Ксенофонт - Анабазис. Похід 10000 еллінів

Каркас, коли вже майже половина загону дістала поранення. /19/ Тоді ж був поранений і лохаг Агасій із Стімфали, який увесь час стинався з ворогами. Елліни щасливо вийшли з битви, зберігши близько 200 рабів і дрібну худобу у кількості, достатній для принесення жертв.

/20/ Наступного дня Ксенофонт здійснив жертвоприношення і повів усе військо вночі, з наміром пройти більше довгим шляхом через Лідію: він сподівався, що перс перестане тривожитися з огляду на близькість еллінів і не буде остерігатися. /21/ Однак Асідат довідався, що Ксенофонт вдруге приніс жертву і пішов на нього з усім військом, і сховався у селах, сусідніх з фортецею Парфенієм. /22/ Тут наздогнав його загін Ксенофонта і захопив у полон як його самого, так і його дружин, дітей, коней і все майно. Таким чином справдилося знамення першого жертвоприношення.

/23/ Потім елліни повернулися до Пергама. Тут Ксенофонт мав нагоду скласти подяку богові: лаконці, лохаги, інші стратеги, а також решта солдатів домовилися між собою і надали йому на вибір коней, підводи і решту майна, так що він навіть мав би тепер можливість облагодіяти інших.

/24/ У цей час прибув Фіброн, який, прийнявши військо і з’єднавши його з рештою еллінських воїнських сил, розпочав війну супроти Тіссаферна і Фарнабаза.

/25/ [Намісниками тих царських областей, через які ми пройшли, були: Лідії — Артім, Фригії — Артаком, Лікаонії й Каппадокії — Мітрідат, Кілікії — Сіеннесій, Фінікії й Аравії — Дерн, Сирії й Ассирії — Велесій, Вавілону — Ропар, Мідії — Арбак, фазанців і гесперітів[286] — Тірібаз; кардухи, халіби, халдеї, макрони, колхи, моссінойки, кети[287] і тібарени — автономні; Пафлагонії — Корила, Віфінії — Фарнабаз, європейських фракійців — Севф. /26/ Протяжність усього походу — 215 переходів, 1150 парасангів, 34255 стадій. Тривалість походу — рік і 3 місяці[288]].

Анабазис» («Похід десяти тисяч еллінів») — один з найпопулярніших творів античності. Його автор — Ксенофонт (нар. прибл. 427 р. до н. е.) — був учасником подій, про які йдеться у книзі. Наймані загони, які складалися з еллінів, вирушили в похід (403 р.) разом з військом Юра, який вирішив скинути з престолу перського царя і свого старшого брата Артаксеркса і заволодіти царством. Проте у битві під Кунаксами Кір був убитий, а його перське військо почасти розбіглося, почасти перейшло на бік царя. В основі сюжету «Анабазису» — розповідь про те, що сталося з еллінами і як розвивалися події далі.

Примітки
1

ΞΕΝΟΦΩΝ. Έχσότης Όσυσσέας Χαυξόπουλος.

(обратно) 2

Дарій II Нот, цар Персії з 423 по 405 рр. до н. е. (тут і далі хронологія — до н. е.). Парісатіда — сестра і дружина Дарія II.

(обратно) 3

Дарій перебував тоді у Мідії (Передня Азія), де він придушував повстання племені кадусіїв (404 р.).

(обратно) 4

Сатрап — намісник, правитель області у Перському царстві.

(обратно) 5

Кастола — долина біля річки Термоса в Лідії (західна частина Малої Азії).

(обратно) 6

Тіссаферн, син Гідарна — один з визначних державних діячів Персії наприкінці 5 і початку 6 ст. до н. е. У 395 р. після невдалої битви з еллінами він впав у неласку Артаксеркса і, заманутий у пастку, був ув’язнений і потім страчений за наказом царя.

(обратно) 7

Гопліти — важкоозброєна піхота, основна сила еллінського війська. Озброєння гоплітів складалося з мідного панцира, шолома, поножів, великого щита, довгого важкого списа і короткого меча.

(обратно) 8

Плутарх (Порівняльні Життєписи, Артаксеркс, 2,3) передає ще одну версію цієї події. Згідно з розповіддю, Кір готував замах на життя Артаксеркса в Пасаргадах, під час церемонії коронації на царство, але був виданий братові своїм колишнім вихователем-жерцем і Тіссаферном. Матір врятувала Кіра від страти.

(обратно)