Шекспір Вільям - Гамлет (переклад О. Грязнова), Шекспір Вільям

І королева також; і якнайшвидше.
Г а м л е т. Звеліть акторам поквапитись.
Полоній іде.
Ви не пішли б удвох підігнати їх?
Р о з е н к р а н ц і Г і л ь д е н с т е р н. Негайно, принце.
Розенкранц і Гільденстерн ідуть.

Г а м л е т
Гораціо!
Входить Г о р а ц і о.
Г о р а ц і о
Я тут до ваших послуг.

Г а м л е т
Гораціо, ти кращий із людей,
З якими довелось мені зустрітись.

Г о р а ц і о
О, що ви, принце!
Г а м л е т
Лестощів немає
В моїх словах. Навіщо це мені?
Нужді не лестять. Все твоє багатство –
Веселий твій характер. Хай підлизи
Облесливо багатим догоджають,
Хай гнуть коліна там, де плазування
Дає прибутки. Слухай-но. З тих пір,
Як став я прислухатися до серця,
Воно мені відзначило тебе.
Ти знав страждання, та ніде й нікому
Не натякнув хоча би, що страждав.
Ти зносиш все і завжди вдячний долі,
Хоч що б послала – милості чи гнів.
Благословенний той, у кого розум
І серце у гармонії такій:
Не дудка він під пальцями Фортуни,
Щоб грать, що та захоче. Пошукайте,
Хто з нас у власних пристрастей не раб?
Його, як і тебе, впущу я в серце,
В самісіньке святилище душі.
Та почекай. Готується вистава.
Ми зараз королю зіграєм п'єсу.
Там буде сцена, що доволі схожа
Із батьківською смертю, про яку я
Тобі розповідав. Прошу тебе,
Коли вона почнеться, невідривно
Дивись на короля. Або при цьому
Здригнеться він і викаже себе,
Або той привид справді був диявол,
І в голові моїй такий же чад,
Як в кузні у Вулкана. Будь уважним.
Я також з нього не зведу очей,
А потім спостереження співставим
І зробим певні висновки.

Г о р а ц і о
Аякже.
Якщо не зможем викрити злодійство,
Я штраф плачу, як злісний укривач.

Г а м л е т
Вони ідуть. Я знов прикинусь хворим.
Сідай де-небудь.

Данський марш. Сурми.
Входять к о р о л ь, к о р о л е в а, П о л о н і й, О ф е л і я,
Р о з е н к р а н ц, Г і л ь д е н с т е р н та інші члени почету,
а також сторожа, що несе смолоскипи.

К о р о л ь. Як поживає наш племінник Гамлет?
Г а м л е т. Повірте, чудово. Як хамелеон, харчуюсь повітрям, що начинене обіцянками. Так не відгодовують і каплунів.
К о р о л ь. Це недоладна відповідь, Гамлете. Вона мене не стосується.
Г а м л е т. А мене й подавно. (Полонію) Мілорде, ви грали на сцені, коли вчились в університеті, чи не так?
П о л о н і й. Грав, принце, і вважався хорошим актором.
Г а м л е т. Кого ж ви грали?
П о л о н і й. Я грав Юлія Цезаря. Мене убивали в Капітолії. Брут убив мене.
Г а м л е т. З його боку було брутально вбивати таке капітальне теля. – Актори готові?
Р о з е н к р а н ц. Так, мій принце. Вони чекають ваших розпоряджень.
К о р о л е в а. Іди сюди, милий Гамлете, сядь поруч.
Г а м л е т. Ні, матусе, тут є сильніший магніт.
П о л о н і й (пошепки королю). Ого, чули?
Г а м л е т. Леді, можна до вас на коліна?
(Лягає до ніг Офелії.)
О ф е л і я. Ні, мій принце.
Г а м л е т. Вибачте, можна покласти голову вам на коліна?
О ф е л і я. Так, мій принце.
Г а м л е т. А ви вже думали – щось непристойне?
О ф е л і я. Нічого я не думала, принце.
Г а м л е т. Адже це чудова думка – лежати між дівочих ніг!
О ф е л і я. Що, мій принце?
Г а м л е т. Нічого.
О ф е л і я. Вам весело, принце?
Г а м л е т. Кому? Мені?
О ф е л і я. Так, принце.
Г а м л е т. Господи! Для вас я ладен стояти на голові! Втім, що й лишається, як не веселитися? Погляньте, як радісно дивиться моя мати, а не минуло і двох годин, як вмер мій батько.
О ф е л і я. Ні, принце, двічі по два місяці.
Г а м л е т. Так давно? Ну, тоді до біса траур, буду ходити в соболях. Сили небесні! Вмер два місяці тому і досі не забутий! Тоді є надія, що пам'ять про велику людину переживе її на півроку. Але хай жертвує на побудову храмів, бо ніхто й не згадає її, як того дерев'яного коника, чия епітафія:
"Де іграшка оця?
Забули скакунця!"

