Bogdana reider - Зоряні Війни :світло новой надії, Bogdana reider

Союзники

Повстанці розуміли що без нових союзників їм не обійтися і хоча це ризиковано.Вони шукали можливих союзників, які могли б допомогти їм у боротьбі проти Імперії. Бейл Органа, Мон Мотма, Еніка Скайвокер-Кенобі та інші лідери повстанців вирушили на дипломатичні місії, сподіваючись знайти нових союзників.

На планеті Мон-Каламарі вони зустрілися з адміралом Акбаром, відомим своєю відвагою і стратегічним мисленням. Акбар слухав їхні аргументи, і хоча він був обережний, він зрозумів, що повстанці можуть бути їхнім єдиним шансом протистояти Імперії.

— Ми не можемо залишатися осторонь, — сказав Акбар, дивлячись на Бейла Органу. — Імперія не зупиниться, і ми повинні діяти разом.

— Ми вдячні за вашу підтримку, адмірале, — відповів Бейл. — Разом ми зможемо зупинити Імперію.

На іншій планеті, Кашиїк, повстанці зустрілися з вукі, які також були готові підтримати їх у боротьбі. Вукі, сильні та відважні воїни, розуміли, що Імперія не зупиниться перед жодними перешкодами, і вони погодилися приєднатися до повстанців.

Для Еніки та Обі-Вана це була перша дипломатична місія з падіння ордену .Це місія була не тільки важлива для повстанців, а іще для них як для подружжя  це був  шанс побути тільки у двох  .  Як що чесно вони скучали за спокійними дипломатичними місцями.Еніка освіжала в памʼяті  звички та традицій  тієї планети на яку вони летять коли відчула теплі обійми чоловіка і поцілунок в шию .С цими всіма місцями вони забули коли в останній раз близькі як чоловік і жінка  тому напевно її тіло відізвалося  на дотик вона обмастилася на Обі -Вана.Відчувала та его дотики та поцілунки 

Еніка злегка здригнулася від несподіваного, але такого приємного дотику Обі-Вана. Її увага, щойно зосереджена на дипломатичних завданнях, тепер перейшла на чоловіка, який стояв позаду неї. Його теплі обійми та м'які поцілунки викликали хвилю ніжності та бажання.

Еніка, відчуваючи, як її серце б'ється швидше, обернулася до нього. Їхні очі зустрілися, і в той самий момент між ними пронеслася хвиля взаємного розуміння і пристрасті. Вона м'яко усміхнулася, поклавши свої руки на його груди, відчуваючи ритм його серця під кінчиками пальців.

Обі-Ван, не відводячи від її очей, нахилився ближче, їхні губи знову зустрілися в поцілунку, на цей раз  глибокому і пристрасному. Його руки ніжно ковзнули по її спині, притискаючи її ближче до себе. Еніка відчувала, як його дотики розпалюють вогонь всередині неї.

 

Еніка та Обі-Ван, заглиблюючись у цей момент, забули про всі турботи та політичні інтриги, які оточували їх. Вони були лише двоє людей, які кохають одне одного, і зараз вони потребували цього відчуття близькості як ніколи раніше.

 

Еніка відповіла на поцілунок з такою самою пристрастю, її пальці ковзнули до шиї Обі-Вана, відчуваючи м'якість його шкіри. Їх серця билися в унісон, кожен дотик, кожен поцілунок посилював їхнє бажання бути ближче.

 

— Ми так давно не були на самоті, — прошепотіла вона між поцілунками, її голос був м'яким і ніжним.

Обі-Ван лише мовчки кивнув, його очі палали бажанням. Він притиснув її ще ближче, їхні тіла здавалося, зливалися в одне ціле. Його руки ніжно ковзнули по її спині, відчуваючи кожну криву її тіла.

— Дозволь мені забути про все інше, хоч на мить, — прошепотів він, його голос був низьким і що хвилює. Еніка відповіла на його слова поцілунком, ще глибоким і палким. Вони віддалилися від реальності, занурюючись у світ, де існували лише вони двоє. Їхні дихання злилися в одне, і кожен дотик, кожен поцілунок приносив їм все більше задоволення.

Здавалося, що час зупинився для них. Вони забули про всі турботи, про всі небезпеки, що чекали їх попереду. Вони просто були разом, насолоджуючись моментом, який був лише для них.

Обі-Ван ніжно підняв Еніку на руки та обережно поклав її на ліжко, їхні губи не роз'єднувалися ні на мить. Він дивився на неї з такою ніжністю і любов'ю, що вона відчувала, як її серце наповнюється теплом.

— Я кохаю тебе, — прошепотіла Еніка, дивлячись у його очі.

— І я тебе, — відповів Обі-Ван, його голос був сповнений ніжності.

Вони продовжували віддавати себе один одному, їхні тіла і душі злилися в єдине ціле. Це був момент, який вони запам'ятають назавжди, момент, який зміцнив їхню любов і зв'язок.

 Вони лежали укриті ковдрою і цілувались  треба було повертатися до діла, але не хотілось .Але все-таки зібравшись подружжя джедаїв повернулося  до документів .

— Як думаєш вони погодяться працювати з нами  цей джедай що знаходяться на Ач-То   пішли з ордену ще коли ти був  падаваном . Хто раніше хто пізніше  .

— Не знаю моя зірка .І ще одне для успіху наших місій краще не видавати  що ми подружжя приставний цього храму не були в основному храмі коли ми міняли кодекс  . Він провів рукою по браслету  який  був символом їх шлюбу .Такий самий браслет був і на ньому 

— Не люблю прикидатися .Прошепотіла Вона опускаючи голову 

— Я розумію, але це необхідно для нашої місії, — відповів Обі-Ван, м'яко піднімаючи її підборіддя, щоб її погляд знову зустрівся з його. — Наша головна мета — знайти нових союзників і зміцнити наші позиції. Якщо ми зможемо домогтися цього, то зможемо продовжити боротьбу проти Імперії.

Еніка зітхнула, відчуваючи вагу відповідальності, яка лежала на їхніх плечах. Вони обидва знали, що кожен їхній крок міг бути вирішальним для результату війни.

 

— Ти маєш рацію, — зрештою сказала вона, трохи посміхаючись. — Ми зробимо все можливе для нашої справи.

 

Обі-Ван ніжно притиснув її до себе, відчуваючи, як її тепло приносить йому спокій.

— Як взагалі ми раніше могли відмовитися в цього .Промовила Вона притиснувшись  до нього.

— Ти маєш на увазі від родинних звʼязків.

Обі-Ван задумався на хвилину, а відмовлялися джедай від таких звʼязків на справді  як що так думати  то ні  .Вони зажди шукали своїх майстрів батьків, а друзях братів і сестер.В її з Енікою випадку він зажди відчував себе старшим братом бачивши в ній молодшу сестру. А лише згодом  він побачив своїй падаван жінку , що головне свою жінку причому це відбулося не відразу .

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