П'єр Адо - Що таке антична філософія?

class="p1">Ingenkamp H.-G. Plutarchs Schriften über die Heilung der Seele. — Göttingen, 1971.

Jordan W. Ancient Concepts of Philosophy. — London-New York, 1990.

Kimmich D. Epikureische Aufklärungen. Philosophische und poetische Konzepte der Selbstsorge. — Darmstadt, 1993.

Lakmann M.-L. Der Platoniker Tauros in der Darstellung des Aulus Gellius. — Leyden, 1995.

Nussbaum M.C. The Therapy of Desire. Theory and Practice in Hellenistic Ethics. — Princeton, 1994.

Perret J. Le bonheur du sage // Hommages à Henry Bardon. Collection Latomus, T. 187. — Bruxelles, 1985. — P. 291—298.

Philip J.A. Pythagoras and Early Pythagoreanism // Phoenix, suppl., vol. VII. — University of Toronto Press, 1966. — P. 159—–162 (критика шаманістської інтерпретації).

Pigeaud J. La maladie de l’âme. Etude sur la relation de l’âme et du corps dans la tradition médico-philosophique antique. — Paris, 1981.

Plato’s «Apology of Socrates». A Literary and Philosophical Study with a Running Commentary / Edited and completed from the papers of the late E. de Strycker. — Leyden, 1994.

Richard M.-D. L’enseignement oral de Platon. Une nouvelle interprétation du platonisme / Préface de P. Hadot. — Paris, 1986 (переклад текстів та бібліографія теорій усного навчання Платона).

Thom J.C. The Pythagorean Golden Verses with Introduction and Commentary. — Leyden, 1995 (текст, переклад та коментар піфагорійських «Золотих віршів»).

Geytenbeeck А.С. van. Musonius Rufus and Greek Diatribes. — Assen, 1963.

Wieland W. Platon und die Formen des Wissens. — Göttingen, 1982 (Платон викладає не знання, а уміння).

Хронологія

Знак ± означає, що вказана дата є приблизною, дуже часто це стосується періоду діяльності філософів та їхнього навчання. У таких випадках я намагався вказувати роки, які відповідають тому, що в Античності називали akmé, тобто моменту досягнення філософом зрілості чи вершини діяльності і визнання.

Цінні біо-бібліографічні дані про різних філософів можна знайти в: Goulet R. Dictionnaire des philosophes antiques. — I. Abammon à Axiothea; II. Babélyca à Dyscolyus. — Paris, 1994.

До Різдва Христового

850—750 Складання Гомерових поем. 700? ГЕСІОД. 650+? Подорож АРИСТЕЯ з ПРОКОНЕСА в центральну Азію і складання його поеми «Аримаспея». 640± ЕПІМЕНІД здійснює очищувальне жертвопринесення в Афінах 600—550 У грецьких колоніях в Малій Азії з’являються перші мислителі: ФАЛЕС МІЛЕТСЬКИЙ, який передбачає затемнення сонця 28 травня 585 року, АНАКСИМАНДР, АНАКСИМЕН. 600± Як історичні, так і легендарні постаті семи мудреців: СОЛОН, ПІТТАК з МІТІЛЕНИ, ХІЛОН зі СПАРТИ, БІАНТ із ПРІЄНИ, ПЕРІАНДР із КОРІНФА, КЛЕОБУЛ з ЛІНДА. 594± СОЛОН, афінський державний діяч та поет, який згодом буде вважатись одним з семи мудреців. 560±? АБАРІС, персонаж, якого піфагорійська та платонівська традиції пов’язують з ПІФАГОРОМ. 540+? КСЕНОФАН, виходець з Колофона, грецької колонії у Малій Азії, який переїхав у Елею, грецьку колонію в Південній Італії. 540±? ФЕОГНІД, елегійний поет: аристократична мораль. 532± ПІФАГОР, виходець з острова Самос, який емігрував у грецькі колонії Південної Італії — Кротон, а згодом і Метапонт. Про ПІФАГОРА казали, що він був реінкарнацією (легендарного) філософа ГЕРМОТІМА з КЛАЗОМЕН. 504+ ГЕРАКЛІТ з ЕФЕСА (грецької колонії в Малій Азії). 500+ Вчення БУДДИ, КОНФУЦІЯ. 490—429 Дати народження та смерті афінського державного діяча ПЕРИКЛА. 470± АНАКСАГОР з КЛАЗОМЕН. 460± ЕМПЕДОКЛ з АГРІГЕНТА. 450±і далі ПАРМЕНІД з ЕЛЕЇ; ЗЕНОН з ЕЛЕЇ; МЕЛІС з САМОСА. 450±і далі Розвиток руху софістів: ПРОТАГОР, ГОРГІЙ, ПРОДИК, ГІППІЙ, ФРАСІМАХ, АНТИФОН, КРІТІЙ. 450± ГЕРОДОТ, історик. 440± ДЕМОКРИТ з АБДЕР. 435± Вчення СОКРАТА в Афінах. 432 АНАКСАГОР зазнає судового переслідування за нечестивість в Афінах, внаслідок чого він відправляється у вигнання. 432/431 Потідейська битва, в якій бере участь СОКРАТ. 431—416 АЛКІВІАД, афінський політичний діяч, учень СОКРАТА. 430+ Написання історичного твору ФУКІДІДА. 423± Постановка п’єси АРИСТОФАНА «Хмари», яка насміхається над вченням СОКРАТА. 399 Судове переслідування СОКРАТА за нечестивість в Афінах, його засуджують до смертної кари. 399±? АНТИСФЕН, АРИСТІПП з КІРЕНИ, ЕВКЛІД з МЕГАРИ — учні СОКРАТА, засновують свої школи. 390± ІСОКРАТ відкриває в Афінах школу, де у якості «філософії» навчають загальній культурі. 389—388 Перша подорож ПЛАТОНА в Південну Італію і на Сицилію. Зустріч з ДІОНОМ СІРАКУЗЬКИМ. 388/387 ПЛАТОН засновує свою школу в Афінах, у гімназіумі, що називався Академією. Головні члени Академії: ЕВДОКС, ГЕРАКЛІТ, КСЕНОКРАТ, СПЕВСІПП, АРИСТОТЕЛЬ, ТЕЕТЕТ, а також дві жінки: АКСІОТЕЯ, ЛАСТЕНІЯ. 370—301 ЧЖУАН-ЦЗИ, китайський філософ, який називає ЛАО-ЦЗИ своїм учителем. 367—365 ЕВДОКС з КНІДА заміняє ПЛАТОНА на чолі Академії під час другої подорожі останнього на Сицилію, до ДІОНІСІЯ II СІРАКУЗЬКОГО. 361—360 ГЕРАКЛІТ З ПОНТУ заміняє ПЛАТОНА на чолі Академії, під час третьої подорожі останнього на Сицилію. 360±і далі ДІОГЕН КІНІК, який був учнем АНТИСФЕНА. 360±? ЕСХІН зі СФЕТА, учень СОКРАТА, навчає в Афінах і складає діалоги, в яких фігурує СОКРАТ. 350±? КСЕНОФОНТ, учень СОКРАТА, пише свої спогади про СОКРАТА 349/348 Смерть ПЛАТОНА. СПЕВСІПП стає його наступником на чолі школи. 339/338 Обрання КСЕНОКРАТА, наступника СПЕВСІППА, схолархом Академії.

Елліністичний період