Шекспір Вільям - Приборкання норовливої, Шекспір Вільям
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Приборкання норовливої" автора Шекспір Вільям. Жанр книги: Зарубіжна література.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
Невже не знаєте причини?
Затримали в Венеції ваш флот,
І герцог наш, із вашим посварившись,
Про це оголосив на всю округу.
Як дивно, що не чули ви цього!
Мабуть, тому, що прибули недавно.
Учитель Ой лишенько, та це ж моя погибель!
Я ж гроші мав у Падуї одержать
На векселі, в Флоренції узяті.
Траньйо Добродію, зроблю я вам прислугу
І порятую вас. Але скажіть,
Чи ви коли бували в місті Пізі?
Учитель Так, пане, в Пізі часто я бував,
Уславленій шановними людьми.
Траньйо Знайомий вам такий собі Вінченцо?
Учитель Ні, я не знав його, але чував
Як про купця, багатого безмірно.
Траньйо Я син його, добродію. До речі,
Обличчям ви на нього дуже схожі.
Бйонделло
(вбік)
Як устриця на яблуко, не більше.
Траньйо Щоб вам життя в цій скруті врятувати,
Заради батька ось що я зроблю:
Гадаю, це велике ваше щастя,
Що ви такі подібні до Вінченцо.
Назвіться ж ним і під його ім'ям
Живіть собі на втіху в мене в домі,
Та грайте роль його якнайпильніше.
Ви зрозуміли? Житимете в мене,
Аж поки справи скінчите свої.
Погоджуйтесь, коли вам це до мислі.
Учитель Так, я довіку буду вдячний вам
За порятоване життя і волю.
Траньйо Ходімо ж, улаштуймо все як слід.
До речі, треба знати вам, що батько
Сюди прибути має з дня на день,
Щоб підтвердить вдовиний пай у шлюбі
Моєму із дочкою падуанця
Баптісти. Я усе вам поясню;
Ходім же, зодягніться, як вам личить.
Виходять.
СЦЕНА З
Входять Катеріна і Грумйо.
Грумйо Ні, ні, щоб я так жив був, не насмію.
Катеріна Що гірш мені, то скаженіший він.
Чи він на те зі мною одружився,
Щоб голодом морить мене? Жебрак,
Що стукався у Падуї в наш дім,
І той без милостині геть не йшов,
А як не в нас, то інде діставав.
А я ж не знала зроду, як просити,
Бо й не було потреби. А тепер
Від голоду й безсоння ледь жива,
Бо лайкою годує він мене,
А бешкетом заснути не дає.
Та найприкріше те мені, що він
Усе це робить нібито з любові:
Немовби, як посплю я чи поїм,
То це хвороба чи й готова смерть.
Ох, принеси мені щось їсти — будь-що,
Аби ситніше. Принеси, небоже.
Грумйо Телячу ніжку вам подати, може?
Катеріна Чудово! Принеси її скоріше!
Грумйо Занадто гостре; вам би щось ніжніше.
Не хочете із ф^яків душенини?
Катеріна Так, хочу, хочу, тільки швидше, Грумйо.
Грумйо Боюся, й це розгарячить вас дуже.
А може, просто м'яса до гірчиці?
Катеріна Я залюбки поїм цієї страви.
Грумйо Але й гірчиця, мабуть, дуже гостра.
Катеріна Ну, м'яса без гірчиці принеси.
Грумйо Е ні, не можна. Я подам гірчицю,
А ні, то не дістанете і м'яса.
Катеріна Неси і те, і те, чи щось одне.
Грумйо Тоді гірчицю я подам без м'яса.
Катеріна Йди геть, лукавий і глумливий рабе!
(Б'є його)
Мене годуєш ти лише словами.
Будь проклятий з усім паскудним кодлом,
Що тішиться приниженням моїм.
Іди, кажу, іди!
Входять Петруччо з тарелем і Гортензіо.
Петруччо Ну, як ти, Кет? Сумна чогось, любусю?
Гортензіо Як справи, пані?
Катеріна Та куди вже гірше!
Петруччо Ну, звеселись, на мене глянь ласкаво!
Ось бач, кохана, я про тебе дбаю:
Сам страву зготував і сам приніс.
(Ставить таріль на стіл)
Я певен, Кет, що дяку заслужив.
Чого мовчиш? Не догодив? Ну що ж,
Пропали марно всі мої труди.
Гей, заберіть таріль!
Катеріна Ні, ні, нехай!
Петруччо Найменша послуга подяки варта,
Отож подякуй, а тоді вже їж,
Катеріна Мій пане, дякую.
Гортензіо Синьйор Петруччо, фе, чи вам не сором?
Сідаймо, пані. їстимем удвох.
Петруччо
(стиха до Гортензіо)
Як ти мій друг, то впорай сам усе.
(До Катеріни)
Ну, призволяйся, люба, на здоров'я!
Та не барись! Ну, а тепер, кохана,
Поїдемо до батенька твого.
Та вберемось розкішно, ми ж не бідні:
Є оксамит, намиста, обручки,
Мережива і всякі торочки,
Серпанки, віяла, грезет, єдваб,
Усе, чим ти прикраситись могла б.
Що, попоїла? Там кравець чекає,
Що стан твій у шовки прибрати має.
Входить кравець.
Ну, майстре, покажіть свою роботу,
Виймайте сукню.
Входить галантерейник.
Що нового в тебе?
Галантерейник Ось капелюшок— той, що ви бажали.
Петруччо Оце ти називаєш капелюшок?
Це ж миска з оксамиту! Тьху, гидота?
