Олександра Малінкова - В кроці від кохання, Олександра Малінкова

     Ну добре! А Люся? Чи я забула про подружку? 

     Звичайно ні! Вона єдина жива людина, якій на легальних правах дозволено інколи бувати в мене. І то, це швидше в садку під стовбурами величних дерев в невеличкій альтанці, яка схована там. От там наш світ, таємний сховок, де так славно мріяти і дихати на повні груди… 

- Так, гості! - продовжив батько. - Що такого?

     “Ну майже нічого!”, - додаю про себе, пригадуючи, що після смерті мами його окрім роботи і бізнеса взагалі нічого не цікавить. 

- І хто це буде? - мружу очі я і беру з його рук горнятко з ароматною кавою. 

- Мій бізнес партнер з сім'єю. - відповідає батько і починає якось дивно посміхатися. Виходить в нього так собі, якось аж занадто натянуто, чи навпаки  - нервово.

- Ну добре! - погоджуюся з його неочікуваною примхою. - А від мене що?

- Присутність… - знову ця посмішка від якої особисто в мене починає сіпатися око. 

     А ще закрадається неприємне передчуття, що це все не просто так. Занадто добре я знаю свого “старого” і те на якому рівні розвинена його “гостинність”.

- Присутність так присутність… - тихо відповідаю йому.

- Це не все… - а ось повільно починає розкривати саму суть.

    “Невже зараз видасть справжній мотив? Набридло ходити навкруги? Ретроградний Меркурій сьогодні, який вплинув на його відвертість?”

- Раджу звернути увагу на сина мого партнера! Дуже гідний варіант!

     На слові “варіант”, кава зрадницьки потрапила, як то кажуть, не в те горло! Чи то я так різко зробила вдих, наче останній у цьому житті…

      То батько вирішив зайнятися влаштуванням мого особистого життя? Чи вже такий клопіт кожного дня слідкувати за мною, що є потреба перекласти це на інші плечі? Як то кажуть, збагрити й перехреститися? А може це я його черговий “бізнес проект”?