Ліра Куміра - Приборкати дракона, Ліра Куміра

Розділ 34. Підготовка до балу

Алісандра

Відкривши очі, я спробувала потягнутися, але мотузки, якими зв'язали мої зап'ястя, не давали повною мірою оволодіти власним тілом. Тому довелося задовольнятися тим оглядом, який відкривався моєму погляду з того місця, де мене кинули на якийсь тапчан.

Клітка. Я була, немов небезпечний звір, замкнена в якійсь камері, в яку проникав ледь помітний потік світла. А щойно всі мої відчуття загострилися, я почула дивний шерех по сусідству і ледь чутний писк:

- Д-допоможіть, - звучав він до болю знайомо, і я практично відразу впізнала в запитувачі перелякану Велійську.

- Маріанно, це ти? - Прошепотіла, сподіваючись на те, що наші викрадачі перебувають на достатній відстані від підвалу, в якому ми опинилися.

- Хто тут? - Дівчина сіпнулася, але моментально прикрила свій рот долонею, схоже, вонавусе ж розпізнала знайомі інтонації в моєму голосі. - Алісандра? - Вимовила невпевнено, і мені довелося відповісти, ризикуючи бути розкритою.

- Заспокойся, скоро нас знайдуть і звільнять, - промовила максимально впевнено, роздумуючи над тим, що було б непогано якось дати про себе знати чи то батькові, чи то Ріггарду.

Я прекрасно пам'ятала того, хто був замішаний у змові, і розуміла, що Анрійський точно поставив усе на цю справу, і навряд чи просто відпустить нас, якщо я його про це попрошу. Не знаю, для чого я йому знадобилася, але це якось було пов'язано з моїм новим умінням. 

- "Невже він планував з моєю допомогою відродити свою другу іпостась, яка надто довго спала?", - промайнула думка в моїй голові, але я все ж відкинула її, як малоймовірну.

Навряд чи для цього йому було потрібно викрадати дочку одного з членів Ради. Тут явно замішане щось інше. І було б непогано дізнатися що саме.

Поки я роздумувала над причинами свого перебування в цьому покинутому місці, моя співрозмовниця якось різко затихла, і навіть ворушитися перестала, злякано дивлячись мені кудись за спину.

Озирнувшись, я не помітила нічого, крім неясних тіней, і тільки тиха розмова дала мені зрозуміти, що в наш бік рухалися двоє.

- Ти впевнений, що це була вона? Серце не відгукувалося вже кілька тисячоліть, з чого йому раптом оживати в руках однієї зі студенток академії, яка навіть не розкрила свій дар? - Голос був мені не знайомий, і єдине, що я могла сказати, то це те, що належав він жінці. На цьому, на жаль, все.

- Вона пробудила драконячу іпостась мого сина і ще кількох одногрупників. А також мої люди підслухали розмову імператора з його радником. До того ж сутінкові тварюки практично випили цього невдаху Стоулса, але якимось дивом хлопчина не тільки вижив, а й не втратив своєї сили.

- "От же гад! Так ось хто замішаний у тому, що сталося з моїм другом", - ненависть вже буквально вирувала в моїх венах, і я помітила, як дивна магія огорнула мої зап'ястя, практично миттєво випаровуючи мотузки, які були на них.

- Я повинна сама все перевірити! - Прозвучало тоном, який не терпить заперечень, і я почула швидкі кроки жінки, яка наближалася до нас.

Подальшого я, на жаль, не запам'ятала, відчувши, як на мене навалила непроглядна темрява. А щойно я вдихнула її, думки мої й зовсім сплуталися, змушуючи мене провалитися в дивний сон.

Прокинулася я в напівзруйнованій будівлі, навколо якої лунали десятки голосів.

- Ось вона! Я знайшов її! - Волав якийсь особливо завзятий смертник, і я скривилася, з обуренням дивлячись на чоловіка у формі імперського стражника, який з'явився переді мною. - З вами все в порядку? - У повному, якщо не брати до уваги один фактор, що неймовірно дратував мене.

- Начебто як, - вимовила невпевнено, приймаючи простягнуту мені долоню.

Але цієї ж миті галасливого рятувальника відсунули вбік, і перед моїм поглядом постав схвильований імператор.

- Сандра! - Мене буквально схопили в міцні обійми, і я полегшено видихнула, розчиняючись у емоціях, що заполонили мене. - Я переживав! Що з тобою сталося? - Питання, звісно, цікаве, але відповіді, на жаль, у мене на нього не було.

- Не знаю. Я пам'ятаю, як вибігла з аудиторії, а після цього порожнеча, - тієї ж миті в моїй голові спливли причини моєї поспішної втечі, але я старанно відсунула їх на другий план, дивлячись на чоловіка перед собою.

Я не знаю, як називалося те, що відбувалося в мене в душі, але це роздвоєння трохи лякало. Я точно пам'ятала відчуття, що виникли під час погляду на Орлексіана під час його повного розкриття, але вони й близько не стояли біля того виру почуттів, які з'являються в мене поруч із Ріггардом.

Якесь божевілля!

- Зрозуміло, - Драгонійський не виглядав здивованим, радше він скоріше отримав підтвердження якимось своїм домислам. - Як ти почуваєшся? Втомилася? Голодна? - Здається, вперше один з чоловіків переймався моїми нагальними потребами, а не тим, чому я не пам'ятаю частини свого життя.

- Трошки, - прозвучало надто жалібно, на що мій співрозмовник лише зітхнув, після чого простір навколо нас закружляв, і ми за лічені секунди опинилися в центральній частині Вітарії.

Не роздумуючи, імператор попрямував до яскраво освітленої будівлі ресторації, з якої навіть на вулиці було чути апетитні запахи. Здається, я почервоніла, щойно мій живіт видав гучні рулади.

- Я так і думав, - прокоментував цю подію мій наречений, весело посміхнувшись. - Тут у мене завжди замовлений столик, - нас швидко провели до закритої частини закладу, куди простим смертним прохід був закритий.

А щойно я розмістилася на м'якому диванчику, стіл перед нами одразу ж почав заповнюватися різноманітними стравами. Тут вже я, абсолютно не соромлячись свого кавалера, накинулася на ароматні частування. Їсти хотілося страшенно, а поговорити можна буде і пізніше.

Ріггард Драгонійський

Кинувши на пошуки Алісандри всі доступні мені резерви, я і сам підключився до однієї з пошукових груп. І лише коли ми обнишпорили чи не кожен куточок столиці, в одному з занедбаних особняків на околиці відшукався слід дівчини.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