Зигмунд Фрейд - Вступ до психоаналізу

брати до уваги все, що він мимоволі переносить або з сьогодення, або з будь-якої іншої проміжної минувшини в ту минувшину, про яку йдеться, і таким чином фальшує її. У випадках із невротиками нас узагалі бере сумнів, чи є такий перенос цілком мимовільний; трохи згодом ми дізнаємось про мотиви цього переносу і будемо змушені пояснити явище «ретрогресивного фантазування» у глибшу минувшину. Ми без труднощів з’ясуємо, що ненависть до батька посилюється багатьма іншими мотивами, які виникають у пізніші періоди, що сексуальне жадання, спрямоване на матір, прибирає форм, які самій дитині неодмінно видаватимуться чужими. Але спроба пояснити весь Едіпів комплекс ретрогресивним фантазуванням і мотивами, які походять із пізніших часів, була б марним зусиллям. Інфантильне ядро з більшими чи меншими нашаруваннями лишається непорушним, що й підтверджують безпосередні спостереження дітей.

Клінічні факти, які постають перед нами позаду аналітично виявлених форм Едіпового комплексу, набувають тепер щонайбільшого практичного значення. Ми дізнаємося, що в періоді статевого дозрівання, коли вперше з усією силою висуває свої вимоги статевий інстинкт, відбувається повернення до давніх родинних та інцестуозних об’єктів, наснажених новим лібідо. Хоч інфантильний вибір об’єкта був досить невиразним, він став взірцем, що визначив напрям вибору об’єкта в періоді статевого дозрівання. У гру вступають вкрай інтенсивні почуття, що або призводять до Едіпового комплексу, або є реакцією на нього, та оскільки психічні передумови цих почуттів стають нестерпні, почуття здебільшого лишаються приховані від свідомості. З часу статевого дозрівання людський індивід повинен присвятити себе величному завданню звільнення від батька-матері, тільки справившись із цим завданням, він перестає бути дитиною і стає самостійним членом суспільства. Для сина завдання полягає у відриві своїх лібідозних жадань від матері, звернувши їх на вибір якогось справді чужого об’єкта кохання, та примиренні з батьком, якщо й далі зберігається ворожість до нього, або звільненні з-під його влади, якщо син унаслідок реакції на інфантильний бунт став надто покірливим. Ці завдання постають перед кожним; примітно, що їх дуже рідко виконують ідеальним чином, тобто задовільно з погляду і психології, і суспільства. А невротикам узагалі не щастить виконати їх, син усе життя схиляється перед батьківським авторитетом, і йому ніколи не до снаги перенести своє лібідо на чужий сексуальний об’єкт. З відповідною зміною відносин такою самою може стати й доля доньки. В цьому розумінні Едіпів комплекс слушно вважають за зародок неврозів.

Ви, вельмишановні добродійки і добродії, здогадуєтесь, як побіжно я виклав міркування, які пов’язані з Едіповим комплексом і мають украй важливе практичне й теоретичне значення. Я взагалі не згадуватиму про його варіанти та можливу інверсію. З його найдальших наслідків я вам назву такий: виявилося, що Едіпів комплекс має неабиякий вплив на літературну творчість. Отто Ранк у своїй неоціненній праці довів, що драматурги всіх часів черпали матеріал головно з Едіпового та інцестуозного комплексів і їхніх варіантів та замаскованих видозмін. Задовго до часів психоаналізу жадання, властиві Едіповому комплексові, вважали за достеменний вияв нічим не скутих інстинктів. Серед творів енциклопедиста Дідро є славетний діалог «Небіж Рамо», німецькою мовою його переклав не хто інший, як сам Ґете. В ньому ви знайдете промовисту фразу: «Si le petit sauvage était abandonné `a lui-même, qu’il conservât toute son imbécillité et qu’il réunît au peu de raison de l’enfant au berceau la violence des passions de l’homme de trente ans, il tordrait le col à son p`ere et coucherait avec sa m`ere».[36]

