Мері Горн - Згадай, Мері Горн

Надворі почувся звук салютів, по телевізорі уже показували новорічне звернення презедента а я вийшов з кухні. Я довго готувався до цього моменту. Мені було неймовірно страшно але все ж, якщо не спробуєш не дізнаєшся.

- Макс, ну де ти пропав? - почув я голос Каті.

Я зайшов у вітальню. Каміла якраз стояла з закритими очима загадуючи новорічне бажання. Я не вірив у ці прикмети, та все ж її вираз обличчя свідчив що це має бути щось особливе і миле. Вона посміхалася. Я кинув погляд на баткьа котрий посміхнувся мені. Важко видихнувши я став на одне коліно і прочистив горло. Каміла миттю повернулася до мене і ахнула.

- Сподіваюся ти загадала щось чарівне, - сказав я нервово посміхаючись.

Дівчина також посміхнулася.

- Так...чарівне. А чому ти на колінах?

Гаразд, я впевнений що всі вже і так здогадалися.

- Каміла Георгівна, востаннє я називав тебе так офіційно коли пропонував зустрічатися. Двічі. 

Дівчина посміхнулася і кивнула головою. Вона почала нервово кусати губи від чого хвилювання в середині мене збільшилося. А посмішка стала ширшою бо я памятаю її переляк коли це було вдруге.

- А зараз, в мене є більше важлива пропозицію. Зараз північ, початок нового року. І знаєш, багато хто каже що як ти зустрінеш цей рік так його і проведеш. Думаю, це найкращий момент. Я хочу провести з тобою не тільки цей рік, а й всі наступні. Хочу постаріти раом із тобою. Хочу бачити твою посмішку коли ти дивишся на мене і просто радієш. Хочу чути своє імя з твоїх вуст. І хочу...хочу щоб це були не пусті слова. Я щиро сподіваюся що ти також хочеш цього. 

Каміла ствердно закивала головою. Я швидко видихнув і посміхнувся. Гаразд, це не так легко.

- Каміла, ти вийдеш за мене заміж і станеш для мене загубленою половинкою, причиною для радощів та моєю дружиною?

Я з очікування подивився на Камілу. Здається, моє серце билося гучніше ніж у всі присутній у цій кімнаті. Чому вона нічого не каже? Обручка стоїть у цьому букеті квітів, але якщо вона не візьме її? Чорт. Здається вона вагається. Можливо я надто все приспішив?

- Каміла...- прошепотіла Катя десь збоку.

Я заплющив свої очі і важко видихнув.

- Це ні? - спитав я.

Відчувши руку на своїй щоці я розплющив очі. Вона плаче. Але чому? Я точно не хотів доводити цю дюймовочку до сліз.

- Це так. Велике і стійке так. Я станеу найщасливішою бабусей разом із тобою.

Я з полегшенням посміхнувся. Піднявшись, взяв  обручку з букету і віддав його Камілі. Коли обручка ховзнула на її палець. Ліда збоку заплескала у долоні а всі інші повторили за нею. Каміла обійняла мене а я не стримав емоцій і покрутив її на свїх руках. Це найкращий Новий Рік у моєму житті.

- Але якщо ти була впевнена в своєму "так", чому так довго тягнула? Я аж сама перелякалася, - сказала Катя.

- Він не розказав мені про сюрприз. Я хотіла щоб він понервував як і я. - сказала Каміла.

Денис засміявся. А я підхопив його сміх.

- Я так до старості не доживу, - пожалівся я а Каміла посміхнулася обійнявши мене.

- Доживеш. Ти від мене тепер не позбудишся. А іще. В мене є умова. У нас буде сватання, і всі українські традиції.

Я посміхнувся.

- Я тільки за.

- А іще я знаю про вашу домовленість з хлопцями. Тому у РАЦС ми ідемо разом з іншими а в церкві шлюб беремо без запізнень.

Я посміхнувся.

- Ти знажш скільки часу Стас наречену шукатиме?

Каміла посміхнгулася.

- Найголовніше, щоб він її справді знайшов. А навіть якщо і ні, то я готова чекати цілу вічність знаючи що ти мене не кинеш.

Я посміхнувся знову обійнявши Камілу.

- Якщо уже зайшла за це мова, то в мене є для вас також новина, - сказала Катя і ми всі повернулися до неї.

- Щось хороше сподіваюся, - сказав батько.

Катя посміхнулася.

- Влад зробив мені пропозиціює Я погодилася.

- Що? Який Влад? - я намружив брови і вибрався з обійм Каміли.

Схоже всі були шоковані.

- Чому мми нічого не чуди про нього? - спитав батько.

- Чули. Макс, я про Влада котрий є вашим другом.