Волтер Айзексон - Стів Джобс

переконав його виготовляти програми для Macintosh, що в підсумку виявилося надзвичайно вигідною справою для Microsoft. Ґейтс був єдиною особою, на яку Джобсів ефект викривлення реальності зовсім не діяв. Ось чому він відмовився від ідеї робити програмне забезпечення для NeXT. Ґейтс кілька разів приїжджав у Каліфорнію, де йому щось демонстрували, але нічим особливим його там не вразили.

— Macintosh був дійсно унікальною машиною, але чогось виняткового в новому комп’ютері Стіва я не бачу, — повідомив він часопису Fortune.

Частково проблема полягала у тому, що конкуруючі титани не могли відкинути особисту неприязнь. Коли влітку 1987 року Ґейтс уперше приїхав у штаб-квартиру NeXT у Пало-Альто, Джобс змусив його півгодини чекати у приймальні, в той час як сам просто гуляв коридорами чи мав звичайнісінькі робочі бесіди з колегами — через скляні стіни Ґейтсу добре було все видно.

— Коли я бував у NeXT мене пригощали Odwalla, найдорожчим морквяним соком. Я не знаю жодної іншої технічної контори, де б настільки тринькали грошима, — хитає головою Ґейтс і ледь помітно всміхається. Й додає: — І де би мені доводилося півгодини чекати на зустріч.

Підхід Джобса до справи, за словами Ґейтса, був дуже простий.

— Ми разом працювали над Macintosh, — казав він. — Як воно тобі було? Класно. Зараз ми знову працюватимемо разом, і результат буде ще кращим.

Але Ґейтс не панькався із Джобсом.

— Ця машина — сміття, — сказав Білл Ґейтс. — Над оптичним диском ще треба працювати, а довбана коробка — надто дорога. Все це туфта.

Так він вирішив першого разу, й подібними висновками завершувалися наступні його візити. Тож він не збирався перерозподіляти свої ресурси з інших проектів для розробки програм для NeXT. Гірше того, він усе це не одноразово заявляв також публічно, що зменшувало ймовірність, що інша компанія візьметься за це завдання.

— Щось для них робити? Та срав я на їхній комп’ютер, — заявив Ґейтс InfoWorld.

Коли вони знову зустрілися на якійсь конференції, Джобс почав ганити Ґейтса за його відмову робити програми для NeXT.

— Коли в тебе буде ринок, я, можливо, подумаю, — відповів Ґейтс.

Джобса це вивело з себе.

— Вони криком з’ясовували стосунки у присутності решти учасників, — пригадує Адель Ґолдберґ, інженер «Ксерокс PARC». Джобс наполягав, що NeXT — це нове покоління комп’ютерної техніки. Як і зазвичай, Ґейтс ставав усе спокійнішим, тоді як Джобс, навпаки, все більше розпалювався. Та врешті він махнув рукою і забрався звідти.

В основі їхнього особистого суперництва лежали фундаментальні філософські розбіжності. Джобс вірив у необхідність злиття процесів виготовлення зовнішньої, металево-пластмасової оболонки, та внутрішньої, програмної, складових комп’ютера, що привело його до творення машини, не сумісної з іншими комп’ютерами. Ґейтс же вірив (і отримував від цього прибутки) у світ, в якому різні компанії робили машини, сумісні між собою, що використовували стандартну операційну систему (Windows від Microsoft) й усі могли використовувати ті самі програмні додатки (наприклад, Word чи Excel).

— Його творіння має одну цікаву властивість, що зветься несумісністю, — розповідав Ґейтс Washington Post. — На тому комп’ютері не працює жодна з існуючих програм. Але це дуже гарний комп’ютер. Не думаю, що якби я проектував несумісний з іншими комп’ютер, то мені би це вдалося настільки класно.

На форумі у Кембриджі (Массачусетс) 1989 року Джобс і Ґейтс виступали один за одним, ділячись з аудиторією своїми протилежними поглядами на світ. Джобс розповідав про новаторські хвилі, які кожних кілька років з’являються у комп’ютерному світі. Так, за його словами, Macintosh запровадив революційний підхід із графічним робочим середовищем, а зараз NeXT збиралася зробити щось подібне із прив’язкою програмного забезпечення до конкретного типу комп’ютера та застосуванням оптичного диска. Всі більш-менш потужні розробники програм, стверджував Стів Джобс, уже усвідомили, що треба стати частиною цієї нової хвилі. Всі, окрім Microsoft. Коли взяв слово Ґейтс, то він підтвердив своє переконання, що намагання Джобса все контролювати — від виготовлення корпусу машини до програмної начинки — приречене на провал, так само, як Apple програло конкуренцію операційній системі виробництва Microsoft.

— Фізичне виготовлення комп’ютерів і розробка для них програм — це зовсім різні речі, — сказав Білл Ґейтс.

Коли ж його запитали про неперевершений вигляд машини, який отримують у результаті підходу Джобса (на сцені був розміщений прототип комп’ютера NeXT), Ґейтс презирливо усміхнувся й відповів:

— Якщо дуже хочете, щоби комп’ютер був чорний, я подарую вам банку фарби.

IBM

Джобс придумав геніальний прийом, у дусі дзюдзюцу, проти Ґейтса — такий, що міг назавжди змінити баланс сил у комп’ютерній промисловості. Це змусило його піти на дві поступки, що суперечили його принципам, — дозволити іншим компаніям-виробникам комп’ютерів використовувати програмне забезпечення NeXT та… злягтися з IBM. Відразу од самої лишень думки про подібне переміг прагматизм. Але душею він противився таким крокам, ось, імовірно, чому той альянс протривав недовго.

Почалося все з вечірки, дійсно незабутньої, з нагоди сімдесятиріччя видавця Washington Post Кетрін Ґрем, що проходила у Вашингтоні в червні 1987 року. Шістсот гостей, включно з Рональдом Рейґаном, прийшли на свято. Джобс прилетів із Каліфорнії, а президент IBM Джон Акерс — з Нью-Йорка. Вони тоді зустрілися вперше. Джобс використав можливість, щоби очорнити Microsoft та переконати IBM відмовитися від використання операційної системи Windows.

— Я не міг не сказати йому, що IBM ішов на величезний ризик, ставлячи всю свою програмну стратегію виключно на Microsoft, тим більше що я не вважав їхні програми дуже якісними, — пригадував Джобс ту розмову.

На радість Джобса, Акерс відповів:

— Як ви би хотіли нам допомогти?

За декілька тижнів Джобс з’явився у штаб-квартирі IBM в Армонку (штат Нью-Йорк) зі своїм інженером-програмістом Балом Тріблом. Вони запустили демонстраційну версію NeXT, що неабияк уразила інженерів із IBM. Особливо це стосувалося NeXTSTEP — операційної системи, розробленої за принципами об’єктно-орієнтованого програмування. Ендрю Гелер, директор відділення IBM, що займалося розробкою комп’ютерів, був настільки захоплений роботою програмістів NeXT та вражений від спілкування з Джобсом, що назвав свого новонародженого сина Стівом.

Через те, що Джобс постійно прискіпувався до якихось дрібниць, переговори затятися аж до 1988 року. Він покидав наради через непорозуміння щодо кольору чи дизайну, заспокоїти його вдавалося лише Тріблу та Л’юїну. Він не знав, що лякало його більше — IBM чи Microsoft. У квітні Перот вирішив виступити в ролі посередника й запросив до себе в Даллас представників обох компаній, де вони й дійшли згоди. IBM давала дозвіл на використання тогочасної версії NeXTSTEP на своїх комп’ютерах. IBM надіслало в Пало-Альто