Сергій Леонідович Лойко - Аеропорт

тягне. Все правильно. Молодці хлопці. — … — Нумо додамо йому десять грамуль ваги.

30

— Від страху? Прицілюємося. Плавнесенько, Сергійку, плавнесенько. Б…дь, це ж дівчисько. Стоп. До них хтось біжить. — … — Журналіст, по ходу. Дві камери.

31

— По журналісту мінус, мінус.

32

— Роботу закінчили, роботу закінчили. Кінець зв’язку.

33

Розмовна назва МТЛБ.

34

— Я Ваха, якщо хто не знає.

35

— Ти командир, чи як?

36

— Відповідай, боров, коли питають! Чи не годували ще? — … — Жери, падло, кому кажуть! Жери, гнидо! У вас, карателів, зара сніданок має бути за розкладом!

37

— Отже, так, фашисти х…ві. Ми у вас у «коробочці» кулемет знайшли. — … — Хто з вас кулеметник? Хто вчора з вежі покришив моїх хлопців?

38

— Ну що, тварюки, пам’ято не повернулася?

39

— Все, хлопці, все. — … — Дихає ще. Лікарня треба.

40

— Лікарня, кажеш? А курорт, море Чорне, шашлик-машлик не треба?

41

— Що ж ви робите, сволота! — … — Він же просто солдат, як і ви.

42

— Які ви, на х…й, солдати! Ви фашисти йо…ні! Бандерівці, б…дь!

43

Популярна марка австралійського вина.

44

Великий італійський скульптор XVII століття.

45

Не Телебачення Взагалі.

46

Дворовий футбол — популярний дитячий вид спорту в СРСР.

47

Ручний протитанковий гранатомет.

48

— Двадцятий, двадцятий, що у васза х…рня? Чому не працюєте по об’єкту? Мені доповідають рух!

49

— Товаришу п’ятдесятий, подивіться самі. Від вас об’єкт зараз теж видно. Їм іще п’ятсот метрів пхатися. Чекаю наказу.

50

— Двадцятий, двадцятий! По цілі не працювати. Один-два попереджувальних у повітря, щоби знали, що ми тут. Виконувати. — … — До міста, б…дь!

51

— Йо…на війна. Хай вона буде проклята! Ненавиджу!

52

— Усе. Стій, стій! Чекаємо на наших. Картинки нема поки що.

53

— Товариші, товариші, проходимо далі. —… — Усім місця вистачить, не юрміться позаду, не юрміться.

54

— Усе, почали! — … — Працюємо, працюємо, тільки без матюків, будь ласка. Пам'ятайте, ви в ефірі. Поводьтеся принаймні пристойно.

55

— Ще вчора ці фашистські карателі, яких послала нелегітимна київська хунта, обстрілювали із систем залпового вогню житлові квартали Красного Каменя. — … — А тепер вони мають подивитися в очі рідним тих, кого вони вбили й покалічили! Тим, хто втратив дружин, чоловіків, старих і дітей у цій варварській війні, яку приспішники заокеанських хазяїв, що окопались у Києві, віроломно розв'язали проти власного народу!

56

— Вони вбили мого маленького сина Мишка-а-а-а-а-а-а-а! — … — Немає прощення недолюдкам. Нена-а-а-а-виджу. Будьте ви прокляті!

57

— Немає прощення недолюдкам! Хай їхні сім’ї зазнають такого ж горя, яке випало мені!

58

«Усе в нормі — повний п…ць».

59

Юрій Візбор. За цигаркою цигарка (переклад О. Гончар).

60

Переклад О. Гончар.

61

— Стьопочко, ну нарешті! —… — Щойно меншого з садочка привела. Яка у вас у Ростові погода? У нас сіро й снігу нема.

62

— У нас теж. Як хлоп'ята?

63

— Все добре. Санька «п'ятірку» з читання приніс. Ходить пишається. Всім показує. А що це за номер у тебе?

64

— Та позичив у товариша. Мій телефон сів.

65

— У тебе все гаразд, Стьопо? Якийсь голос у тебе не такий. Стьопо! Ау!

66

— Нікуль! Поцілуй їх від мене. І мамі зателефонуй, скажи, що все в мене нормально. Ну, все, мені час.

67

— Я тебе кохаю, Стьопочко, приїзди скоріше!

68

— Я тебе теж дуже кохаю.

69

Уривок із поеми «Євгеній Онєгін» Олександра Пушкіна.

70

— Ідіть на х…й звідси, поки не почали стріляти.

71

— Що ви робіте? Що тут відбуватися? Що все це значити?

72

— Увага! — … — Панове журналісти, увійдіть у наше становище, пліз. Ми отримали сигнал, що в готелі перебувають озброєні люди. Щойно все з'ясується, ми відразу підемо. А поки прошу нічого не знімати. Задля вашої ж користі.

73

— Хто ви такі? —… - Ви російські військові?

74

— Ні, — … — Російських військових у Криму нема. Ми самооборона Криму і стежимо за порядком. Зокрема, щоб із вами нічого не сталося.

75

— Усі назад!

76

— А тепер камеру швидко сюди, суко!

77

— Ми викличемо міліцію.

78

— Як же кепсько штовхати дівчат і матюкатися, пане трамвайний хаме.

79

— Я зара тебе штовхану, козел.

80

— А ну подивимося, як це вийде. — … — Тільки по-чесноку, як у вас кажуть. Без зброї. Бо я теж візьму рушницю й стану військовим.

81

— Добре, спробуємо.

82

— Досить, Веселий! — … — Досить ваньку валяти. Кінчай цей базар.

83

— Усе чесно. — … — Тягніть Веселого в машину. Ми йдемо, але обіцяємо повернутися, як Карлсон. Після референдуму.

84

— Привіт, Олексій. По-перше, дозволь подякувати тобі за чудові фото на початку першої шпальти вчора й сьогодні. —… — І чи не поділишся з нами, що це за вовтузіння з твоєю участю було в готельному холі позавчора?

85

— Привіт, Джеймсе. Нічого особливого. Я просто попередив падіння дівчини, колеги-журналістки.

86

— А, так он воно що це було. Ну-ну. Однак на відео, яке прокрутили всі провідні телеканали, ти наче допоміг упасти комусь іншому. Я правий, чи то мені здалося?

87

— Не зовсім. Я просто захищав колегу-журналістку.

88

— Зрозуміло. Що ти скажеш, якщо ми терміново евакуюємо тебе з Криму?

89

— У жодному разі, сер. Зі мною все гаразд.

90

— Гаразд. Добре. Але чи не міг би ти зробити мені послугу й не брати більше участі в подібній акробатиці, поки ти на редакційному завданні. Розумієш, нам не дуже комфортно від усвідомлення того, що наш штатний фотограф ще й Чак Норріс за сумісництвом.

91

— Обіцяю, сер.

92

— Радий чути. Ну а тепер між нами, зізнайся, як тобі це вдалося? Як ти викинув подібний фінт із озброєним чуваком, який удвічі більший за тебе?

93

— Випадковість, сер. Я не