Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
МІРГАН
Ава просто падає мені в руки, в одній сорочці, боса і просто крижана. Довкола тиша і нічого не видно. Швидко несу її до крісла, закутую у ковдру, а сам, прихопивши зброю, виходжу в коридор. Всюди темно і не чути ніяких звуків. Визирнувши у вікно, бачу варту на стінах. На всякий випадок заходжу в Авину кімнату, але й там нічого загрозливого не бачу. У сусідніх покоях мирно сплять Рей з своєю нянькою.
Отже, ніякої небезпеки нема. Швидше за все, проблема з самою Авою. Я повертаюсь у свої покої і переношу лампу зі столу поближче до неї. Ава відкриває очі і її просто трусить.
- Тепла, - хрипко каже, - пити, вогонь…Так холодно…
- Зараз…Бренді підійде? – Ава загальмовано киває.
Дістаю пляшку і притуляю до губ. Ава робить кілька ковтків. Я залишаю її і берусь розпалювати вогонь в каміні. Коли полум’я займається, присуваю крісло ближче. Починаю розтирати ступні.
Проходить, мабуть, пів години, перш ніж вона зігрівається і перестає тремтіти.
- Вже краще? – Ава киває. – Що трапилось?
Вона відкриває рот і намагається щось сказати, але раптом починає ридати. От дідько, і я навіть не розумію, чому. Адже все було спокійно.
Згрібаю її в обійми, витягую з крісла і притискаю до себе. Ава заходиться у риданнях. Сідаю разом з нею в крісло і знову загортаю у ковдру. Гладжу по голові, по плечам… Довгі чорні коси зміяться по спині, пальці плутаються в них і я притискаюсь щокою до Авиної потилиці, вдихаючи запах чабрецю. Нарешті вона затихає, але я не наважусь щось говорити і просто тримаю її в обіймах.
Нарешті Ава ворушиться і відсторонюється. Не дивлячись на мене, просить хустку. Для цього мені потрібно встати і відпустити її. Підхожу до комоду, дістаю хустку. Наливаю бренді й собі і роблю кілька ковтків, поки Ава приводить себе до ладу за моєю спиною.
Вона вже не плаче, але мені все одно хочеться знову взяти її на руки, відчувати тепло її тіла. Тримати коло себе.
- Дякую, - каже Ава і я обертаюсь й опускаюсь у крісло навпроти.
- Бренді?
- Ні… я маю, напевне, пояснити… - Ава щільніше загортається у ковдру.
- Я без сумніву хочу знати, що трапилося. Але якщо час терпить…
- Я хотіла знову викликати видіння. Минулого разу замість Сінни я побачила леді Агату і Кертіса… тож вирішила спробувати ще, поки ми не відправили людей.
- Знову дивилася у вогонь?
- Ні… інакше. Пила спеціальний настій. Він цілком безпечний, - скидається Ава, - якби його випив хтось інший, ти, наприклад – нічого би не було. А таким, як я, він відкриває свідомість.
- Ти побачила… Сінну? – мабуть, нічого хорошого, судячи з її ридань.
Ава хитає головою.
- Хтось відводить мені очі. Або сама Сінна вважає, що мені треба показати інші речі… або це видіння не від неї, а від Богині… Але Сінни я не бачила.
- А що бачила?
- Загибель свого брата, - очі Ави наповнюються сльозами і вона судомно видихає. Намагається говорити далі, але міцно замружується, очевидно, намагаючись стримати нові ридання. Стискається у грудку в кріслі.
Я встаю і виймаю її з нього, і сідаю в своє, тримаючи її на руках. Накриваю голову рукою, притискаю до грудей.
- Розкажи мені, - тихо прошу.
- Він лежав у ніг Кертіса. Поранений, без свідомості. Хтось сказав, що мій батько теж загинув. Тоді Кертіс увігнав йому кинжал в груди. І читав якісь заклинання. Схилився, і пив кров з рани. А потім підняв голову… і він ніби світився. Навіть у сутінках було помітно… а мій брат перестав дихати.
Ава втискається головою мені в груди і дрібно тремтить. Обіймаю її міцніше, а сам намагаюсь зібрати думки до купи. Навіть якщо це просто нічне жахіття, Ава переконана, що бачила правду. І її поведінка цілком зрозуміла. А от чи було це дійсно так? Те, що вона має певні здібності – без сумніву. Лікувальні точно. Але чи можна довіряти тому, що вона бачила? У всякому разі, не залишати без уваги, доки не випаде нагода перевірити.
- Чим нам це може допомогти? – питаю вголос. – Якщо цей сон посланий Богинею, він має щось означати.
- Те, що Кертіс знає, як провести такий ритуал? Без Сінни, і вона йому не потрібна…
- Можливо, потрібна для чогось іншого. Як спосіб впливати на тебе… Я обов’язково дам вказівку перевірити, де вона. Є двоє з моїх людей, родом звідти. І вони добрі мисливці, знають ліс. Ти розкажеш, як її знайти…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго», після закриття браузера.