Анастасія Бойд - На мені та в мені, Анастасія Бойд

- Ох, Лулу... - він поблажливо закотив очі і опустив руки на мої плечі, через що я ніби зменшилася в розмірі. - Досить надавати стільки значення речам, що нічого не означають. Досить постійно вибачатися та панікувати. Ти мене не образила. Все нормально. Більше того, ти навіть мала рацію, а я побоявся в цьому зізнатися і був грубий з тобою. Тож це ти мені вибач, красуне Луїза, від якої сьогодні в мене відпала щелепа. Розслабся, і не забивай свою прекрасну голову такою нісенітницею, - Ів м'яко стиснув мої плечі, тепло посміхнувся і пішов, щось насвистуючи.

Що з ним відбувалося?

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно