конгломерати просять звичайний супровід СВБ, однак новопризначений Головний не виключає можливу диверсію. Кораблі з техніками сьогодні вирушили до Тхрону.

— Супроводжувати буде наш відділ?

— Не тільки. Сформована ціла пошуково-рятувальна група. Потрібні транспортники і команда. Спробую узгодити з Головним, щоб допомога Тхрону обмежилась обладнанням, бо нас тут і так не густо.

— Хто саме потрібен? Медики?

— Ейси, Теа, ейси, але, сама знаєш, їх у ЗОХІ не так і багато.

***

Екіпаж ремонтного корабля попри всі прогнози і сподівання на зв’язок не вийшов. Тхрон став проміжним хабом перед останнім ривком. Супроводжувати ремонтні групи з Даорну та Тхрону відправили вісім велетенських транспортників під зав’язку набитих обладнанням і ЗОХІ різних спеціалізацій. Наш відділ зі скрипом виділив два кораблі та кількох фахівців, і то через особистий наказ Охталана Нямаданні, який з недавніх пір очолював ЗОХІ.

До участі допускали усіх, хто мав у послужному більше десяти вильотів. Я, не роздумуючи, записалась у добровольці. Брандт, на якого звалилось все і одночасно, називав мене егоїсткою і кар’єристкою. Рудрайг тільки побажав успіху, хоч і не приховував, наскільки йому не подобалася мій ентузіазм. У нього серйозно захворів хтось з родини, то ж побачитись з алійцем до відльоту не вийшло.

Тедельмін Хад довго приглядався до тхронських кораблів, ходив кругами торкаючись обшивки, щось нашіптував, роздивлявся начинку, а потім сповістив, що летітиме на Сімдесят Третьому, подарунку Імператорського Дому, і чи не найновішому з того, що зберігалось в ангарі відділу.

— Муровскі стартуєм!

До операції даорнці готувались старанно. На Авімі немає постійних мешканців. Тільки промзона зі змінним обслуговуючим персоналом і то в межах найтеплішого материка, якщо їх можна так класифікувати. Тхронські морози – ніщо в порівнянні з оманливим «теплом» авімських пісків. Атмосфера планети надзвичайно розріджена, термокостюми без підзарядки працюватимуть від сили добу, скафандри – не набагато більше. Не дивно, що ЗОХІ навантажили кораблі в дусі первісних колонізаторів. За потреби знайдеться все: від контейнерів з провізією і ліками до портативних станцій генерації атмосферного бар’єру і утепленого одягу. Якщо не помиляюсь, то в останні роки нікому з нашого відділу запасний скафандр не знадобився. І краще б ситуація не змінилась.

— За хвилину  вхід в атмосферу. Пристебніться.

Не рахуючи вже загаданих Муровські, Хада та Гаела з Маріо, з більшістю тих, хто летів на Авім, я познайомилась під час польоту. Жінок, на Сімдесять Третьому було всього три: я, емра з даорнського прес-центру, яка не випускала з рук камеру, і менталістка з Тхрону, з якою ми не надто приятелювали.