Bogdana reider - Зоряні Війни :світло новой надії, Bogdana reider

— Ти маєш рацію, — погодився Обі-Ван, задумливо дивлячись у далечінь. — Ми завжди шукали родинні зв'язки, навіть якщо це не було офіційно визнано. Наші майстри ставали нашими батьками, а друзі — братами та сестрами. Можливо, це була наша природна потреба в близькості та підтримці.

Еніка м'яко усміхнулася, обіймаючи його ще міцніше. Її серце було сповнене теплом і любов'ю до цього чоловіка, який став її супутником життя. Вони пройшли разом через стільки випробувань і труднощів, але їхній зв'язок тільки зміцнювався.

— Так, і тепер ми маємо ще більше причин боротися, — сказала вона, дивлячись йому в очі. — Ми боремося не лише за нашу справу, але й за нашу родину, за наше майбутнє.

Обі-Ван ніжно поцілував її в чоло, його очі були сповнені ніжності та рішучості.

— Ми зробимо все можливе, щоб забезпечити це майбутнє, — сказав він. — І ми зробимо це разом.

Вони ще деякий час залишалися в обіймах один одного, насолоджуючись моментом близькості, перш ніж повернутися до справ. Їхню місію чекали нові виклики, але вони були готові зустріти їх разом, підтримуючи один одного на кожному

Ваще всього буде приховати свої  справжні зв'язки .А ще буде важ ще відзиватися на майстер Скайвокер коли привикла що ти вже 17 років як Кенобі .

. Кожна дипломатична зустріч була випробуванням, але ця вимагала особливого підходу. Вони знали, що старі джедаї, що оселилися на Ач-То, мали свої причини для відходу з Ордену, і їхня довіра не буде легкою здобиччю. 

— Як думаєш, вони нас приймуть? — запитала Еніка, дивлячись на свого чоловіка.

— Важко сказати, моя зірка, — відповів Обі-Ван, погладжуючи її руку. — Але ми повинні бути готові до будь-якого розвитку подій. І пам'ятай, ми тут не як подружжя, а як дипломати.

— Можете не нагадувати Магістре Кенобі  .Вона поправила Капюшон на голові та пройшла вперед 

 — Люблю коли така покірна  .За що отримав гострий погляд  блакитних  очей .

— Коли це я була покірною? — відповіла Еніка, піднявши брову і кинувши на Обі-Вана гострий погляд. Її блакитні очі блищали у світлі. Він скористався тим що вони ще в шатлі  та шепнув 

— Три години тому ти була повністю в моїй владі .Нащо Еніка трішки почервоніла радіючи що на ній глибокий капюшон сила вони в шлюбі 17 років, а цей чоловік досі  вміє змусити її червоніти. Але вона не могла не відповісти на його провокацію.

—  Три години тому я була повністю у твоїй владі, бо сама цього хотіла, — прошепотіла вона у відповідь, її голос був сповнений пристрасті. — Але зараз ми працюємо, Магістре Кенобі.

— Як скажете майстре Скайвокер, але ви знаєте що не можете встояти перед моїми чарами  не тоді коли вам було 16 не зараз коли вам т не зараз, коли вам вже 33, — відповів Обі-Ван з хитрою усмішкою, але його голос був сповнений ніжності. 

Еніка зітхнула, намагаючись зберегти серйозність. Вони обидва знали, що попереду на них чекають важкі випробування. Вони вийшли з шатла, їхній вигляд знову став офіційним і стриманим.

Вони увійшли до храму на Ач-То, де їх зустріли кілька старих джедаїв, що цікаво тут були присутні не тільки старі джедай, а також і молоді  Еніка навіть бачила декілька юнлінгів які цікавістю дивилися на них 

— Доброго дня я Магістер Обі-Ван Кенобі  це моя колега Майстер Скайвокер сила було дивно називати кохану дружину колегою, але  це було необхідно для успіху їхньої місії. Вони обмінялися формальними поклонами з джедаями, які їх зустрічали, і Обі-Ван продовжив:

— Ми прийшли з надією на співпрацю та об'єднання наших зусиль у боротьбі проти Імперії. Ваші навички та досвід можуть стати вирішальними у цій війні.

Старший джедай, який стояв попереду, уважно дивився на них. Його сиве волосся і зморшки на обличчі свідчили про довгі роки досвіду та мудрості.

— Ми знаємо про вашу боротьбу, майстре Кенобі, майстре Скайвокер, — промовив він. — Але ми залишили Орден з певних причин. Ми не впевнені, що хочемо знову втягуватися у конфлікти.

Еніка відчула, як напруга зростає. Вона знала, що переконати цих джедаїв буде нелегко. Вона зробила крок уперед і звернулася до них:

— Ми розуміємо ваші сумніви та поважаємо ваше рішення. Але Імперія не зупиниться перед нічим. Вона загрожує не лише нам, але й усім світам, які ми захищали. Ми просимо вашої допомоги не для себе, а для всіх тих, хто страждає під гнітом Імперії.

Джедай, що говорив раніше, замислено нахилив голову. Інші джедаї обмінялися поглядами, обговорюючи між собою їхні слова.

— Ми обговоримо вашу пропозицію, — нарешті сказав старший джедай. — Але знайте, що рішення не буде легким. Ми повинні зважити всі ризики та можливості.

Обі-Ван і Еніка кивнули, розуміючи, що це вже великий крок вперед. Вони знали, що переконання цих джедаїв потребуватиме часу і терпіння.

— Ми вдячні вам за те, що вислухали нас, — сказав Обі-Ван. — Ми готові відповісти на будь-які ваші питання і надати всю необхідну інформацію.

Вони відійшли вбік, даючи джедаям час для обговорення. Еніка відчувала, як її серце б'ється, щоб відвернутися вона почала роздивлятися краще види  мимо пробігли  пару Юнлінгів і за ними гнався  молодий Джедай один з дітей тримав в руках Порґа у бідної тварини  на мордочки було буквально написано

«Врятуйте мене!»

Еніка мимоволі посміхнулася, спостерігаючи за цією сценою. Вона згадала свої власні юнацькі роки в Храмі джедаїв, коли все здавалося простішим і жартівливій. Її думки повернулися до реальності, коли Обі-Ван тихо підійшов до неї.

— Ти думаєш, вони погодяться? — запитав він, спостерігаючи за джедаями, що обговорювали їхню пропозицію.

— Я сподіваюся на це, — відповіла Еніка, поглянувши на свого чоловіка. — Ми зробили все можливе, тепер справа за ними.

Несподівано старший джедай повернувся до них, його погляд був більш м’яким, ніж раніше.