Джулія Рейвен - Секс-сусід напрокат, Джулія Рейвен

Глава 4.1.

Таня

Якби від сорому можна було померти — я б це зробила хвилин сорок тому, як тільки прокинулася і усвідомила масштаб катастрофи, яку особисто створила вночі. Невже я справді сусідові таке запропонувала? Пожити у мене взамін на навчання сексу?

Мамцю, як соромно.

М-да, не дарма мене Ігор назвав тупою. Таке вигадати могла тільки не дуже розумна дівчина. Господи, і як мені у вічі Руслану зараз дивитися?

Так, учора нічого такого не було. Сусід вирішив, що це жарт, але все ж погодився пожити в мене деякий час, поки не знайде пристойне житло. А з таким собакою, як у нього, це дуже важко зробити.

Я показала Руслану його кімнату. Він переніс свої речі і пішов із Дейзі гуляти. Чекаючи на їхнє повернення, я заснула одягненою на ліжку. Без будильника прокинулася і миттєво побігла довідатися, що мої «мешканці» роблять у таку рань.

Рука завмерла над хитромудрою металевою ручкою. Серце пропустило кілька гучних ударів. Я зі свистом вдихнула ранкове повітря. Зволікала якусь мить, а потім обережно приклала вухо до дверей, сподіваючись почути, що ж діється в гостьовій кімнаті. Але за гладкою дерев'яною поверхнею нічого не відбувалося. Ні Руслана, ні його величезного собаки не було чути.

Образливий здогад осяяв мене, у горлі утворилася непрохідна грудка. Схоже, вони також пішли. Як і чоловік, підло кинули мене.

— Таню, ти ще б склянку взяла. Так краще чути, — задоволений голос за спиною змусив мене миттєво залитися фарбою та перестати дихати. Оце стидоба. Уявляю, як я зараз виглядаю.

— Я просто зашпорталася і схопилася за двері, щоби не впасти. Я не підслухувала, — швидко пробелькотіла перше, що спало на думку. Я завмерла, опустивши очі, не бажаючи зустрітися з глузливим поглядом сусіда. — Ти з Дейзі гуляв? — вирішила скрасити тривалу паузу банальним питанням. — Каву будеш?

Але Руслан не поспішав відповідати, ніби демонстративно насміхався з моєї реакції.

Секунди нестерпно повільно плавилися. Безмовність занурила простір навколо в дзвінку тишу. Декілька рваних напіввдихів, боляче обпалюючих легені, пульс, що гулко відбиває ритм у голові, і серце… серце, яке так і грозилося проламати грудну клітку.

Впевнені кроки позаду змусили мене стріпонутися, ніби прокинутися від важкого сну і забутися думками, які так і кричали, яка я дурепа.

— Ідемо в душ, — величезні долоні лягли мені на плечі, і я забула як дихати. Я й сама не помітила, як мій рот відкрився в надії вхопити більше повітря.

— Н-н-не хочу, — прошепотіла, заїкаючись від збентеження, — я краще сніданок приготую, — швидко випалила і вже думала втекти на кухню, але міцна хватка не дозволила мені звільнитися. Я так і залишилася стояти в лещатах чоловічих рук. — П-п-пусти, — прохрипіла не з першої спроби, — пусти-и, кажу-у, — голос зрадливо затремтів, коли я відчула міцне гаряче тіло, що притискалося зі спини.

— Ти ж учора не жартувала, так? — Руслан тихо запитав, а я вже готова була повернути час назад і проковтнути язика за сказане вночі, але, на жаль, зараз надто пізно було щось змінювати. Хотілося піти, втекти, сховатися від цього зухвальця, але марно. Я була так тісно притиснута до нього, наче впаяна в його тіло.

— Я пожартувала, Руслане, не бери в голову, — пробурмотіла сиплим від хвилювання голосом. Нехай краще думає, що в мене тупий гумор, ніж зневажає за мою ганебну пропозицію. Закрила очі, насолоджуючись жаром чоловічого тіла і, проковтнувши в'язку слину, ледве чутно додала: — Жити можеш у мене скільки завгодно, тільки Дейзі тримай подалі — у мене алергія на собак, а решта — жарт. Дурний жарт і не більше, — видихнула, коли відчула, що мене вже не тримають.

— Точно? — різкий ривок, і я, охнувши від несподіванки, зустрілася з його золотаво-карими очима. — Точно жарт, Таню? — із хрипотою в голосі повторив сусід. Боже, який же він гарний. І нереальний. Наче тільки-но з картинки чоловічого журналу зійшов. Злегка вологе волосся, що спадало на лоба, точені риси обличчя, чорна майка, через яку промальовувалися широкі груди і сталевий прес, вільні спортивні штани... Мамцю, та він ходяча тестостеронова бомба, від якої жіночі трусики мимоволі стають мокрими. Ігор йому й у підмітки не годиться.

Я нервово облизнулася, відчуваючи важкість унизу живота і хвилювання, яке люто билося в грудях. Хвилювання, яке окропом розливалося по венах, і підштовхувало до зовсім недоречних думок. Думок, в яких сусід мене пестить і трахає у всіляких позах. Господи, я точно збоченка чи перечиталася любовних романів. У житті так не буває. Знайшла про що думати.

Я відкрила рота на півслові і важко видихнула.

— Так, це лише жарт, — тільки й змогла видавити з себе, гублячись у вирі бурштинових очей, — Руслане, я вчора була у нестямі від гніву. Чоловік зрадив, ось я і на емоціях запропонувала тобі несусвітню дурість. Вибач, будь ласка, і забудь мою маячню.

— А як я не хочу забути? — сусід повільно ковзнув по мені загадковим поглядом: від пальців ніг до обличчя і назад. — Якщо я хочу допомогти? — просте запитання, а моє серце, наче переважило тонну, гулко відбивало удари в грудях, і не давало можливості адекватно відповісти хоч щось.

— Зате я не хочу! — навіщось гаркнула, відчуваючи наростаючу паніку, і скинула підборіддя, щоб остаточно не втратити обличчя. Відчувала як власне тіло наповнюється тінню зніяковілості, а мене трусило від такої інтимної близькості. — Не хочу я твоєї допомоги! Не хочу! Руслане, пусти! — сіпнулася в спробі звільнитися, але марно. Тихо скрикнула, коли мене притиснули назад до стінки і, зустрівшись із застережливим поглядом сусіда, відразу стихла. Здригнулася, коли гарячі пальці проникли під футболку і торкнулися шкіри живота, малюючи на ній криву доріжку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