Дмитро Васильович Стус - Василь Стус: життя як творчість

Останнього на кордоні «пов'язали» з самвидавною літературою та якимись матеріалами, які він ніби отримав від Світличного та інших шістдесятників. Нажаханий український патріот із бельгійським паспортом, якому оповідальники з КДБ не шкодували барв для опису «веселих» перспектив у радянських таборах, дав свідчення, на підставі яких 12 лютого провадилися арешти всією Україною. Пізніше, на судах над Іваном Світличним і Євгеном Сверстюком, Вячеславом Чорноволом і Василем Стусом, Іриною Калинець і Стефанією Шабатурою про Добоша не згадували, хоча саме з цього «резидента ворожих розвідок» розпочалися масові репресії проти особливо активних шістдесятників, що давно дратували вище партійне керівництво незалежною поведінкою. «Певним» керівникам виявлена політична пильність і доведена до логічного завершення судова справа над «пособнікамі» іноземних розвідок і націоналістичними елементами обіцяли ще й швидку кар'єру.

Почалися арешти.

До квартири Стусів подзвонили у двері, коли Василь ще не встиг перевдягтися з дороги. Обшук тривав увесь день. Увечері, коли Валя з сином повернулися додому, посеред кімнати лежали жужмом скидані рукописи, книги, окремі сторінки машинописів, а цілий гурт гебістів усе ще розгублено дивився на все ще заповнений книжковий стелаж, кожна книжка якого потенційно могла містити додаткові свідчення про «підривну антирадянську діяльність» Василя Стуса.

Переляканий Дмитрик ховався від страшних дядьків за великим кріслом, намагаючись поцілити їх стрілою з дитячого лука. Коли йому пощастило, хтось грубо гримнув:

— Ану слєдітє за рєбьонком.

— Що значить слєдітє, йому давно час спати!

— Ми работаєм…

Ближче до п'ятої ранку Василь поцілував заплакану Валю й вийшов за двері. Процес витворення державними чиновниками та гебістами з Василя Стуса безкомпромісного ідейного ворога радянської системи вступав у заключну стадію.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Нецензурний Стус. Книга у 2-х частинах / Упорядкування Богдана Підгірного. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2002, 2003, 336 + 320 с.

2. Петро ШЕЛЕСТ: «Справжній суд історії ще попереду…»: Спогади. Щоденники. Документи. Матеріали / За редакцією Юрія Шаповала. — К.: Генеза, 808 с.

3. Трудова книжка Василя Стуса. — Зберігається в архіві родини Василя Стуса.

4. Стус Василь. Твори у чотирьох томах (шести книгах). З додатковими 5 і 6 (у двох книгах) томами. — Л.: ВС «Просвіта», 1994—1999.

5. Доброокий. Спогади про Івана Світличного / Упорядники: Леоніда і Надія Світличні. — К.: Час, 1998, 572 с.

6. Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод: В 4 томах. / Упорядник Є. Захаров. — Харків: Фоліо, 2001.

7. Плужник Євген. Вибрані поезії. — К.: Радянський письменник, 1966.

8. Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. Документи і матеріали. Том III / Упорядкували Тарас Гунчак і Роман Сольчаник. — Сучасність, 1983, 381 с.

9. Захаров Борис. Нарис історії дисидентського руху в Україні (1956—1987) / Харківська правозахисна група. — X.: Фоліо, 2003,144 с.

10. Касьянов Георгій. Незгодні: українська інтеліґенція в русі опору 1960—80-х років. — К.: Либідь, 1995, 224 с.

11. Верстюк В. Ф., Дзюба О. М., Репринцев В. Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. — К.: Наукова думка, 1995, 688 с.

12. Драч Іван. Рецензія на рукопис книжки «Зимові дерева» — вірші Василя Стуса / Машинописна копія внутрішньої рецензії для видавництва «Молодь». — Зберігається в архіві родини Василя Стуса.

13. Стус Дмитро. Життя і творчість Василя Стуса. — К.: МП «Фотовідеосервіс», 1992, 88 с. (Серія «Бібліотека українця»).

14. Стус Василь. Зимові дерева. Авторизований машинопис рукопису збірки в «самвидавівському» оформленні з дарчим написом Г. П. Кочуру. — Зберігається: ІЛ НАНУ, фонд 170, од. збер. 926.

