Стурла Пілськог - Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації

мають хоч якийсь ефект, ніколи не були пред’явлені. Навпаки, науковці виявили, що багато із цих продуктів може містити безумовно шкідливі речовини, як-от засоби від комах, свинець, фекалії та бактерії. А отже, від таких продуктів слід триматися подалі.

Вакуумні помпи

Це апарати, які натягують на пеніс, після чого за допомогою ручної помпи створюють вакуум, завдяки якому кров припливає до пеніса і створює ерекцію. Цю дію комбінують із насаджуванням ґумового кільця на основу пеніса для підтримання ерекції. Такі помпи – дієвий засіб для осіб, які страждають на імпотенцію, однак вони не дають жодного ефекту щодо збільшення розміру пеніса.

Джелкінг

Нині побутує багато методів, що, як стверджують, подовжують пеніс за допомогою розтягувальних вправ. Найбільш поширений називають джелкінгом і вважають давньою арабською технікою. Цей метод полягає в тому, що вказівний і великий пальці рівномірно затискають при основі пеніса, спрямовуючи рух по стовбуру й аж до кінчика. Після цього член відпускають і повторюють вправу впродовж 10–15 хвилин. Такі маніпуляції треба виконувати кілька разів на день.

Джелкінг не є небезпечним методом, тож спробувати можна. Але жодних доказів того, що він діє, немає.

Апарати для розтягування пеніса

На ринку є чимало апаратів, які забезпечують постійне розтягування пеніса різними способами впродовж коротшого чи довшого проміжку часу. Метод у деяких дослідженнях фактично показав можливість збільшити пеніс на довжину до 2 см після щоденного використання впродовж шести місяців. Слід наголосити, що це стосується спеціальних апаратів, у яких розтягування розподілено рівномірно. Спроби просто чіпляти на пеніс додаткову вагу неефективні, до того ж можуть призвести до серйозного і тривалого пошкодження. За бажання спробувати щось таке це необхідно робити, порадившись із медпрацівниками, які мають необхідні знання і досвід застосування таких апаратів.

Операція

Лягати під ніж, щоб отримати довший чи товстіший пеніс, – справа ризикована і не рекомендована для чоловіків, у яких статевий орган поза тим функціонує добре. У гіршому випадку можна залишитися із зіпсованим пенісом. Це невиправданий ризик, зважаючи на те, що результати таких операцій дискутабельні навіть тоді, коли вдається уникнути ускладнень.

Утім незважаючи на ризик отримання серйозних пошкоджень і незадовільного результату, тисячі чоловіків щороку погоджуються на цю операцію. Найбільш звичним хірургічним утручанням є лігаментоліз – коли перерізають деякі із сухожиль, які з’єднують пеніс із тазом. Унаслідок цього пеніс провисає далі вперед на відстань від одного до трьох сантиметрів. Однак слід усвідомлювати, що це лише косметичне подовження в розслабленому стані – затверднувши, пеніс більшим не стане.

Можна збільшувати також товщину пеніса. Для цього беруть жир з іншої частини тіла, найчастіше з живота, і вводять шприцом у стовбур пеніса. В останні роки з’явилися інші методи збільшення периметра, але більшість із них засновано на тому самому принципі переміщення жиру з однієї ділянки в іншу.

Незалежно від застосованого операційного методу, дослідження вказують на те, що пацієнти загалом задоволені результатами і повідомляють про підвищення самооцінки та впевненості в собі.

Серйозні ускладнення трапляються рідко, але можуть мати вкрай руйнівну силу. З-поміж них – великі деформації, імпотенція, сильне вкорочення, інфекції та рани, які не загоюються. Тож треба гарненько подумати, перш ніж наважитися на косметичну операцію такого типу. Мало що може бути аж настільки невдалим, що не здатне стати гіршим за сприяння хірургії.

Мікропеніс

Попри те, що багато чоловіків має хибне сприйняття власного «оснащення», є й такі, що мають пеніси, критично малі з медичної точки зору. Цей стан називають мікропенісом, і його має приблизно один із семи тисяч новонароджених хлопчиків. Інакше кажучи, вірогідність народитися з таким дефектом – 0,015 %.

