Rada Lia - Зоряна та двері в просторі, Rada Lia

Розділ 65. Міха розповідає свою історію.

На наступних вихідних після розчаклування поля з квітами, Міха запросив Зоряну в гості. Хлопець проживав сам у просторому двоповерховому будинку, обставленому старовинними дубовими меблями, неподалік від озера Блед. Вони пили чай з лимоном та вівсяним печивом. 

— Виходить, що тобі двері в підвал не дуже то й потрібні, — сказала Зоряна із заздрістю, кутаючись у плед. — Ти можеш просто переміщуватися куди тобі заманеться. 

— Воно-то так, але я витрачаю багато енергії, коли роблю це самостійно, — зітхнув хлопець. — Я закриваю очі, напружуюся, уявляючи куди мушу потрапити. І якщо відстань надто велика чи мені важко уявити всі деталі, я дуже втомлююся. Потім можу навіть з температурою ще день лежати на дивані.

— Не жалійся. В мене переміщуватись виходить набагато гірше ніж у тебе, — промовила Зоряна, дивлячись із захватом через вікно на густий зелений ліс, що знаходився через дорогу від будинку. 

— Зате, ти добре можеш передбачати різні події та застерігати всіх нас, — сказав Міха підбадьорюючи. Він підсунувся ближче до дівчинки й ненароком, коли діставав печиво, доторкнувся до її руки. Руденька ж відсмикнула долоню та відсунулася в інший бік.

Зоряна озирнулася. Позаду неї вздовж стіни височіла аж до стелі велика дерев'яна шафа з полицями, на якій знаходилося безліч книг: 

— Любиш читати? А я от не дуже. Мені цікавіше слухати аудіо книги чи взагалі дивитися фільми. 

— А я обожнюю читати! — очі Міхи загорілися. — В мене навіть є маленька традиція — кожного тижня я замовляю на книжковому сайті одну нову книгу. Я так роблю, навіть якщо не маю часу на читання. І взагалі, на першому поверсі у мене є обладнана власна бібліотека! 

Зоряна хотіла щось додати та потім засоромилась. 

— Кажи, що хотіла запитати, — сказав Міха, помітивши її вираз обличчя. 

— Я бачу, що у тебе є великий дім. Мало того, ти навіть маєш власну бібліотеку, окремий кабінет та купу інших кімнат. Тут всюди красиво та сучасно, — дівчинка на мить замислилася. — Я зовсім не розумію, навіщо тоді ти працюєш на темного мага? 

— Коли я почав співпрацювати з ним, в мене нічого не було, — хлопець зіщулився й почав поправляти окуляри пальцем. — Тато з мамою померли. Мене забрали до дитячого будинку. Одного разу я випадково зустрів Акіна в лісі, де гуляв один. Тоді він запропонував допомогу. Так я почав виконувати для нього різні дрібні доручення. З часом він забрав мене й поселив у цей дім. Я зміг піти в приватну та дорогу школу. У мене з’явилася власна бібліотека та спортивний зал. 

Дівчинка зацікавлено дивилася на нього й він продовжив: 

— Так, що я справді багато чим завдячую Акіну. 

Руденька кивнула, нишком оглядаючи його кімнату, яка, на її погляд, була просто розкішною. Меблі навколо були витесані з червоного дерева й в кімнаті пахло лісом. Стіни, замість шпалер, які було заведено клеїти в більшості домівок України, були покриті декоративною цеглою червоного кольору. 

Вона присіла на краєчок широкого ліжка з балдахіном, що займало ледь не пів кімнати й мало не провалилася всередину. Настільки воно було м'яким та ніжним. 

Зоряна чогось згадала історію Пенелопи про те, як та стала служити відьмі Алоїзі. Якесь дивне відчуття великого запланованого обману закралося в серце дівчинки. Адже кожен з її друзів був впевнений, що сам зробив вибір бути слугою темного чаклуна. Але хіба насправді вони мали хоч якийсь вибір?

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