Грають гобої. Починається пантоміма.
Входять актори – к о р о л ь і к о р о л е в а. Вони виявляють ніжність один до одного. Королева
обіймає короля, а він її. Вона стає навколішки перед ним, показуючи свою відданість. Він піді-
ймає її і кладе їй голову на плече. Потім лягає у квітнику на землю. Бачачи, що він заснув, вона йде геть. Тоді входить о т р у ю в а ч, знімає з нього корону, цілує її, вливає у вухо короля отру-
ту і йде. Повертається королева, бачить, що король мертвий, і жестами показує свій відчай. Зно-
ву входить отруювач з двома чи трьома гробарями, даючи зрозуміти, що поділяє її горе. Труп
виносять. Отруювач подарунками добивається прихильності королеви. Спочатку вона з обурен-
ням відкидає його залицяння, але потім приймає їх. Всі ідуть геть.

О ф е л і я. Що це означає, принце?
Г а м л е т. "Змія підколодна", а означає злодійство.
О ф е л і я. Певне, пантоміма передає зміст п'єси?
Г а м л е т. Зараз ми про все дізнаємось від цього хлопця. Актори не вміють зберігати таємниць і все виказують.
О ф е л і я. Він пояснить значення показаного?
Г а м л е т. Так, і будь-якої речі, яку ви йому покажете. Не соромтесь тільки показувати, а він без сорому пояснить, що вона означає.
О ф е л і я . Який ви злюка, злюка! Я буду дивитись п'єсу.

П р о л о г
"Можливо, ця вистава
Не дуже вам цікава,
Та просимо, одначе,
Нас вислухать терпляче".
(Іде геть.)
Г а м л е т. Що це, пролог чи напис на каблучці?
О ф е л і я. Дійсно, коротко, мій принце.
Г а м л е т. Як жіноча любов.
Входять два актори, що зображають короля і королеву.

К о р о л ь н а с ц е н і
"Тридцятий раз в квадризі вогняній
Об'їхав Феб моря і світ земний,
І тридцять дюжин місяців для нас
Над обрієм вставало в пізній час,
Відколи шлюб благословляє цей
І нас єднає міцно Гіменей".

К о р о л е в а н а с ц е н і
"Ще стільки ж раз могли б вони пройти,
Моя любов не зможе відцвісти!
Та помічаю я з недавніх пір:
Хворієш ти літам наперекір.
Ти стомлений, стурбований, проте,
Журитися не треба. То – пусте!
Живуть одвіку поруч у жінках
Любов без міри і безмірний страх.
В сльозах їх більше солі, ніж в ропі;
Любов і страх однаково сліпі.
Де розцвіло високе почуття,
Живе і страх за рідне нам життя".

К о р о л ь н а с ц е н і
"Моя любове, близько вже той час,
Коли скінчиться сил моїх запас.
Та не хили печально голови,
Без мене в славі й радості живи.
За іншого, можливо, вийдеш знов…"

К о р о л е в а н а с ц е н і
"Не зраджу я повік свою любов!
Хай, як до шлюбу інший поведе,
Кров першого на другого впаде".

Г а м л е т(на бік).Полин, полин!

К о р о л е в а н а с ц е н і
"У новий шлюб вступають, далебі,
Ті, що шукають вигоди собі".

