Мiла Морес - Магія призначення, Мiла Морес

З мого обличчя пішли всі кольори, залишилася лише прозора білизна. Руки затремтіли, телефон ледь не випав.

- Ені?

Миттєво мій мобільний опинився в руках Еліма. Він прочитав повідомлення, яке мені надійшло, і різко витяг руку в мій бік.

- Стій на місці, Ені!

- Що ти робиш? – дивлюся не розуміючи.

Відчуваю, як мої м'язи трохи стиснулися, не до болю, але я ніби опинилася у скафандрі, в якому важко рухатися.

- Я тримаю тебе, щоб ти не наробила дурниць, - твердо каже. - Ти пам'ятаєш, що тобі сказав Калеан?

- Не відходити від братів, - ледве вимовляю слова, вони злітають з губ, які намокли від сліз.

У кабінеті з'явилися Кірам та Аліта. Сестра одразу кинулася до мене, сідаючи на диван, де я щойно сиділа, тримає за руку, погладжує.

- Ти нікуди не підеш, зрозуміла? – каже дбайливо, цілком категорично, точно озвучує наказ, хоч і голос залишається ніжним.

- Так, - схлипую.

- Це план тієї відьми. Тепер все зрозуміло. Вона хоче заманити Ені, бо з Калеаном упоратися не може. Ще одне підтвердження того, що з ним все гаразд, – каже Кірам. – Наша тактика залишається такою самою. Ми чекаємо. Ені, ти зрозуміла?

Киваю без звуку. У грудях рветься серце.

- Чому він не вийшов на зв'язок? - Ставлю запитання, яке давно мене мучить.

- Або не може, або не хоче вказувати кінцеву точку надсилання повідомлення. Якщо він спробує з тобою чи з кимось із нас поговорити, то могутній маг зможе відстежити.

- А як щодо їжі? Вдома нічого не зникало. Я запитувала Ельфі і просила її готувати сніданок, обід та вечерю для Калеана, як завжди, ставлячи його на підставку, яку він добре знає. Він би перемістив її до себе, як це робив тоді, коли ми були замкнені вдвох.

- Ені, з ним все гаразд, не хвилюйся. Він знайде інший варіант. Нічого з дому не переміщає, щоби не відкривати наше місце розташування.

- Але раніше він це робив...

- Тому що не відчував поруч чужої присутності. Там ви були одні, причини для конспірації не було.

- Виходить, він там не один.

- Цілком імовірно поблизу хтось є.

Я похилила голову на зігнуті руки. Спираюся ліктями об коліна, ледве стримую ридання. Аліта погладжує мене по плечу. Дивуюся, як вона може залишатись такою спокійною, ніби нічого не відбувається. З чоловіками все зрозуміло – вони не показують емоцій, але Аліта… Вона жінка.

У голові теплим вогником спалахнула думка.

- Мені потрібно в кабінет Калеана, - озвучую, - я маю дещо перевірити.

Усі Нотрили глянули на мене, примружуючи очі, оцінюючи, чи варто дозволяти мені робити задумане. Кивнули один одному, потім Елім перемістив мене за руку в потрібне місце.

- Що ти хотіла тут знайти, Ені?

Підходжу до столу, затримуючи подих, утихомирюючи тремтячі пальці. Мені треба заглянути в ящик. Я боюся, що мої здогади не виправдаються, але якщо я права, то стане трохи легше.

Кірам і Аліта теж не витримали, прийшли за нами, чекають на мої дії, не кажучи ні слова. Чомусь усі застигли у позі готовності. Думають, що я втечу?

- Ені, що ти задумала? – насторожено запитує Аліта.

Я відкриваю верхню шухляду столу, помітивши, як присутні смикнулися, готуючись кинутися на мене. Заглядаю із завмиранням серця.

- Їх немає, - піднімаю очі на братів, - треба додати сюди більше шоколаду. Він бере плитки звідси. Тут завжди було п'ять штук. Вони зникли.

Сльози потекли по щоках, але цього разу від радості, яка примішалася до всіх емоцій. Я навіть усміхнулась.

- Вихідні на п'яти плитках шоколаду. Цього цілком достатньо, щоб Калеан почував себе повним сил, - Елім підтримав мої висновки. - Розумниця, сестричко.

- Я принесу шоколад, – сказала Аліта. - Може, ми ще щось можемо йому так передати?

- Що? - Кірам змусив усіх замислитися. - Де він зазвичай воду бере? У вежі є таке місце?

- У кімнаті відпочинку, - згадала я.

- Додамо туди води. А поки що, Ені, жодної самодіяльності. Не відходь від Еліма ні на крок. Все робимо спільно.

- Добре, - я кивнула старшому. - Аліто, постав на робоче крісло Калеана бежевий плед. Загорни в нього білу футболку, боксери та штани. Додай щось із нормальної їжі. Стейк, наприклад, можна у фольгу загорнути. І термос із чаєм.

- Але як ми це передамо?

- Напиши на внутрішній стороні обгортки від шоколаду "бежевий плед на кріслі", він зрозуміє.

- Ти розумниця, Ені!

Кірам та Аліта пішли, молодший перемістив мене до свого робочого місця, все на той самий диван у кутку. Я залишилася у своїх сумних роздумах. Мене, звичайно, відвідала думка, що я маю з'явитися на тому пагорбі, де б він не був. Але навіть якби я хотіла туди піти сама, то не змогла б, бо місце мені незнайоме. Переміститися не вдасться.