Анні Кос - Кохання по-королівськи, або Не гай мого часу!, Анні Кос

— Грейс, — обережно поцікавився Ед, — а коли саме ти з'явилась у нашому світі?

— Я ж казала: дев'ять років тому.

— А точніше?

— Кінець осені.

— Якраз, коли я закінчив судовий позов за спадок дядька і разом з рештою майна отримав хронометр.

— Хочеш сказати, що це ти витягнув мене з-за межі?

— Дурниці, — перебив еньян Колті. — Закликали душу і провели втілення ті хаосити на цвинтарі. Але те, що обряд взагалі відбувся, що нічого не зірвалося, що головний із сектантів не спіткнувся дорогою і не розбив голову о надгробок, а мої хлопці не перервали обряд раніше потрібного, цілком тягне на ті самі кола, що дісталися берега . Якщо активізація хронометра призвела до втілення подій з низькою часткою ймовірності, то ваша зустріч потім цілком закономірна.

— Ну, знаєте, тоді претензії на тему «зв'язалася з аферистом» більше не приймаються, — стримати сарказм не вдалося. Я підвелася, відчуваючи, що ще трохи — і будуть сльози чи то слабкості, чи то злості. — Вибачте, але всього цього занадто багато для одного дня. Занадто. Мені треба трохи побути в тиші.

Ед зробив крок до мене, але я підняла руки в застережливому жесті і відступила:

— Самій. Дайте мені півгодини.

— На кухні стоїть гарячий чайник. І пиріг. Пригощайся, — кивнув еньян Колті. — А ми тут поки що поговоримо. Віч-на-віч, як чоловік з чоловіком.