Каміла Дані - Одна для двох, Каміла Дані

 Стас обходить автомобіль і зупиняється майже впритул. Простягає рукою від плеча до зап'ястя і вкладає в руку ключ від моєї машини. Роблю крок в сторону під'їзду, але мене зупиняють.
- Щось ще? - починаю злитися, адже дуже не хочу, щоб донька побачила мене з ним.
- На добраніч Мія, - шепоче, швидкоплинний поцілунок в губи та йде до джипа, який під'їхав слідом.
Глибоко зітхнувши заходжу до під'їзду. Моя совість починає шукати виправдання моєму вчинку, адже це не правильно. Я повинна була настояти на своєму, а я що зробила? Впала в обійми та знову потонула в гріху. Тіло від спогадів знову почало розпливатися, а душа - ридати. Треба припиняти це безумство інакше закінчиться погано, для мене так точно. «Все завтра нікуди не піду з ними!» - твердо кричить розум, підспівуючи душі про правильність вчинків.
Навіть не помітила, як піднялася на восьмий поверх і зайшла до квартири. Всі вже спали, тому я була більш ніж задоволена. Тихенько кинувши сумку на підлогу біля комода перевзулася і пішла прямісінько в душ. Від теплих потоків води, моє тіло ще більше розслабилося і мене зморило остаточно.
Перед тим, як піти до себе в кімнату, заглянула до доньки. Довго дивилася на мого ангела і мені хотілося ридати. Хотілося плакати від своїх вчинків. Знаю, що пристрасть, секс і тяжіння до чоловіка це нормальні речі, але не двох відразу. А у мене, здається саме так ...
Пів ночі вертілася, але під ранок все-таки заснула. Ці дві секс машини переслідували мене навіть уві сні. Від чого я прокинулася вся спітніла і з мокрими трусиками. І відразу встала, адже після такої порнографії, що мені наснилася, я не змогла навіть закрити очей.
- Привіт мамцю!! - Мая бадьора влітає до кухні.
- Привіт, життя моє, як справи? - цілую в щічку ніжно обнявши мого ангелика.
- Мам, а можна я сьогодні поїду з бабусею?
- Куди? - дивуюся. Адже мама нічого не говорила, що збирається кудись їхати.
- Бабулю запросила тітка Свєта в село, на тиждень! А там річка і гори, а я так люблю гори! - просить донечка, ніжно обіймаючи мене.
- Зараз я поговорю з бабусею і ми вирішимо, окей? - легенько погладжуючи волосся, дивлюся в чисті, блакитні очі. Мая схожа на батька: світле волосся, кирпатий ніс, тоненькі губки й чарівна посмішка.
- Та нічого тут обговорювати, я беру її трохи на свіже повітря, дитині корисно, та й ти відпочинеш! - кричить з іншої кімнати мати.
Через дві години я вже провела їх до електрички, добре хоч вокзал недалеко і на зворотному шляху можна було прогулятися і зайти до супермаркету.
Тільки увійшла додому і закрила двері, як пролунав дзвінок домофона.
- Хто? - чомусь запанікувала. Я не звикла бути сама в квартирі.
-Доброго дня, це кур'єр, вам пакунок від Кірова Стаса Олеговича!

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно