Стів Маккартер - За небокрай, Стів Маккартер

- Щільніше! - кричав Кударіті.

Натиск монстрів зростав. Убиті чемпіони випадали з лінії, тому Кударіті постійно кричав, щоби чемпіони ставали ближче один до одного. Дощ барабанив. Сталь дзвеніла у вухах. Граваліони обтікали загін Ейр праворуч. Група Калібрісто внизу зупинилася, сабазадонка бачила це бічним зором. Ейр видихнула. Тільки тепер вона поглянула вниз. Краплинки дощу, здавалося, зависли у повітрі. Серце перестало битися і час зупинився.

Кінець. Кінець усім надіям. Чемпіонів генерала відтісняли знизу. Дуже щільний ряд граваліонів із просто жахливих розмірів щитами. Чемпіони вперлися в них, як у стіну. І не могли посунутись ні на сантиметр. Бракувало маси, надто нечисленний загін. І драйтли не могли нічого зробити своїми мечами, адже ворог несподівано прикрився просто величезними щитами. Ейр бачила світлі очі Калібрісто навіть зі стіни. Злі вирази облич Химерниць, що метали стріли з великою швидкістю. Алхіміст, що кричав, щоб йому дорогу дали. Вся їхня операція зупинилася за крок до перемоги. За сантиметр до рятівної межі. А праворуч вже оточують граваліони. Знизу і до її загону вже підходили граваліони зі щитами, які скинуть чемпіонів зі стіни. Раніше вона таких не бачила. І Максуд нічого не говорив про таку тактику ведення бою.

Сабазадонка розуміла, що ніхто не збирався здаватися. Вони програють. Але не здадуться. Сині стріли летіли на всі боки, прикриваючи чемпіонів від нападу. Чувся рик луксорів. Серце знову застукотіло. Час пішов далі. Ейр стиснула зуби.

- Кударіті, формуй квадрат! Нас оточують! - закричала дівчина на все горло.

А сама побігла стіною. Ліворуч. З усіх ніг. Граваліонів між загонами не було. Вони воліли обійти загони з безпечної відстані збоку і не так близько.

- Стояти на місці! - вже чула сабазадонка команди Калібрісто. - Ні кроку назад!

Але навіть сам генерал не міг виконати наказу. Прямокутні широкі щити тварюк уже тіснили чемпіонів. Сантиметр за сантиметром Калібрісто здавав пісок. Вже тільки одна його нога на ньому. Інша на дерев'яному щиті, що перекривав рів.

Ейр бігла по стіні.

- Прориватися! Уперед! - Калібрісто не кидав надій змусити монстрів посунути хоча б на кілька кроків назад.

Ейр уже спускалася щитами.

- Битися! Тримати лад! В атаку! - кричав генерал, намагаючись надихнути своїх солдатів на подвиг.

Армія стала, як укопана. Калібрісто нічого не міг вдіяти. Ворог надто сильний. Оснащений потужними щитами, тисне кількістю та масою. Генерал відмовлявся вірити у те, що він програє свою справу. Але ситуація була запекла. Алхіміст не дістався пісків. І Калібрісто не бачив навіть у перспективі, як він зможе доставити його туди. Чемпіони здавали позиції. Залізні драйтли прогиналися під натиском ворога. Їм не встояти. Потрібно щось, що зможе розвернути перебіг битви. Якась перевага, що дасть їм шанс. Якийсь подвиг його драйтлів.

І подвиг було здійснено.

Але його вчинили не чемпіони. Калібрісто задер голову, пропустивши два удари, що не завдали йому шкоди через дію синього снігу та його могутніх лат. Зверху в буквальному значенні пролетіла людина. Ця людина відштовхнулася від плеча якогось чемпіона і влетіла, врізалася, у стрій граваліонів, перелетівши через їхні щити. За кілька секунд генерал побачив перед собою вузький пролом. І він уже знав, як має діяти далі.

Ейр давно поклала свій меч за спину. Зараз він не потрібен. Хоч меч і виконаний із чудового матеріалу і добре збалансований. І у руці зручний. Але зараз він марний. Дівчина міцно стискала в руках два свої довгі ножі. З вигнутими руків’ями, щоб зворотним хватом було зручніше битися. Саме так вона їх і тримала. Стрибнула зі щита на пораненого чемпіона, що згорбився, потім з нього на іншого, що рівно стояв, залізного драйтла. Головне, швидкість. І несподіванка. Якщо її перехоплять у польоті, то бути біді. Якщо ні – то теж бути біді. Але вже не для неї.

Сабазадонка спершу побачила здивоване обличчя Калібрісто, що дивився вгору, потім морди тварюк, що задирали голови. Вони не встигли вчасно зреагувати. Ейр змінила становище тіла, щоб ногами в'їхати в морду одній такій тварюці. Розкрутивши своє тіло в горизонтальному положенні над їхніми головами, сабазадонка тому противнику, що виявився ліворуч, двома лезами, що зі свистом проносилися у повітрі, розрізала товсту шию. І встромила ножі в того, що стояв праворуч. Обидва ножі у вухо. Спершу лівою рукою, а потім правою. Обидва граваліони почали завалюватися набік. Вона побачила в дірі Калібрісто.

- Вперед! - заволав генерал і кинувся в пролом.

Гертіро, штовхаючи плечем щит убік, теж вклинився в лави граваліонів. Румадеу та Зодема не змусили себе довго чекати, кинувшись за своїми командирами. Подальше просування було справою техніки. Пролом миттєво розрісся. Ейр ще встигла в ближньому бою прикінчити пару тварин. Граваліони стояли надто близько один до одного, не даючи можливості один одному розмахувати мечами. Монстри розраховували на перші ряди, що масою тіснили чемпіонів до стіни. Сабазадонка пірнала у них під руками, спритно орудуючи своїми ножами. Зі щитами стояв лише перший ряд граваліонів, решта тварин допомагала їм тиснути вагою на чемпіонів. І Ейр було де розгулятися. Звичайно, доводилося застосувати всю наснагу, вміння і спритність, щоб залишитися живою. І успіх Сабазадону сьогодні був з нею. Мечі ворога проходили біля неї, не чіпляючи і не ранячи. Залізні клинки врубалися у монстрів. Одна тварюка мало не вбила Ейр, але в останній момент спіткнулася об чиюсь ногу і меч просвистів над її головою.

Сабазадонка крутилася з двома ножами, як білка в колесі. Поки чиясь рука не зловила її за плече і не висмикнула з бою. Ейр відлетіла на кілька метрів назад. Вигнулась, щоб відразу ж  переворотом відновити рівновагу і стати на ноги. Вона так і зробила. І лише зараз усвідомила. Вона стоїть на піску. На рятівному піску! Одна нога майже по щиколотку загрузла. У них вийшло! Клин стискався, його тіснили з усіх боків. Але ж він стояв на піску! Дівчина посміхнулася. Дощ змивав кров із її обличчя. Вона подивилася праворуч. Загін Кударіті все ще стояв на стіні. У повному оточенні монстрів.