Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця, Вікторія Хорошилова

Брати відчули ревнощі від хлопця. І Ронбер спробував пояснити.

— З братом у них однаковий дар і Януш, якщо що, допоможе їй або вона йому. Тут уже, як пощастить.

— Ліє, ти якщо можеш, поспи в Дерека або Ронбера, — Януш зніяковів.

— Ви знову з Кет? Ну коти березневі! Не хочеш до неї піти?

— Кет не хоче мене ділити, тому ні, не хочу.

Перетворилася назад і запитала в брата.

— Ти знову з Кет зійшовся?

— Ага, повернув.

— На щастя, ти спиш міцно, — сказав Ронбер.

— Ображаєш, щит, що гасить звуки, ставлю на кімнату. А то, миряться вони бурхливо і голосно. Так, дітвора, по своїх кімнатах, спати. Завтра рано розминка і вас теж ганяти будуть. Мала, дуй у душ і спати.

Міцно обійняла Алекса і втекла в душ. Мені наостанок дістався поцілунок у маківку. Вночі спала неспокійно. Снилося пророцтво. Я його побачила, запам'ятала. Але намагалася про це не думати. А зараз воно вирішило показати себе у всій красі. І саме два найгірші варіанти.

Брата будила своїм шипінням і мало в обличчя не вчепилася спросоння. Дерек ледь встиг відскочити від сонного злого кошеняти. Мене будити не став, пішов до Януша. Постукав у двері і, не почувши відповіді, відчинив кімнату. Кет швидко замоталася в ковдру, а Януш катався по ліжку. Старший брат, дзвінким ляпасом, привів його до тями.

— Ауч, — простогнав Януш — хоча спасибі, це був кошмар.

— У Лії теж і вона мені мало в обличчя не вчепилася кігтями, прошу зауважити.

— Вибач, — пискнула від дверей. — Мені всю ніч пророцтво снилося у двох варіантах. Там, де всі померли і все погано скінчилося. Не могла вирватися з цього сну. Відчуття, наче мене пожували і не встигли проковтнути чи виплюнути. Я в душ, перша!

Через п'ять хвилин у двері вже стукали. Довелося закутуватися в рушник і пускати братів умиватися. Після холодного душу почувалася краще. Пробіжка і пара польотів на землю вибили з мене весь сон.

— Лія! — здивувався Ялін — Якби ти була старшою, я б поцікавився, чим ти вночі займалася.

— Кошмар снився.

— Судячи з ваших із братом кислих облич, обом.

Кивнула, підтверджуючи його слова.

— Походи просто.

Я зробила простіше, перетворилася і трохи розім'яла лапки і поточила кігтики. Під час спроби пройтися колодою ледь не впала, зачепилася кігтями і повисла.

— Мяв! — видала перелякана.

— Ох уже ці діти. Просив, походи, а ти полізла кудись.

Мене зняли і поклали на згині руки.

— Спи кнопка.

Двічі просити не довелося. Заснула миттєво і проспала до кінця тренування хлопців.

— Алекс, забирай її, донесеш до нашої кімнати. Мені б самому дійти.

Януша знатно хитало. І одногрупники допомагали йому йти. Алекс поклав мене до себе на плече і погладжував однією рукою. Я відчула його й одразу лизнула у вухо і стала муркотіти тихо. Але так і не прокинулася.

До нас підійшов куратор Алекса, Ярін.

— Хм, кошеня так і не прокинулося. Маленька ще така. Донесеш?

— Звичайно!

Тільки Януша хлопці відвели до цілителя. Після, лікар зайшов і мене провідав.

— Малятко розумніше вчинила, одразу спати лягла. І ти лягай, відсипайтеся. Викладачів, староста попередить.

Прокинулася ближче до вечора від бурчання у своєму животі. Краще почувалася, але ненабагато. Було відчуття, що знову побувала в горах і поспілкувалася з братом магістра Яліна. І уві сні впізнала його ім'я Анрес. Дуже схоже на Ареса, бога війни. Зі сну, знаю, що за два дні потрібно буде йти до стародавнього храму і там усе вирішиться. І там же був перший розкол, там усе для Анреса почалося, і він усіх втратив.

— Лія, — покликав Януш і хитаючись дійшов до мене, я спала на дивані, він у себе — Ти як?

— Тобі брат магістра снився? — запитала замість відповіді.

Брат кивнув.

— Чому я бачу твої видіння? — запитав сонний брат і згріб до себе на коліна. — Моє маленьке кошеня.

— Ми ж сім'я, братику. І дар у нас однаковий. Знаєш, відчуття, що ми синхронізуємо, і раз бачимо одне й те саме, значить правильно бачимо. І, можливо, просто підсилюємо одне одного. А ще я думаю, бо ці ведіння дуже важливі для оточуючих. Пішли в їдальню, їсти по-звірячому хочу.

— Пішли, зараз якраз урок іде.

Комендант проводив нас схвильованим поглядом і ще головою похитав. У їдальні нас нагодували досхочу так, що ми встати з-за столу не могли.

— Зірки наші, — почула за спиною Шаентіра, — щось ви бліді.

— Гей, до вас звертаються, — почула інший голос, менш доброзичливий.

— Не наїжджай на дітей, — гаркнув на нього Шаентір.

— Вибачте, сер.

— У вас усе гаразд? Чого очі такі осолов'янілі?

Чоловік розвернув мене до себе, заглянув у моє обличчя й уважно в очі подивився. Тільки зараз побачила, що з ним ще двоє чоловіків і вони втрьох у військовій формі.

— Що сталося?

— Невелике виснаження. Нас так нагодували, що ми вже нікуди не дійдемо.

— Причина?

— Кошмарики нічні з пророцтвом, що я вам озвучувала. Два варіанти постійно крутилися і не могли вирватися. Тільки вранці старший брат розбудив. Але було відчуття, що нас пережували, але доїсти не встигли.

Далі відбувалося щось дуже дивне. Шаентір став віддавати якісь команди з перевірки нашої кімнати і виставлення захисту.

— Я вдень, здається, з Анресом поспілкувалася ментально. Це так дивно...

— І про що поговорила?

— Сказала, що чекаю на нього в академії на третій день вранці рано вранці, коли розминка. Щоправда, якщо не хоче бачити мене в труні. Це був образний вислів. Але на третій день треба буде йти до того старого храму і тоді все вирішиться.

— І варіанти поки що все ті самі?

— Так. Три варіанти без змін. Він має рішення ухвалити, тоді, майбутнє може змінитися. Ми з вами можемо вплинути, але цього так мало.

 Чоловік до кінця нашої розмови вже сидів на присядках біля мене. Щоб бути зі мною на одному рівні. Обійняла його за шию.