15. Стус Василь. Зимові дерева: Перша збірка поезій. — Брюссель: Література і мистецтво, 1970.

16. Лексикон загального та порівняльного літературознавства / Буковинський центр гуманітарних досліджень. — Чернівці: Золоті литаври, 636 с.

17. Адельгейм Євген. Рецензія на збірку поезій Василя Стуса «Зимові дерева». Авторизований машинопис. — Зберігається в архіві родини Василя Стуса, 9 с.

18. Шевченківські лауреати. 1962—2001. Енциклопедичний довідник / Вступне слово І. М. Дзюби. Автор-упор. М. Г. Лабінський. — К.: Криниця, 2001, 696 с.

19. М. Кутинський. Некрополь України // Дніпро. — 1994—1999.

20. Довідник з історії України (А — Я) / Під заг. редакцією І. З. Підкови, P. М. Шуста. — К.: Генеза, 2002, 1136 с.

21. Стус Василь. Щоденникові записи. Автограф. — Зберігається: ІЛ НАНУ, ф. 170, од. збер. 2102, арк. 2, 4—7.

22. Стус Василь. Веселий цвинтар: Поезії. — Варшава: Вид. аґенство Об'єднання українців у Польщі, 1990, 109 с.

23. Стус Василь. Палімпсест: Вибране. — К.: Факт, 2003, 432 с.

24. Кримінальна справа № 47 по обвинуваченню Стуса Василя Семеновича у вчиненні злочину, передбаченого ст. 62 ч. 1 Карного кодексу УРСР. В 12 томах: Том № 1. — Зберігається в архіві СБУ: № 67298 фп.

«ЧАС ТВОРЧОСТИ * DICHTENSZEIT»

(1972 рік)

«Велике-бо зв'язане функціональною залежністю з Цілим. Велика Особистість, помимо своєї індивідуальної вартости (генія, таланту, волі), випромінюючи свою власну моральну енергію, мусить відчувати постійний приплив енергії оточення. Бо навіть і найбільша Особистість може бути лише мотором, але не може бути байковим perpetum mobile, якого в природі немає».

(Евген Маланюк)

13 січня 1972 року слідчий Управління КДБ при Раді Міністрів УРСР по Київській області старший лейтенант В. І. Логінов, «розглянувши матеріали обшуку СТУСА Василя Семеновича, проведеного 12 січня 1972 року за дорученням Управління КДБ при РМ УРСР по Львівській області, і приймаючи до уваги, що під час обшуку у СТУСА В. С. були вилучені предмети та документи, які свідчать про те, що він систематично займався виготовленням та розповсюдженням документів, які порочать радянський державний та суспільний лад, керуючись ст. ст. 94 п. 5, 98, 113 КПК УРСР, —

ПОСТАНОВИВ:

Проти СТУСА Василя Семеновича порушити кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 1871 КК УРСР.

Справу прийняти до свого переведення та приступити до її розслідування.

Копію цієї постанови надіслати прокурору УРСР та в 10-й відділ КДБ при РМ УРСР»[561].

Начальник слідчого відділу КДБ при Раді Міністрів УРСР полковник КДБ Пивоварець погодився з таким висновком підлеглого. Це — за документами. Як було насправді, сказати складно, але очевидно, що ордер на тимчасове утримання Василя Стуса під вартою в співробітників КДБ був іще до обшуку.

15 січня 1972 р. санкціонував «тримання під вартою» В. С. Стуса й Прокурор Української РСР, Державний радник юстиції 1 класу Ф. Глух, який засвідчив, що Логіновим «по справі зібрані достатні докази про те, що СТУС на протязі 1968—1971 років виготовляв та розповсюджував документи та вірші, що зводять наклепи на радянський державний та суспільний лад»[562].

Про Ярослава Добоша, за справою якого в 1972-му було заарештовано майже всіх шістдесятників, — ні слова.

Зрештою, про українського патріота з Бельгії й говорили лише на одному — першому — допиті 13 січня 1972 року.

Василь Стус прибув до внутрішньої тюрми КДБ о третій годині ночі[563]. Приймав його черговий по корпусу старшина Мазур, що відзначив одну з «особливих звичок» новоприбулого: