Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Любовні романи » Сповідь суперниці 📚 - Українською

Симона Вілар - Сповідь суперниці

328
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Сповідь суперниці" автора Симона Вілар. Жанр книги: Любовні романи.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 80 81 82 ... 124
Перейти на сторінку:
я спостерігала, як Едгар під руку з дружиною вийшов у коло танцюристів. Вони розкланювалися, обходили одне одного, витончено з’єднавши долоні. І, безперечно, були гарною парою. Але зараз, дивлячись на Бертраду, я мимоволі порівнювала її з Гітою. Певна річ, Бертрада красуня, але чогось мені подумалося, що при всій її яскравій зовнішності, вона поступається Гіті. Було в новій графині щось неприємне: цей колючий погляд, жорсткий рот, манера триматися підкреслено гордовито. Гіта ж була м’якшою, вона випромінювала тепло.

І ще я помітила, що коли Едгар відходив до гостей, біля молодої графині тут-таки опинявся Бігод. Звичайно, нареченій не забороняється відповідати на люб’язності гостей, але надто вже часто її можна було побачити з цим білявим норманом. Але до честі Бертради зазначу, що жодного разу вона не подарувала йому теплішого погляду чи люб’язнішої відповіді, ніж іншим. А цих інших поряд із нею завжди було чимало — всі ці англійські вельможі, що прагли засвідчити пошану доньці короля, і особливо її почт, який так і звивався навколо. Як я зрозуміла з балачок, багато хто з них збирався залишитися в Норфолку, щоб увійти до її штату. Але більшість лицарів і пані, які прибули з цією позашлюбною донькою короля, були дворянами не надто високого роду, що служили за платню. А значить, Едгару доведеться розкошелюватися на їхнє утримання. Він, безперечно, людина не бідна, але я ще не знала нікого, хто б погодився мати стільки годованців.

Якоїсь миті граф і графиня наблизилися до лави, де сиділи я та ще кілька пані в літах, які не брали участі в танцях. Едгар із Бертрадою щойно вийшли з кола, жваві та усміхнені. Едгар помітив мене, підійшов, підвів дружину.

— А ти все сидиш у куточку, моя люба Ріган.

Я встала, поклонилася, він відрекомендував мене дружині.

— Це моя невістка, вдова мого брата, леді Ріган із Незербі, моя помічниця, мій незамінний друг. І стільки зробила, щоб сьогоднішнє свято вдалося на славу.

У мене на душі стало тепло від його слів. Боже, яка ж він таки гарна людина! Але тут я відчула погляд Бертради. Та глузливо оглянула мене. Очі холодні, кутики губів презирливо опущені.

— Так, Ріган де Шампер у дівоцтві, якщо не помиляюся.

Я вклонилася.

— Мені приємно, що ваша милість пам’ятає мене.

— Авжеж, пригадую. Що ж, мене влаштує, якщо мені прислуговуватиме жінка такого давнього нормандського роду. Сподіваюся, ви будете такі само слухняні, як і при моїй сестричці Матильді?

Я сторопіла. Скільки презирливої зарозумілості в її голосі! За що?

Вона вже поверталася, щоб відійти, але Едгар затримав її.

— Міледі, ви помиляєтеся. Леді Ріган — не служниця. Вона член сім’ї.

— Я ніколи не помиляюся, сере. І знаю місце кожного. Тому не вчіть мене, як із ким триматися.

Пихата і далеко не така розумна, як про неї говорять. І Едгар дав їй зрозуміти це, неголосно нагадавши, що перш за все вона його дружина і повинна слухатися його. Обличчя Бертради пішло плямами.

— А чи не забуваєте ви, що стали графом, бо так захотіла я?

— Як, нагадаю, і ви схотіли стати моєю дружиною, — відрубав Едгар. — І як кожна дружина, повинні підтримувати людину, якій присягалися перед вівтарем бути слухняною.

Пані, які сиділи поряд, так і нашорошили вуха. Я почала нервувати, просити молодят не сваритися такого дня.

— Помовчіть, красуне! — сухо обірвала мене Бертрада й пішла геть. Заграла музика, і я побачила, як вона подала руку Бігоду, що запросив її на танець.

Едгар з посмішкою повернувся до мене.

— Ти потанцюєш зі мною, Ріган?

Так, я пішла з ним у коло. Ми про щось говорили, не про Бертраду. Але, хвалити Бога, вони швидко помирилися. Принаймні, у неї вистачило розуму посміхатися, коли Едгар підійшов.

Але тепер я зрозуміла, на що розраховувала Бертрада, одружуючись із ним. Наказувати, дати зрозуміти йому, що титулом він зобов’язаний виключно їй. Не найкраща перспектива для такого чоловіка, як Едгар. Чи розумів він це? У будь-якому разі, він тримався, і коли після бенкету молодят відвели в покої для наречених, мав вигляд ніжного закоханого. Як і годилося перед шлюбною ніччю.

На другий день були призначені змагання стрільців, кінні перегони та інші веселощі. Я цілком могла б бути на них присутня, але нагадала собі, що вже обрала для себе інший шлях. «Амінь, — сказала я собі. — Скінчено. Починається інше життя». І ледь почало світати, полишила Норідж.

Я не люблю прощань, тому не шукала зустрічей із Едгаром. Та й не до мене йому тепер. Тому я обмежилася коротким прощальним посланням, яке передала Пенді. Я розуміла, що в мене тепер буде нове життя і що швидше я порву з минулим, то краще. Але все-таки, коли прибула в Незербі, зрозуміла, що якась частина мене назавжди залишиться тут. Якоїсь миті я навіть зачинилася в ткацькій і виплакалась як слід. А потім пішла в спальню, де в одній зі скринь усі ці роки лежала невеличка оздоблена сріблом скринька. В ній я дбайливо зберегла зібрані дитячі дрібнички, що колись дарували мені надію, а пізніше примушували страждати від власної незатребуваності. Я перебирала їх востаннє. Потім звеліла відвезти скриньку в Тауер Вейк.

Я поїхала, не озираючись. І якою несподіванкою було для мене, коли зробила зупинку в єпископстві Ілі й побачила Едгара, який мене наздогнав. Він був без почту, на змиленому коні. І перше, що зірвалося з моїх вуст, коли минуло здивування, — що не личить ясновельможному графові Норфолку їздити ось так самотою, як простому волоцюзі. Він тільки махнув рукою: пусте — так він тільки швидше зумів мене наздогнати.

— А ваша дружина? Не личить кидати її в перші дні після весілля.

І знову недбалий помах руки: Бертрада вся у веселощах, вона не сумуватиме за час його відсутності. Вже одне це свідчило, як складаються їхні стосунки. Проте… Проте… Мене раптом охопила ніжність. Яка я рада була його бачити!

Але Едгар просто

1 ... 80 81 82 ... 124
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сповідь суперниці», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сповідь суперниці"