Олена Герасим'юк - Розстрільний календар

роки її звільнили як малолітню. Її мати та сестра поїхали до Сибіру до батька, політичного в’язня. Тому дівчина вирушила працювати на Донбас, де згодом заснувала Донецьке товариство української мови та Донецький Крайовий Рух. Джерела

Галина Гордасевич: [Персональний веб-сайт]. Режим доступу: https://goo.gl/BHRTi9

Гордасевич Галина. Степан Бандера — людина і міф. — Львів: Сполом, 2000. Режим доступу: https://goo.gl/UlZjyO

Овсієнко Василь. Галина Гордасевич // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. — 2005. — 20 травня. Режим доступу: https://goo.gl/MpMe9R

Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.

50

Див. також: «16 січня 1938 року розстріляний літературознавець, мовознавець, педагог Володимир Дурдуківський» (с. 49).

51

Текст Тетяни Григоренко, старшого наукового співробітника Черкаського обласного краєзнавчого музею.

52

Текст Тетяни Григоренко, старшого наукового співробітника Черкаського обласного краєзнавчого музею.

53

Текст Тетяни Григоренко, старшого наукового співробітника Черкаського обласного краєзнавчого музею.

54

Текст Тетяни Григоренко, старшого наукового співробітника Черкаського обласного краєзнавчого музею.

55

Див. також: «Операція «БЛОК»: заарештований математик і публіцист Леонід Плющ» (с. 39).

56

Див. також: «20 січня 1972 року заарештований священик Василь Романюк, у 1993—1995 рр. — Патріарх Київський і всієї Руси-України Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) Володимир» (с. 55).

57

БУР (з рос.: барак усиленного режима) — приміщення карцерного типу.

58

Текст Олександри Статкевич.

Серпень

1 серпня 1975 року у Гельсінкі підписаний Заключний акт Наради з безпеки і співпраці в Європі59

Акт містив ціле зведення принципів міждержавних відносин в умовах мирного співіснування і по суті був важливим чинником забезпечення миру. У 1995 році Нарада з безпеки і співпраці в Європі, що була створена як політичний консультативний орган для країн Європи, Центральної Азії та Північної Америки, набула статусу міжнародної організації і була перейменована на Організацію з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ).

Серед основоположних принципів Заключного акту були такі, як незмінність кордонів, територіальна цілісність, мирне врегулювання конфліктів, невтручання у внутрішні справи, відмова від застосування насильства, рівність і рівноправність суверенітетів. Крім того, у документі було зафіксовано зобов’язання поважати право народів на самовизначення і права людини, в тому числі свободу слова, свободу совісті і свободу переконань.

Керуючись Заключним актом, підписаним керівництвом СРСР, представники дисидентського руху в Україні у листопаді 1976 року заснували Українську громадську групу сприяння виконанню Гельсінських угод (відома як Українська Гельсінська група). До членів Української Гельсінської групи КДБ застосовувало жорстокі репресії, зазвичай за статтею про «антирадянську агітацію та пропаганду».

Джерела

Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі. Режим доступу: https://goo.gl/dPzbwS

Шемшученко Юрій. Заключний акт наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975, Гельсінкський акт // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е—Й. — К.: В-во «Наукова думка», 2005. Режим доступу: https://goo.gl/mt3Qq9

2 серпня 1937 року заарештований письменник Степан Бен

До двору під’їхала «полуторка». В хату зайшли енкеведисти. Передивлялися батькову бібліотеку. Він на себе не тратив гроші, а книжки завжди купляв. Забрали 12 зошитів і один блокнот з рукописами віршів. Батька повели до машини. Я добре за­пам’ятала, як мама ридала. А батько їй тихо: «Не плач, я вернуся». Більше ми його не бачили. Знаємо, що його спочатку повезли у Шполу, а наступного дня доправили в Черкаси. Мама повезла йому туди передачу. Пішла до прокурора і стала розпитувати за батька. Той сказав, що він засуджений на 10 років. А в селі в цей час переполох. Почали вивозити на станцію жінок з дітьми, чоловіків яких арештували. На нас висіло клеймо «ворог народу», дітей направляли, щоб ті ображали. Стільки ми виплакали, то тільки Богу відомо.

Майя Скрипник, донька поета

Вилучені зошити з записами досі не віднайдені. У судовій справі фігурують плутані відомості про службу Бендюженка (Бена) «у Петлюри штабістом», у Денікіна і навіть загоні отамана Гризла.

Степан Бен був заарештований оперуповноваженим НКВС УРСР сержантом держбезпеки Котляренком, слідство вів лейтенант Добричев. Степана Бена звинуватили в участі у «шпигунсько-повстанській організації, якою керувала польська розвідка», учасники якої нібито дали свідчення проти нього. В одній справі проходило понад 50 осіб, переважно селян Черкащини, 33 були засуджені до розстрілу. Серед них був і Степан Бен. За протоколом поет зізнався у всьому.

Наприкінці 1940-х років Анастасія Бендюженко отримала свідоцтво про смерть, де було вказано, що її чоловік помер 14 грудня 1943 року в таборах від бронхопневмонії. Насправді він не доїхав до таборів — його розстріляли в ніч проти 1 листопада 1937 року в Черкасах.

Степан Бен реабілітований посмертно.

Джерела

Бен Степан: Творчість. Режим доступу: https://goo.gl/huPTnN

З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/nEP2kp

Карнарук Любов. Поета Степана Бена розстріляли за «солодку» і «гірку» любов до України // Gazeta.ua. — 2015. — 29 жовтня. Режим доступу: https://goo.gl/hIwubw

3 серпня 1967 року вдруге заарештований публіцист і літературний критик В’ячеслав Чорновіл

У квітні 1967 року світ побачив працю Чорновола «Лихо з розуму. Портрети двадцяти “злочинців”». У нашому розумінні «світ побачив» означає приблизно таке: вийшла друком книжка, яку читають і обговорюють у широких колах, нічого незвичного. 50 років