Анастасія Шишкіна - За п'ять хвилин до смерті , Анастасія Шишкіна

— Воно не дає нам уроків, з якими ми не в силах упоратися... Меггі, у мене наказ від містера Хьорста. Мені була надана чітка інструкція, а ви ніяких особливих розпоряджень не давали... Містер Хьорст наказав обов'язково супроводити вас до ресторації місис М і простежити, щоб ви добре поїли.

Заклад місис М — ресторан із магічними стравами. Вони допомагають швидше відновити резерв, знімають втому і, кажуть, навіть трохи лікують.

— Тоді ходімо, раз такий наказ.

— Ви не сердитеся?

— Через те, що ти знову мене "здав"? Або, як ви кажете, "доповів про ситуацію"? Ні. Не сказав би ти, то розповів би хтось інший. Нянь у мене вистачає. Я знаю, як ви з хлопцями добре до мене ставитеся, але я не наївна дурепа, щоб забувати, хто ваш роботодавець і чиї накази першочергові.

— Меггі...

— Як думаєш, у них у меню є фрукти?

Я весело щебетала, але це вже починало мене дратувати…

***

Як і очікувала, решту дня довелося провести в медичному центрі: побувала на двох консиліумах, провела одну складну і дві менші операції. На тлі пригніченого емоційного стану навіть встигла посваритися з веселуном Шойном.

Бачачи мій настрій, дівчата за обідом запропонували сходити в клуб і гарненько відпочити. Не скажу, що вже встигла завести справжніх подруг, але з цією веселою компанією було дійсно легко і приємно проводити час.

Попередивши Астара, я з приємним передчуттям спускалася в хол до компанії, що вже чекала на мене. Похмурий Коршун ішов грізною тінню позаду. До речі, про нього.

— Коршуне, сьогодні охороняйте мене з тіні. Мені буде некомфортно, якщо ви весь час будете поруч. Самі розумієте — це жіночий вечір. Можливо, дівчата вас і не побачать, але я всіх чудово відчуваю.

— Як скажете, — невдоволено кивнув він і відступив на крок назад, даючи мені можливість з'явитися перед дівчатами самій.

— Меггі! — побачивши мене, старша медсестра — коротковолоса кучерява блондинка Іззі — махнула рукою, привертаючи увагу.

З усмішкою підійшла до них.

— Меггі, у нас проблема! — одразу заявила ця емоційна дзиґа. — Ми ніяк не можемо обрати, куди піти. У фінал пройшли "Золотий серпанок" та елітний "Айго". Що думаєш?

— Навіть не знаю... Я нечасто буваю в таких місцях.

— Так-так, у тебе ж син маленький, — співчутливо кивнула Іда — висока худорлява гуру анестезіології.

— А може, взагалі в "Бика" підемо... — невпевнено і, здається, не вперше запропонувала напівгномка Гая — любителька драйву і гострих відчуттів.

— Герольдіно! Ми не підемо дивитися на твоїх напівголих п'яних орків! – роздратовано і, схоже, теж не вперше блиснула на неї гнівним поглядом Лола – на вигляд миле янголятко, але всередині справжня гарпія.

Вона відповідала за дитяче відділення і тримала в напрузі не лише малечу, але й усіх співробітників. Особисто мені дівчина була дуже симпатична: пряма, відкрита, вона не тільки з інших питала, але й до себе висувала не менш жорсткі вимоги. Інакше тут і бути не може: у "Хьорст Медицина" не буває простих істот чи звичайних випадків.

– Що Герольдіно?! Я вже 300 років Герольдіна! Чому ми ніколи не ходимо в заклади за моїм смаком?!

— Тому, що смак у тебе лайно, — відрізала Лола й обернулася до ситхи зі зеленим волоссям, що тільки но підійшла.

— Я все владнала! У "Айго" на нас уже чекає VIP-столик! — самовдоволено усміхнулася Альгустіна.

— Її брат керує мережею клубів, — прошепотіла мені Іда. — Люблю з Алу ходити відпочивати.

Нарешті визначившись, ми викликали таксі й, пірнувши в під'їхавші авто, вирушили назустріч пригодам.