Але є річ, якої я не можу обминути. Едіпова мати-дружина не даремно нагадувала нам про сновиддя. Згадайте результати нашого аналізу сновидь, згідно з якими бажання, що лежать в основі сновиддя, часто мають збочену, інцестуозну природу або свідчать про несподівану ворожість до найближчих і найдорожчих родичів. Тоді ми не пояснювали, звідки беруться такі лихі пориви. А тепер ви й самі спроможні відповісти. Це ранньоінфантильні, давно вже полишені свідомістю вияви лібідо й наснаження об’єкта, які ще існують уночі й певною мірою навіть здатні поновлювати активність. Оскільки такі збочені, інцестуозні та сповнені жадобою вбивств сновиддя властиві не тільки невротикам, а взагалі всім людям, можна виснувати, що люди, які тепер нормальні, у своєму розвитку теж проминали етап збочень та наснажень об’єктів, властивих Едіповому комплексові, що такий шлях розвитку — абсолютно нормальний, і лише в невротиків ми в гіперболізованій, рельєфній формі бачимо те, що виявляємо й при аналізі сновидь у нормальних людей. А це якраз одна з причин, чому ми вирішили скористатися вивченням сновидь як вступом до вивчення невротичних симптомів.

Лекція 22

Аспекти розвитку та регресії. Етіологія

Вельмишановні добродійки і добродії! Ми вже чули, що функція лібідо зазнає тривалого розвитку, перше ніж способом, який називають нормальним, стає підпорядкована функції продовження роду. А тепер я хочу вам пояснити, яке значення має цей факт у спричинюванні неврозів.

Думаю, ми будемо в цілковитій згоді з теоріями загальної патології, припустивши, що такий розвиток пов’язаний із двома небезпеками: по-перше, з загальмованістю, по-друге, з регресією. Це означає: оскільки існує загальна тенденція до варіативності біологічних процесів, неминуче має ставатися так, що не всі підготовчі фази будуть пройдені однаково добре й подолані з однаковим успіхом; частина функцій назавжди лишиться на одній із попередніх стадій і для загальної картини буде характерний певний ступінь загальмованого розвитку.

Пошукаймо аналогії до цих процесів в інших царинах. Коли весь народ полишає обжиті місця, щоб шукати нових, — як часто траплялось у ранні періоди історії людства, — то, звичайно, не всі його представники добираються до нової батьківщини. Не беручи до уваги інших утрат, окремі гурти чи громади мандрівників неодмінно зупиняються на півдорозі й лишаються там жити, натомість головна маса суне далі. Або, якщо пошукати ближчих порівнянь, ви знаєте, що у вищих ссавців зародки чоловічих статевих залоз, які спершу містяться глибоко в черевній порожнині, в певному періоді утробного розвитку починають міграцію, внаслідок якої опиняються безпосередньо під шкірою біля тазового кінця. Після такої міграції в певної кількості чоловічих індивідів можна виявити, що один з парних органів лишився в тазовій порожнині або ж назавжди осів у так званому паховому каналі, що його ці обидва органи мали пройти під час міграції, або, в крайньому разі, той канал не закрився, як має відбуватися за нормальних умов після проходу статевих залоз. Коли я молодим студентом писав свою першу наукову розвідку під керівництвом п. Брюкке, я досліджував походження дорзальних нервових корінців спинного мозку невеличкої рибки, яка мала вельми архаїчну будову. Я з’ясував, що нервові волокна цих корінців починаються від великих клітин заднього рогу сірої речовини — в решти хребетних такого не спостерігається. Але невдовзі я відкрив, що чимало таких нервових клітин міститься поза межами сірої речовини в самих волокнах аж до так званих спинномозкових гангліїв дорзальних корінців, з чого я виснував, що клітини цих гангліозних скупчень мігрували зі спинного мозку в нервові корінці. Це підтверджує й сам процес еволюції, але в цієї маленької рибки завдяки клітинам, які відстали, шлях міграції був унаочнений. Але, придивившись пильніше, вам буде легко виявити слабке місце цього порівняння. Тож дозвольте мені прямо заявити: щодо кожного окремого сексуального потягу ми вважаємо, що одні його елементи можуть лишитись на попередніх щаблях розвитку, натомість інші вже можуть