Марія Ряполова - Бурецвіт, Марія Ряполова

— О, де це ви блукали? — радо вигукнула моя подруга, помітивши нас. — Лірино, з тобою все гаразд?

— Так.

— Пане Лісниче, що ви зробили з моєю подругою? — спитала Перла.

Садівник відступив на крок і окинув мене поглядом.

— Що, пробрало?

— Га?

— Нічого, це минеться, — сказав він Перлі. — А ви тут як?

— О, чудово! Тільки за вами скучили.

Шукач стурбовано оглядав мене.

— Ти в нормі?

— А хіба ні?

— Чого це в тебе таке просвітлене обличчя?

Я мовчки вирячилася на нього.

— Щось швидко скучили, — сказав Садівник Перлі.

— До гарного товариства швидко звикаєш. І потім його бракує.

— О, вибачте, пані. Тепер не залишатиму вас надовго.

Перла обхопила коліна руками і сяйнула усмішкою.

Бурецвіт піднявся.

— Я на хвилинку в дім, — сказав Садівник Перлі й пішов до своєї хати.

Шукач стояв, мовчки переводячи погляд з мене на Перлу.

Потім він теж подався геть, але раптом розвернувся і сказав:

— Перло!…

— Що?

— Я не можу більше цього витримувати. Я не можу бачити тебе поруч з цим типом! Невже він тобі справді подобається?

Перла промовчала з розгубленим виглядом.

— Я так не можу, — повторив він.

— Чому? — тихо спитала вона.

— Бо… бо…

Брови Перли в очікуванні здіймалися вище й вище.

— Бо ти потрібна мені. Я… я хочу, щоб ми були разом.

— Ти кохаєш мене?

Від цієї сцени я ніби прокинулась.

Перла сіла пряміше і спитала знову:

— Зайчику… ти… справді закоханий?

— Так.

— Класно! Лірино, телефонуй русалкам!

Я кивнула й рушила до будинку.

— Що… що ви робите… Я казав щиро про свої почуття! — обурився Бурецвіт.

Зі змішаним почуттям я влетіла до халабуди і крикнула Садівникові, який наповнював склянку соком з графина:

— Закоханий!

— Хто? — не зрозумів він. — У кого?

— Бурецвіт! У Перлу!

— Якого дідька?

— Де телефон?

Він махнув вільною рукою в куток кімнати. Там на столику стояв телефон. Я підбігла, схопила слухавку і почала поспіхом набирати номер русалок.

Перла буквально затягла шукача в будинок.

— Бери стілець, іди до Лірини! — командувала вона.

— То ти… ти любиш мене? — белькотав шукач.

— Іди!

Бурецвіт, явно невдоволений, притяг два стільці, один сунув під мене, на другий усівся сам.

— Привіт… він сказав, що кохає.

— Хвилинку, — відгукнувся русалка, полишив слухавку й побіг кудись.

Бурецвіт похмуро дивився на мене.

— Що… готовий?

— Алло, Лірино! — знову з’явився русалка.

— Так.

— Увімкни гучномовець, — сказав Садівник і відпив свій сік.

Я натиснула кнопку.

— Де він там? — спитав русалка.

— Я тут, — озвався шукач.

— Квіточка біля мене. Давай, кажи.

— Я кохаю Перлу.

Запала тиша.

— Ліринко, мені шкода, — сказав русалка, — але, здається, твоя квіточка здохла.

— Що? Ні!

— Не може бути, я кажу правду! — випалив Бурецвіт.

— О ні, вона в’яне дедалі більше…

— Я справді кохаю Перлу!

— Бурецвіте, стулися! — гаркнула я. — Це ж жива істота!

— Вона несправна! — заявив він. — Її кепсько підливали!

На гам звідкілясь з’явився Мереж і з цікавістю споглядав це дійство.

— О ні, — відказав русалка. — Вона була в порядку. Просто ти — брехун.

— Скажіть правду! — голосила я. — Скажіть правду, вона оживе!

— Правду? Правду? — розізлився Бурецвіт. — А правда така, що я її не люблю! Ревную, але не люблю!

— Ну, квітці полегшало, а от наші справи кепські, — сказав русалка.

— Вибачте, — огризнувся шукач.

— А кого ти любиш, Бурецвіте? — спитав русалка.

— Я… я не знаю.

Русалка поклав слухавку. У кімнаті огидно запікало. Я вимкнула гучномовець.

— Я знала, що чоловікам не можна вірити, — зітхнула Перла.

— Не засмучуйся, моя мила, — сказав Садівник, явно задоволений результатом досліду. — Він тебе не вартий.

Бурецвіт піднявся і вийшов надвір. Я поклала лікті на стіл та опустила обличчя в долоні.

14

Минула ще одна ніч. Ранкове світло вливалося до нашої спальні, я сиділа на ліжку і дивилася, як Перла розчісує волосся.

Двері прочинилися, на порозі з’явився Мереж.

— Мене мучить одне питання, — сказав він.

— Доброго ранку, Мереже, — відгукнулася я.

— Яке бажання більш егоїстичне, — вів він далі своє, — бути закоханим чи кохати?

— Всі бажання егоїстичні, Мереже, — похитала головою моя подруга.

— Але є більш егоїстичні, а є менш егоїстичні, чи не так?