Волтер Айзексон - Стів Джобс

— Не доганяють, — злетіло з його вуст, коли він покидав кабінет.

Він вимагав простішого контракту, на кількох сторінках, який за декілька тижнів він таки отримав.

Джобс також хотів тримати угоду в таємниці від Білла Ґейтса аж до тих пір, поки не вийде у світ NeXT-комп’ютер, що планувалося на жовтень. Але в IBM не хотіли чекати так довго. Білл Ґейтс шаленів, коли про все дізнався. Він усвідомлював, що такий розклад може призвести, як мінімум, до унезалежнення IBM від операційних систем виробництва Microsoft.

— NeXTSTEP ні з чим не сумісна! — гнівно метав він слова у директорів IBM.

Спершу видавалося, що Джобс дав життя найстрашнішому жахіттю Ґейтса. Інші виробники комп’ютерів, прив’язані до операційних систем Microsoft, передусім Compaq і Dell, звернулися до Джобса з проханням про дозвіл клонувати NeXT та використовувати NeXTSTEP. Були навіть вигідніші пропозиції, що передбачали заразом також вихід NeXT зі сфери виготовлення комп’ютерних машин, зосередившись лише на розробці програм.

То було занадто для Джобса. Він припинив будь-які переговори щодо копіювання NeXT-комп’ютерів іншими виробниками. Почав також вихолоджуватися його азарт співпраці з IBM. І це було взаємно. Коли особа, яка зі сторони IBM укладала угоду з NeXT, пішла на підвищення, Джобс приїхав до Армонка, щоби зустрітися із його наступником — Джимом Каннавіно. У розмові віч-на-віч Джобс вимагав більше грошей задля продовження співпраці та надання ліцензії для новіших версій NeXTSTEP. Каннавіно не брав жодних зобов’язань, а за якийсь час припинив відповідати на дзвінки Джобса. Угода вмерла. NeXT заробила трохи грошей, але так і не здобув шансу змінити світ.

Запуск, жовтень 1988 року

Стівен Джобс удосконалив мистецтво представлення своїх творінь до рівня театральних вистав, а на світовій прем’єрі комп’ютера NeXT, що мала відбутися 12 жовтня 1988 року в симфонічній залі Сан-Франциско, він прагнув перевершити себе. Стів Джобс хотів убити наповал усіх, хто все ще сумнівався. Протягом тижнів, що передували тій події, він майже щодня їздив до Сан-Франциско, де надовго застрявав у вікторіанському будинку С’юзан Кейр, дизайнера графіки NeXT, яка також зробила оригінальні шрифти та піктограми для Macintosh. Вона допомагала готувати кожен слайд, тоді як Джобс без упину всім переймався — від слів до потрібного відтінку зеленого, який був би за тло.

— Мені подобається цей зелений колір, — гордо казав він, коли вони робили пробну демонстрацію перед кількома колегами.

— Класний зелений, класний зелений, — бурмотіли й вони собі, погоджуючись.

Жодна деталь не була упущена. Джобс пройшовся списком запрошених і навіть перевірив меню (мінеральна вода, круасани, сир, пагони квасолі). Він вибрав фірму, що професійно займалася відеопроекціями, й заплатив 60 тисяч за їхні послуги. Джобс також найняв постмодерністського театрального режисера Джорджа Коутса для постановки дійства. Коутс і Джобс вирішили, що сцена матиме строгий аскетичний вигляд. Відкриття досконалого чорного куба мало відбуватися на геть мінімалістично облаштованій сцені з чорним тлом, чорним обрусом на столі, чорним покривалом на комп’ютері та звичайною вазою із квітами. Оскільки ані сам комп’ютер, ані операційна система все ще не були готові, Джобсу лишалося хіба зробити симуляцію. Проте від такої затії він відмовився. Знаючи, що це буде як ходіння по канату без страховки, Джобс усе ж вирішив робити все «наживо».

На прем’єру прийшло більше трьох тисяч гостей, черга біля входу почала формуватися ще за дві години до початку. Гості не залишилися розчарованими, принаймні не сценічним дійством. Джобс був на сцені три години, і він знову довів, що є, за словами Ендрю Полака з New York Times, «Ендрю Лойдом Вебером комп’ютерної техніки, майстром спецефектів та генієм сцени». Вес Сміт із Chicago Tribune написав, що «та презентація для світу торгівлі й реклами — це те саме, що Другий Ватиканський Собор для Церкви».

Аудиторія почала аплодувати та схвально вигукувати вже з перших його слів:

— Радий знову повернутися.

Джобс почав з історії першого персонального комп’ютера і пообіцяв, що присутні зараз стануть свідками події, «яка трапляється лише раз чи двічі на десять років — той період, коли з’являється нова архітектура, що змінює обличчя комп’ютера». Комп’ютер NeXT став результатом трирічної роботи та консультацій з університетами.

— Ми усвідомили, що персональний комп’ютер потрібен і вищій школі, — заявив Джобс.

Як завжди, було багато гіпербол — дивовижний, найкраще, що можна собі уявити тощо. Джобс розхвалював навіть красу невидимих деталей. Обережно тримаючи на кінчиках пальців квадратну плату, що мала зайняти своє місце у кубічної форми комп’ютері, він із захопленням промовив:

— Сподіваюся, що ви зможете на це глянути згодом. Це найпрекрасніша друкована плата, яку я бачив за своє життя.

Потім він продемонстрував, як комп’ютер може відтворювати промови (люди почули слова Мартіна Лютера Кінґа та Джона Кеннеді) та як надсилати елекронні листи з аудіодолученнями. Далі він під’єднав мікрофон до комп’ютера, щоби записати власний голос:

— Привіт, це Стів шле звістку у досить-таки історичний день.

Потім Джобс попросив аудиторію «додати трохи оплесків» для того запису, що глядачі й зробили.

Стівен Джобс свято вірив, що інколи треба ризикувати й «ставити компанію» на якусь ідею чи технологію. Випускаючи у світ NeXT, він продемонстрував цей свій діловий принцип у дії, проте, як виявилося, ризик виявився не надто розумним — новий комп’ютер був обладнаний високоємним (але повільним) оптичним читаюче-пишучим диском (без дискети й відповідного пристрою для страховки).

— Два роки тому ми прийняли рішення, — сказав Джобс. — Ми натрапили на нову технологію і вирішили ризикнути заради неї компанією.

Далі він перейшов до компонента нового комп’ютера, з яким вони краще вгадали.

— Нам, по суті, вдалося зробити перші цифрові книги, — сказав він, згадуючи також, що комп’ютер містить оксфордське видання творів Шекспіра та деякі інші томи.

— У мистецтві та технології книгодрукування нічого не змінилося з часів Ґутенбенґа.

Часом здавалося, що він прекрасно знав усі свої недоліки — електронні книжки він використав, щоби дещо поглузувати з себе.

— Є одне слово, яким часто мене називають, — «меркурієць», — сказав Джобс і зробив паузу. Аудиторія засміялася, знаючи про що йдеться, особливо жваво реагували перші ряди, де сиділи працівники NeXT та його колишні колеги з Macintosh. Затим він знайшов те слово в електронному словнику й прочитав перше значення: — «Народжений під упливом Меркурія».

Джобс далі гортав сторінки електронного словника.

— Здається, третє значення — це саме те, що вони мають на увазі: «Характеризується непередбачуваністю зміни настрою».

Сміх у залі став гучнішим.

— Якщо подивимося ще далі, то з’ясуємо, що антонімом до цього слова буде «сатурнієць». Що ж це таке? Двічі клацаючи на