Межа визначення мікропеніса трохи коливається залежно від середнього розміру для конкретного регіону, однак у повністю сформованого чоловіка довжина ерегованого мікропеніса перебуває на рівні 3–4 см. Здебільшого цей стан виявляють невдовзі після народження, тож є шанс вчасно розпочати лікування в такий спосіб, що забезпечить нормальний розвиток статевих органів.

Найчастіше причиною формування мікропеніса є порушення гормонального балансу, через що тестостерон як слід не діє: або його продукування недостатнє, або рецептори, які необхідні для досягнення нормального ефекту, не утворюються чи мають дефекти. Мікропеніс може проявлятися як окремий розлад, а може бути пов’язаний із різними синдромами.

Рішення про лікування ухвалюють, зважаючи на причини, однак здебільшого воно передбачає гормональні добавки в різних формах, у результаті чого можна досягти розміру пеніса, що буде функціональним – як з погляду отримання сексуального задоволення, так і в плані продовження роду. Якщо лікування розпочати в дорослому віці, зазвичай доводиться вдаватися до хірургії з імплантацією протезу пеніса, щоб досягти певного розміру.

Відомі чоловіки та їхні члени

Позаяк в історичній перспективі пеніс був ознакою сили, влади та маскулінності або їх відсутності як такої, зовсім не дивно, що «обладунки» відомих чоловіків нерідко ставали предметом посиленого інтересу та спекуляцій. Тоді як одні пеніси ставали популярними через знаменитість їхніх власників, в інших випадках саме пеніси робили чоловіків відомими широкій громадськості.

Наявність у чоловіка найдовшого у світі пеніса забезпечує йому місце в щойно згаданій групі. Конкуренція часом бувала жорсткою. З 1999 р. найбільший пеніс зареєстрований за американцем Джоною Фелконом. Його гордість має розмір аж 34,3 см у твердому стані та 24 см у спокійному. 2015 року у Фелкона з’явився конкурент в особі мексиканця Роберто Есквівела Кабрери, який стверджував, що його принади сягають аж 48 сантиметрів. Згодом з’ясувалося, що більшу частину цієї довжини становила крайня плоть, а сам пеніс сягав завдовжки «лише» 18 см. Тож Джона Фелкон досі є гордим володарем титулу «Чоловік із найдовшим у світі пенісом».

Навіть американські президенти переймалися тим, що в них між ногами. Скажімо, Ліндон Б. Джонсон нібито був настільки задоволений своїм, як видно, разючим пенісом, що назвав його Джамбо і показував де треба й не треба. Одна історія розповідає про те, як на прес-конференції його запитали про причину присутності США у В’єтнамі. У відповідь він нібито вийняв Джамбо зі штанів і гордо промовив: «Ось чому». Існує також забавний запис розмови Джонсона із його кравцем, у якій президент подає детальні інструкції щодо того, як шити йому штани, щоб вистачало місця для «обладунків». У новіший час найбільшу увагу до свого пеніса привернув президент Білл Клінтон, хоча його прославило насамперед використання, а не розмір.

Пеніси інших видатних чоловіків уславилися вже після смерті їхніх власників. Це, наприклад, стосувалося Наполеона. Поза сумнівом те, що статевий орган французького імператора активно використовувався за життя, однак лише по його смерті він вирушив у справді захопливі мандри.

Коли 5 листопада 1821 р. Наполеон помер, розтин тіла робив його лікар Франческо Антоммарчі під наглядом п’ятьох британських лікарів. Усі були згодні з тим, що причиною смерті імператора став рак шлунку, та сама хвороба, яка забрала життя його батька. Добрий лікар Антоммарчі, однак, був дещо сумнівної моралі, тож за першої ж нагоди відтяв орган, що, як на те пішло, міг би і далі залишатися на місці. Як йому вдалося приховати від п’ятьох інших лікарів те, що він відрізав пеніс Наполеона, не відомо – Антоммарчі був вочевидь винахідливим чоловіком. Окрім лікарів, у приміщенні були присутні ще одинадцятеро осіб, через що його злочин вражає ще більше.

Колишня «гордість» імператора