К о р о л ь н а с ц е н і
"Я вірю, так ти думаєш тепер
І будеш думать, доки я не вмер.
Але рішучість – пам'яті раба:
Тверда до служби, в здійсненні слаба.
Зелений плід тримається гілля,
Та падає, дозрівши, звідтіля.
Щоб жить, потрібно клятви забувать,
Які ми поспішаємо давать.
Своя у кожній пристрасті мета,
Змінилась пристрасть – і мета не та.
Печаль і радість сил не додають,
Що породили, те і розіб'ють.
Де сміх, там плач – вони дружніші всіх;
Сміється легко плач і плаче сміх.
Все тимчасове, все на світі – тлін,
То як любов уберегти від змін?
Любов мінлива, долю ж не змінить.
Кому хто служить – важко зрозуміть.
Коли ти в силі – друзів повен дім,
Коли упав – огидний ти усім.
І тут любов за долею іде:
Кому й не треба, друзів приведе.
А хто в нужді шукає друзів сам,
Той потрапляє в руки ворогам.
Та я закінчу, з чого розпочав:
Іще ніхто майбутнього не знав.
І наміри найкращі раз у раз
Зникають, як набір красивих фраз.
Заміжжя вдруге – це страшні слова
Для тебе, доки ти ще не вдова".

К о р о л е в а н а с ц е н і
"Хай згасне світло, згине урожай!
Ні день, ні ніч не дасть спокою хай!
Мої надії хай поглине тьма!
Хай ждуть мене жебрацтво і тюрма!
Хай рознесе по полю вітровій
Шматки моїх бажань, уривки мрій!
Хай щастя я ніколи не знайду,
Коли, вдова, я заміж знов піду!"

Г а м л е т. Невже обдурить?

К о р о л ь н а с ц е н і
"Міцна присяга. Та залиш мене:
Хай втома і журба моя мине.
Спочину я".
(Засинає.)
К о р о л е в а н а с ц е н і
"Лишу тебе на час,
І хай напасті обминають нас".
(Іде геть.)
Г а м л е т. Матінко, чи подобається вам п'єса?
К о р о л е в а. Мені здається, ця жінка забагато обіцяє.
Г а м л е т. О, та вона дотримає слова!
К о р о л ь. Ви знаєте зміст? В ньому немає нічого негожого?
Г а м л е т. Ні-ні; все це – жарт, отруюють жартома; зовсім нічого негожого.
К о р о л ь. Яка назва п'єси?
Г а м л е т. "Пастка". Але в якому значенні? У фігуральному. П'єса зображає вбивство, вчинене у Відні. Ім'я герцога – Гонзаго. Його дружина – Баптіста. Ви зараз побачите. Це препаскудна витівка. Але нам що до того? Вашої величності і нас, з нашою чистою совістю, це не стосується. Хай шкапа брикається, якщо в неї збиті ноги. Наші кістки цілі.
Входить Л у ц і а н.
Це Луціан, племінник короля.
О ф е л і я. Ви добре замінюєте хор, мій принце.
Г а м л е т. Я міг би служити тлумачем вам і вашому милому, якби міг бачити, як ці ляльки бавляться.
О ф е л і я. Ви колючий, мій принце.
Г а м л е т. Вам довелось би постогнати, перш ніж затупиться моє вістря.
О ф е л і я. Що далі, то гірше.
Г а м л е т. Так і буває, коли обирають собі чоловіка. – Починай, вбивце! Кинь свої прокляті кривляння і починай. Ну! "До помсти кличе каркання зловісне".

Л у ц і а н
"Рука тверда, дух чорний, час нічний.
Міцна отрута, випадок зручний.
Течи, верши діла свої прокляті,
Отруто, що присвячена Гекаті!
Збери чаклунські сили, поспішай
Життю цьому навік покласти край!"
(Вливає отруту у вухо сплячого.)

Г а м л е т. Він отруїв його в саду, щоб заволодіти престолом. Ім'я герцога – Гонзаго. Є повість, що відмінно написана італійською мовою. Зараз ви побачите, як вбивця досягає любові дружини Гонзаго.
О ф е л і я. Король встає!
Г а м л е т. Злякався хлопавки?
К о р о л е в а. Що з його величністю?
П о л о н і й. Припиніть виставу!
К о р о л ь. Посвітіть мені. Ходімо звідси!
Всі. Вогню, вогню, вогню!
Всі, крім Гамлета й Гораціо, виходять.

Г а м л е т
Хай олень спійманий хрипить,
А лань гуляє в полі.
Один вартує, інший спить –
Усе у божій волі.

Ну, друже, якби доля обійшлася зі мною, як турок, хіба оце вміння декла-
мувати, та цілий ліс пір'я, та пара прованських троянд на черевиках не добули б
мені місця в акторській трупі?
Г о р а ц і о. З половинною платою.
Г а м л е т.