Дмитро Анатолійович Жуков - Небо над Іраном ясне

році за протистояння режиму Пахлаві. З 1948 року читав лекції при тегеранській мечеті Хедаят, де збиралися релігійні інтелектуали. Брав участь у боротьбі за націоналізацію нафтової промисловості, заарештований під час перевороту за те, що ховав у своєму будинку лідера організації "Федаїни ісламу". У 1964 році заарештований в черговий раз за підтримку руху аятолли Хомейні, потім були заслання, засудження на десять років в'язниці. У 1978 році звільнений разом з аятоллою Монтазері, став членом Революційної ради і Зборів експертів. На прохання імама Хомейні провів першу загальну п'ятничну молитву в Тегеранському університеті.

        2. Інженер Мехді Базарган (н. в 1907 році) входив до уряду Мусаддеґа, був деканом інженерного факультету Тегеранського університету. Один з засновників Визвольних змагань, він провів багато часу в тюрмах. Після революції став на чолі Тимчасового уряду, але після захоплення американського посольства подав у відставку. Потім був членом парламенту.

        3. Список банків, підприємств, захоплених єврейським капіталом, подібний до нашого. В результаті "земельної реформи" селяни розорялися, пшениця надходила з Америки, апельсини - з Південної Африки, кури - з Голландії і т.д. Збувалися залежані товари.

        4. Йдеться про арешт та спостереження за аятоллою Хомейні.

        5. Після десяти місяців відсутності імам увійшов в свій будинок в Кумі о 10 вечора у вівторок 7 квітня. Його супроводжували офіцери, стурбовані тим, щоб ніхто не дізнався, що його випустили. Але пізно вночі таксисти і власники машин стали подавати сигнали. Народ зрозумів і кинувся до будинку імама. Тут були паломники з Тегерана та інших міст. Його повернення святкували кілька днів.

        6. Бехаїт Сабет Паскал.

        7. Після повстання 15 хордада (5 червня 1963 року) шах наказав писати образливі написи на стінах на адресу Хомейні, але це викликало гнів народу, і вони були замазані.

        8. У статті "Релігія і політика" було і таке: "... Замість того, щоб запропонувати народу наставництво, вони (духовенство) вплуталися в справи, несумісні з їх становищем і гідністю… Років сто п'ятдесят тому в деяких країнах цілком правильно засвоїли, що релігія і політика повинні бути розділені, і тому Його Імператорська Величність, Цар царів, єдиний мусульманський правитель-шиїт в світі, попередив духовенство, що треба триматися подалі від тих священнослужителів, які вплуталися в нерелігійну діяльність. Тому важливо, що відомі улеми і Факіх і особливо такі значні як аятолла Хомейні, аятолла Кумі та аятолла Махалат, які тепер пішли на компроміс, погодилися з цим і запевнили, що інші теж погодяться в ім'я слави духовенства і ісламу".

        9. Пакраван, армійський офіцер і глава САВАК, під час зустрічі з аятоллою Хомейні в гарнізоні Ешратабада 2 серпня 1963 року, сказав: "Я витратив багато зусиль, щоб добути який-небудь документ, що підтверджує зв'язок між одним з релігійних авторитетів та іноземною державою, і з цією метою підіслав до вас одного араба, але я не отримав жодного свідчення зв'язку вашого високопреосвященства з іноземними агентами… Ваше високопреосвященство скоро випустять, але перш я хотів би сказати вам, що в політиці немає нічого… " (Далі по тексту промови Хомейні).

        10. У тій же статті "Релігія і політика" говориться, що шах хоче перетворити шиїтське духовенство в якусь подобу християнської церкви, відокремленої від політики.

        11. У Кумі була проблема з водою для пиття - солонуватою і не дуже чистою. Чиновникам чисту воду постачали вертольотом.

        12. Зима 1963 року в Ірані була виключно суворою.

        13. У 1963 році шах запросив до Ірану західнонімецького президента Генріха Любце, де Голля, Брежнєва. Прийоми були розкішні, про що сповістили весь світ, славлячи прогресивність шаха. Американське начальство їздило в Тегеран як до себе додому, шах приймав його "як годиться" і неухильно виконував отримані вказівки.

        14. У результаті "Білої революції" в парламент потрапили придворні дами, дружини видних банкірів і генералів.

        15. Після відставки Алама майбутній міністр внутрішніх справ доктор Садр відвідав аятолу Хомейні в Кейтаро. Оголосивши про швидке звільнення імама, Садр, бажаючи зробити йому приємність, став критикувати уряд Алама, а про майбутнього прем'єра говорив добре. У відповідь аятолла Хомейні дещо порадив йому і додав: "Ми не були ворогами того уряду, але і не підписували контракту про братерську дружбу. Якщо ви будете вести себе так само, як той уряд, ми будемо в опозиції до вас теж".

        До промови шістнадцятої

        1. Мається на увазі закон, прийнятий шахським парламентом 13 жовтня 1964 року. "Капітуляцією" названі всі угоди про екстериторіальність громадян іншої країни на території Ірану.

      2. Святкування з нагоди дня народження дочки пророка Фатіми.

        3. Тобто шаха і уряду Хасана Алі Мансура.

        4. Уряд Аміра Асадулли Алама.

        5. Високопоставлені улеми і духовенство закликали до бойкоту парламентських виборів у вересні 1963 року. У Табрізі 300 тисяч виборців, а член парламенту був обраний 2283 голосами.

        6. Імам Хомейні не раз називав шаха американським та ізраїльським агентом. Свого часу у нас деяких керівників називали "агентами впливу". В даний час вже не приховують, хто господар в нашій країні.

        7. Аятолла Казі Табатабаї був найвідомішим проповідником і лідером ісламського руху в провінції Азербайджан і місті Табрізі. Його не раз арештовували і він сидів у в'язниці, коли звучала історична промова імама Хомейні. Брав участь в Ісламській революції, був убитий муджахединами ("лицемірами"), як їх називав імам, 1 листопада 1978 року.

        8. Див. прим. 2 до промови сьомої.

        9. Бандар Аббас - порт на північному березі Перської затоки, що відрізняється нездоровим кліматом.

        10. Сеїд Хасан Модаррес (1859-1938) був одним з видатних релігійних і політичних діячів Ірану. Здобувши початкову освіту в Ісфахані, він продовжив навчання в Неджефі, Кербелі, Казімейні, отримав право іджтихада. Після повернення в Ісфахан в 1909 році був обраний одним з п'яти муджтахидів, які спостерігали за діяльністю парламенту. Потім він був членом парламенту. Після перевороту, вчиненого Реза-Ханом, заарештований і засланий. Після звільнення знову був обраний до парламенту і очолив опозицію проти шаха Рези, який наймав вбивць, щоб покінчити з Модарресом, а потім вислав його в далекі краї, де він в 1938 році був отруєний за наказом шаха. З нагоди відновлення гробниці Модарреса в 1984 році імам Хомейні писав: "В той час, коли перо було зламане, роти заткнуті, горлянки затиснуті, він ніколи не припиняв говорити правду і викривати брехню… Цей немічний вчений, слабкий тілом, але сильний духом, натхнений вірою, щирістю, істиною, що володів мовою гострою, як меч Хайдара Карара (імама Алі), стояв попереду всіх, викрикував правду, розкривав злочини, ускладнюючи життя Реза-Хану і затьмарюючи його дні. Зрештою, він пожертвував своїм чистим життям в ім'я