Аркадій Фідлер - Маленький Бізон

— Над Саскачеваном вибухне війна.

— Війна? Справжня війна? Не сутичка одна й друга? Не бійка молокососів?

— Ні. Справжня війна. Але спершу ви почуєте, як гасло, ім'я чоловіка, який буде нашим вождем.

— Яке ж це ім'я?

— Луї Ріль. Ви чули про нього?

— Ні, звідки? Може, дядько Гучний Грім і знав його, але ми — ні.

— Луї Ріль, — пояснив торговець, — це метис, великий наш вождь. Кілька років тому він бився за незалежність метисів над Червоною річкою в Манітобі, але не всі тоді йому допомогли. Він змушений був виїхати у вигнання до Сполучених Штатів і досі там живе в Монтані. Його повернення до Канади й поява над річкою Саскачеван буде для всіх сигналом, що повстання вже починається.

— Як ти думаєш, коли ж це трапиться?

— За місяць, за два, може, за п'ять місяців — невідомо. Ви тут повинні знати, що має вибухнути на півночі, отож приготуйте себе й інших.

— Як тебе звуть?

— Звіть мене просто Жан. І збережіть цю таємницю від білих. Свого часу я привезу вам нові вісті й інструкції.

Того ж дня Жан зник з резервації.

Як же він запалив нашу уяву!

Принизливе, сіре животіння гнітило нас своєю безнадійністю й тупістю, а тут раптом спалахнув промінь надії. Звістка з північних лісів, переказувана пошепки, на вухо, поширилася швидко, мов блискавиця, і до вечора всі чорноногі в резервації знали таємницю. Ні про що інше не говорили біля вогнищ.

Але не всі сприйняли цю новину однаково. Були такі, що не повірили, а деякі навіть поставилися до неї вороже. Особливо старшини мали сумніви й застерігали молодь.

— Шахрай! Дурисвіт! — лаяв Крокуюча Душа торговця-метиса. — Хто там знає, які він має наміри.

— У нього чесні очі, — виправдувався Червоний Лось. — Я йому вірю!

— Ти, Лосю, сиди тихо, бо ти на цих справах не тямишся. Хай над ними міркують розумніші голови.

— Не треба розумної голови, щоб мати мужнє серце й бути воїном.

— Так, правда, треба мати мужнє серце, але це не означає, що треба довірятися першому-ліпшому волоцюзі!

— Вождю! — гнівно вигукнув молодий воїн. — Неволя змінила твоє серце!

— Неправда! Вона тільки загострила мій розум і завбачливість… Кажеш, що в нього чесні очі? Чому ж він не з'явився просто до мене, а кружляв тут крадькома, мов лякливий койот?

— Бо він тобі не повірив! — хотів сказати Червоний Лось, але стримався, щоб не образити вождя.

Так, Крокуюча Душа вже був не той, що раніш. Нещастя, яке нас пригнітило, принизлива залежність від злої чи доброї (частіше — злої!) волі білого агента, начальника резервації — вчинили страхітні спустошення в душі вождя та багатьох інших воїнів.

У нашому клані утворилися два ворожі табори — табір людей, готових до боротьби, й табір обережних, які тої боротьби цуралися. На жаль, обережних було набагато більше, саме вони мали переможний вплив. Дійшло до того, що переслідували Червоного Лося й інших таких, як він, запальних юнаків, обвинувачуючи їх у небезпечній легковажності й засліпленні.

Минали тижні, а з півночі не було ніяких новин. В Канаді панував непорушний спокій, не було ознак сподіваної бурі. Старшини святкували перемогу, глузували з молодих.

Та одного дня щось змінилося. З'явилися глухі поголоски, невідомо ким принесені. Почали кружляти чутки, невловимі й загадкові, мов нічні метелики. Одного дня в повітрі затріпотіло слово — коротке, але великого значення, і знов невідомо, хто його вимовив перший:

— Луї Ріль!

Потім з сусідніх кланів чорноногих до нас потай з'явилося кілька земляків. Вони принесли звістки: здається, Луї Ріль з'явився над рікою Саскачеван і відверто утворив якийсь тимчасовий уряд, що мав захищати права метисів та індійців. Але й ці сусіди не могли нічого точно сказати.

— А цей Ріль підняв повстання? — питали старі.

— Мабуть, ні. Ми нічого про це не знаємо.

— Ось бачите! — ущипливо казав чаклун Кінаси. — Як вас водили за ніс! Такого сподівалися від цього Ріля, а тут нічогісінько.

Червоний Лось скликав своїх друзів на таємну нараду за пагорком. Останнім часом за ним стежили, і він мусив критися. Міцний Голос теж пішов за ним.

— Ми ще нічого не знаємо, — заявив Червоний Лось. — Але одне певне: метис Жан не збрехав. Луї Ріль справді з'явився.

— Але ж він мав дати сигнал до повстання, а чомусь сидить тихо. Що нам тепер робити?

— Нічого, бо ми ще не маємо точних відомостей.

— Чому метис Жан не їде, як обіцяв тобі? Зник і тільки його й бачили!

— Терпіння, друзі! Щось починається, це вже певне. Тільки прислухаймося пильніше та готуймо зброю.

Ах, як ми прислухалися в ці дні! Скільки кружляло поголосок, сумнівів, сподіванок, тривог! Ми брели в темряві, аж поки одного дня в ній не сяйнув промінь. Він упав якраз з того боку, звідки ми не могли його сподіватися: від самого агента.

Він скликав до себе всіх чоловіків резервації. Вони зібралися біля будинку агентства. Міцний Голос, який гірше розумів англійську мову, ніж я,