Salamander - Темні нащадки, Salamander

Коли вони зайшли в залу, їх зустріла велична постать Леді Ренфорд — жінка середніх років із благородними рисами обличчя. Її довге каштанове волосся було акуратно зібране в елегантну зачіску. Обладунки Леді, прикрашені вишуканими гравіруваннями, блищали у світлі променів сонця, котрі проникали крізь високі вікна зали. Її постава була впевненою і владною, що одразу викликало повагу у всіх присутніх. Воїни, які стояли поруч, шанобливо схилили голови. Окрім Леді Ренфорд, у залі вже перебували інші ключові фігури: командири Фалкір і Аркас, що обговорювали щось між собою, а також Каель і Даріус, які стояли трохи осторонь, уважно спостерігаючи за тим, що відбувається.

Леді Ренфорд зробила кілька кроків уперед, зупинилася перед Аурелією й Лукасом і, злегка нахиливши голову, промовила:

– Ваше Величносте, – її голос був твердим, але обережним, у ньому чулися нотки прихованого сумніву. – Для мене честь бути тут і запропонувати свої сили для боротьби зі спільним ворогом.

Аурелія вдивлялася в її яскраво-сині очі, що випромінювали холодну рішучість. Але під цією маскою вона відчувала напругу, ніби Леді Ренфорд важко зважувала кожне слово.

– Ми вдячні вам за вашу сміливість, Леді Ренфорд, – почала Аурелія спокійно, але стримано. – Проте я маю спитати: чи впевнені ви, що ваші люди готові йти на такий ризик?

Очі Ренфорд звузилися, і вона трохи випрямилася, демонструючи свою гордість.

– Ми зважили всі ризики, – відповіла вона, злегка киваючи. – Проте моя впевненість залежить від вас. Як я можу бути впевненою, що мої воїни не стануть лише пішаками у ваших іграх?

Лукас зробив крок уперед, але Аурелія жестом зупинила його.

– Це справедливе питання, – визнала вона, глянувши прямо в очі Ренфорд. – Але ми не можемо дозволити собі програти цю війну. Ваші війська – це більше, ніж просто союзники. Вони стануть основою для нашої спільної перемоги.

– Основою, – повторила Ренфорд із легкою гіркотою. – Та хто гарантує, що наші люди не постраждають першими? Ви говорите про спільну перемогу, але в чиїх інтересах?

Каель втрутився, його голос був спокійним, але суворим:

– Якщо ви не довіряєте нам, то чому ви тут?

Ренфорд обернулася до нього, її погляд став холодним і прямим.

– Я тут, бо ми всі втратили надто багато через Морвана. Але довіра не дається просто так, – вона зробила паузу, ніби зважуючи свої слова. – Поки я не побачу ваші дії, а не лише слова, моя обережність залишиться зі мною.

Аурелія зітхнула, але не відвела погляду від Леді.

– Я не прошу вас відмовитися від обережності, – промовила вона твердо. – Але без довіри ми не досягнемо успіху. Це ваш вибір, Леді Ренфорд, – чи готові ви стати частиною чогось більшого, аніж особиста помста?

Ренфорд мовчала кілька секунд, її погляд ковзав між Аурелією, Каелем і Лукасом. Нарешті вона повільно кивнула.

– Ми приймемо ваші умови, – сказала вона, але в її голосі ще залишалася нотка сумнівів. – Проте пам'ятайте: якщо мої люди постраждають через ваші помилки, я цього не пробачу.

– І вам не доведеться, – відповіла Аурелія, її голос став холодним, але впевненим.

Леді Ренфорд трохи розслабилася, але її погляд залишався уважним, поки вона знову оглядала присутніх.

Каель перехрестив руки на грудях, його темні очі були прикуті до Леді Ренфорд.

– Тепер, коли основи зрозумілі, – сказав він різким, але рівним тоном, – нам потрібно перейти до деталей. Як саме ви уявляєте інтеграцію ваших військ у нашу стратегію?

Ренфорд ледь помітно стиснула губи, ніби намагалася приховати роздратування.

– Мої люди навчені діяти автономно, – відповіла вона. – Вони не звикли чекати команд, які можуть запізнитися або бути невірними.

– Це може стати проблемою, – втрутився Даріус, який до цього мовчки спостерігав за обміном репліками. – Без чіткого підпорядкування ми ризикуємо втратити контроль над ходом битви.

– Або виграти її, – жорстко відповіла Ренфорд, поглянувши на Даріуса. – Ми не новачки у війні, принце. Іноді найкращою стратегією є свобода дій для досвідчених загонів.

– Це правда, – підтримала Аурелія, обмірковуючи сказане. – Але ми не можемо дозволити собі хаос. Якщо ваші люди діятимуть окремо, ми мусимо знати, як і де вони це робитимуть.

Ренфорд трохи нахилила голову, оцінюючи її слова.

– Ви вимагаєте від мене більше, ніж готові дати натомість, – сказала вона з легким викликом у голосі.

Аурелія наблизилася до Леді, ніби зменшуючи дистанцію не лише фізично, а й у діалозі.

– Ми всі зараз на межі, – промовила вона тихо, але рішуче. – Але я не прошу більше, ніж ви можете дати. Я пропоную союз, який принесе нам обом користь. Якщо ви довірите мені своїх людей, я обіцяю, що жоден із них не буде відданий у жертву марно.

Ренфорд зустріла її погляд, на мить затримавши дихання. В її очах блиснув сумнів, але він швидко зник.

– Добре, – погодилася вона після довгої паузи. – Ми діятимемо за вашою стратегією. Але пам'ятайте: мої люди – це моя сім'я. Якщо вони страждатимуть через вашу недбалість, я не зупинюся, доки не доб'юся справедливості.

– Справедливо, – сказала Аурелія. Її голос був рівним, але в очах з'явилася тінь глибокої втоми.

Лукас вирішив втрутитися, аби трохи зняти напругу.

– Якщо ми вже домовилися про спільні дії, чому б не обговорити, які ресурси ми можемо надати одне одному? – сказав він, змінюючи тон на більш легкий.

Ренфорд перевела погляд на Лукаса, і на її обличчі вперше з'явилася слабка усмішка.

– Ви знаєте, як вчасно змінити настрій, – зауважила вона.

– Це частина мого таланту, – відповів він із ледь помітним жартівливим виглядом.

Коли обговорення стратегії досягло наступного етапу, Леді Ренфорд витягла сувій, зав'язаний червоною стрічкою. Вона розгорнула його й поклала на стіл, відкриваючи перед усіма карту з позначками.

– Це наші основні позиції, – сказала вона, вказуючи на кілька укріплених точок. – Ми контролюємо вузлові дороги та частину лісу на кордоні з територіями Морвана. Але наші ресурси обмежені, і ці позиції довго не втримаються без вашої підтримки.