Люко Дашвар - #Галябезголови

— Щоби прокинутися і усвідомити: день багатих — не сон, зай! І все це тобі не сниться, — Женя звабливо усміхалася Тьомі, однією рукою наливала в бокал вино, другою стягувала з себе труси, бо тільки вони і були на дівчині, коли заходилася зранку віденські шніцелі смажити.

Хтозна, як там у Тьоми з планом складеться, а Женині плани завжди спрацьовували без збоїв.

На дванадцяту годину дня вже обжерлися всім: і вином, і м’ясом, і сексом. Голий Тьома розвалився на дивані у вітальні, іронічно спостерігав за голою Женею, яка хвилину тому повідомила хлопцю, що має козирі… у деяких особливих місцях і що Тьома не встоїть… Тобто якраз навпаки — встоїть і не впаде, так знову хотітиме масажистку, незважаючи на те, що вже побив усі мислимі і немислимі рекорди з кількості… Та і з якості!

Майбутній психолог уже приготувався знову розважитися, та задзвонив мобільний, і тільки тепер Тьома допетрав: Галя телефонує йому сьогодні вперше. Здивувався: лише після опівдня? Надто пізно…

— Чому не відповідаєш? — спитала Женя. — Це ж Галя?

— Не хочу! — сказав. — Іди до мене…

Наполегливо тискав Женю в обіймах, наче мстився Галі за те, що згадала про чоловіка лише в обідню пору. Мобільний подзвонив і замовк. Тьома відсторонив Женю, підвівся з дивана.

— Я в душ, — сказав. — А ти не одягайся, Женю. Я ще не закінчив…

Ого! Було би слово… Тьома зачинився у ванній, гола Женя врубала по телику М2, кружляла вітальнею, наспівувала. Не почула, як хтось відчиняє вхідні двері, а коли озирнулася, то побачила метрах у двох від себе розгублену ошелешену Галю.

— Привіт! — кинула масажистка нахабно, перекрила голос музичному каналу, жбурнула пульт на диван і тільки тепер роздратувалася. Ну, їй-богу! Скільки можна?!

Стала навпроти Галі — гола, зваблива.

— Галю, от скажи, якого біса ти сюди ходиш?! Де твоя гордість?! Забула? Я тобі ще на твоєму весіллі очі відкрила! Сказала: Галю, Тьома — то не твоє, подружко! Схаменися і відступися!

— Женю…

— Що?! От що «Женю»?!

— А чого ти гола?

— Галю! Тому що ми з Тьомою в шахи грали! Ага? Так ясніше?

— І давно… граєте?

— Та тої ж ночі, коли тебе Юлька обдурила і з салону вигнала, і зіграли! З тих пір — разом, Галю! Погоджуйся вже на розлучення і рухай своїм шляхом. Молода, здорова, руки маєш — гроші умієш заробляти, зможеш і на щастя заробити! Чого тобі ще?

— Здорова? Ти сказала, я здорова?

— Галю, от тільки не треба придурюватися і сльозу з мене видушувати! Ти ким вирішила маніпулювати? Мною? Нічого не вийде! Я Тьомі все розповіла ще того вечора, коли тебе з «Белли» турнули.

— Що ти Тьомі розповіла?

— Що Юлька, сучка, набрехала, коли всім розпатякала, що у тебе ВІЛ-інфекція. Нічого в тебе немає! Здорова, як кобила! Не віриш?

— Не вірю!

— От і дурна, раз не віриш! Зараз! Зачекай! — гола Женя без тіні ніяковості пішла вітальнею, знайшла свою сумку, витягнула з неї експрес-тест на ВІЛ, тицьнула в руку приголомшеній Галі. — Тримай! Крапля крові — і за п’ятнадцять хвилин оцей тест тобі повторить те, що я тобі зараз кажу: ти здорова! І не треба мені тут брехати, що Тьома тобі цього не казав.

— Чого я не казав? Женю, з ким ти тут… — почувся голос Тьоми.

Зайшов до вітальні — геть голий, навіть рушником не обмотався. Побачив Галю, аж щелепа у майбутнього психолога відвалилася.

— Дідько! Дідько! — руками причандали свої закрив, наче дівчата їх раніше не бачили, заметушився. — Де мої труселя?! Що в біса відбувається? Женю! Що ти тут робиш? Галю! А ти? Ти як сюди потрапила? Ти не мала виходити зі своєї схованки! — верещав. — Дідько! Та де труселя?!

— Тьомо, в смислі «що я тут роблю»? — масажистка і не збиралася шукати одягу. Руки в боки. Дивилася на безпорадного хлопця розгнівано. — Ти мені брехав?

— Коли це я кому брехав?! — Тьома врешті знайшов труси, вскочив у них, потім у спортивки. Футболку натягнув, наче б то додало йому пристойності.

— Ти не розповів Галі, що вона здорова?

— Взагалі не розумію, про що ти!

— Тьомо! Ти не розлучаєшся з нею?! — обурено вигукнула масажистка.

Галя хитнула головою, наче прагнула струсити з себе усе те: голих Тьому і Женю, їхню огидну суперечку.

— Вибачте… — тільки одне слово і знайшла. Затиснула в руці тест на ВІЛ, швидко пішла до дверей.

Тьома подався було за Галею, навіть простягнув руку, аби вхопити її за рукав, та не встиг. Вийшла. Двері — бах! Тьома зиркнув на Женю Лисицю: стоїть собі гола, руки в боки, щоки пашать, очі горять таким гнівом — ховайся!

— Нє, ну… — пішов до вітальні.

Усівся у крісло, і коли Женя вслід за ним увірвалася, нахабно вмостилася на дивані навпроти, уп’ялася нервовим поглядом прямо йому в очі, лише руками розвів.

— Добре… — мовив. — Скажу тобі правду!

— А до сеї хвилини брехав? Типу — робив над собою зусилля, коли сексом зі мною займався? Не заводила?

— Дідько, Женю, що ти верзеш? Повторюю! Я не брехав! Я… не говорив тобі всієї правди!

— А зараз скажеш?

Кивнув:

— Скажу! Бо не хочу, щоб ми розбіглися.

Сподівався: Женя розтане од тих слів. Мі-мі-мі… Губками — до нього: зай, зай…

— Тьомо, та вже кажи свою правду!

— Добре, добре! — роздратувався. — Хочу в Галі спочатку забрати гроші, які вона стирила, а вже після того розлучитися. Це — заради нас, Женю!

— А не казав чого?

— Не хотів, щоб ти була зі мною через гроші!

Женя глянула на майбутнього психолога із прикрістю.

— Дідько, зай! Такий ти в мене дурник. Які гроші? Тобі потрібні гроші? Та заради Бога! Мільйон зароблю для тебе! Вистачить? Хіба справа у грошах? Це — кохання, пупсику! Я з кожним днем западаю на тебе все більше і більше. А ти?

— Питаєш? Іди краще до мене! — ляпнув Тьома.

— Серйозно? — Женя підхопилася з дивана, вже збиралася всістися Тьомі на коліна.

— Зачекай! Не серйозно! Все — потім. — Підхопився, заходився шукати верхній одяг. — Все потім, Женю! Зараз маю наздогнати Галю!

—