Чи скойка, чи з горіха шкаралупка,
Дурничка, іграшка, ковпак ляльковий.
Геть, забери! І покажи щось краще.
Катеріна Не треба! Це якраз новітня мода,
Так нині ходять всі шляхетні дами.
Петруччо То стань шляхетною, тоді й одержиш.
Та не раніше.
Гортензіо
(вбік)
Це не скоро буде.
Катеріна Я також маю право говорити
І все скажу. Бо я вже не дитина.
Путніші люди слухали мене,
А як не хочеш — вуха затикай.
Свій гнів я хочу вилити словами,
Бо серце може луснути від нього.
Ні, краще дам я волю язику
І виповім, що в серці накипіло.
Петруччо Так, правду кажеш — це якийсь ковп к,
Пампуха, папушиик, пиріг із шовку.
Я радий, що не хочеш ти його.
Катеріна Рад чи не рад, а я його візьму,
А як не цей — ніякого не хочу.
Петруччо А сукня? Гей, кравчино, йди сюди!
Галантерейник виходить.
О господи! Це що, для карнавалу?
А це рукав? Та це ж якась гармата!
Порізаний, як яблучний рулет:
Все в розпірках, у прорізах, у шліцах,
Неначе та курильниця в цирульні.
Та що це в біса, га? Скажи, кравчино1
Гортензіо
(вбік)
Я бачу, що не матиме вона
Ні капелюшка, ні нової сукні.
Кравець Ви ж так замовили, щоб я зробив
Усе як слід, за модою новою.
Петруччо Авжеж, замовив, тільки не просив,
Щоб ти усе за модою спартачив.
Чухрай додому через пень-колоду,
Не діждеш ти замовлення від мене,
Ні, ні! А з сукнею роби що хочеш.
(Кидає сукню додолу)
Катеріна Я кращої не бачила ніколи:
Така штудерна, чепурна, доладна!
Мабуть, ти з мене поторочу зробиш.
Петруччо Так, так, він поторочу з тебе зробить.
Кравець Таж пані кажуть, що не я, а ви!
Петруччо Ах ти ж нахаба! Не бреши, наперстку,
Нікчемний ґудзику, котушко, нитко,
Ти гнида, ти блоха, цвіркун запічний!
В моєму ж домі ти мені перечиш?
Геть, крейдо, викрійко, підшивко, клаптю!
Геть, поки я тебе не переміряв
Твоїм же ліктем так, аж ти навіки
Забудеш, як плескати, що не слід!
Кажу тобі, сукенку ти спартачив.
Кравець Та ні ж бо, пане. Сукня так пошита.
Як сказано хазяїнові. Грумйо
Йому наказ докладний передав.
Грумйо Який наказ? Я передав тканину!
Кравець А як же ти просив пошити сукню?
Грумйо Як? Голкою і ниткою, звичайно!
Кравець А не казав, щоб викрійна була?
Грумйо Чи ти багато за свій вік пошив?
Кравець Немало.
Грумйо Та мене в дурні не пошиєш. Ти багато людей
убрав, та мене в шори не вбереш. Шкода праці. Я тобі кажу,, що
попросив твого хазяїна викроїти сукню, але не просив покраяти
її па клапті. Hrgo, ти брешеш.
Кравець Ось же на папірці записано, який має бути крій.
Петруччо Ану, прочитай.
Грумйо Брехня і в папірці, коли там написано, ніби я
так сказав.
Кравець
(читає)
"Imprimis, сукня розпущена в стані".
Грумйо Пане, коли я хоч слово сказав про якусь там
розпусту, то хай мене зашиють у пелену й заб'ють до смерті клуб-
ком сирових ниток. Я сказав — сукню.
Петруччо Далі.
Кравець "З нешироким відкладним коміром".
Грумйо За комір — правда.
Кравець "Із пишним рукавом".
Грумйо Правда — навіть із двома рукавами.
Кравець "Рукави тонко викрійні".
Петруччо А, ось де каверза!
Грумйо Тут помилка в записі, пане, тут помилка в запи-
сі 1 Я ж наказав, щоб рукави були спершу викроєні, а потім позши-
вані, і це я тобі доведу в чесному двобої, хоч би ти озброїв свій
мізинець наперстком.
Кравець Ні, я сказав правду. Якби ти мені попався десь-
інде, я б тобі показав!
Грумйо А про мене хоч і тут. Ти бери папірця, а я твого
аршина, та й поміряємося силою.
Гортензіо Ну що ти, Грумйо, це буде нерівний бій.
Петруччо Ну, хай там як, ця сукня не для мене.
Грумйо Так, правду кажете: вона для пані.
Петруччо Ну, годі. Можеш сукню цю піднять
Хазяїну своєму на потребу.
Грумйо Спробуй-но, негіднику! Ти ще посмієш піднімати
сукню моєї пані на потребу своєму хазяїнові?
Петруччо Гей, хлопче, ти подумав, що кажеш?
Грумйо Е, пане, це ви не подумали, що сказали! Щоб то
він піднімав сукню моєї пані на потребу своєму хазяїнові! Фе,
куди це годиться!
Петруччо
(стиха до Гортензіо)
Гортензіо, нехай кравцю заплатять.
(До кравця)
Ну, забирай же сукню — й гайда звідси!
Гортензіо
(стиха до кравця)
Іди, я завтра заплачу за сукню.
Не ображайся на круті слова,
Та кланяйся хазяїну своєму.
Кравець виходить.
Петруччо Ну що ж, до батька ми поїдем, Кет,
У цих простих та скромних одежинах.
Хай бідна одіж, та гаман тугий,
Бо тільки дух збагачує нам тіло.
Як сонце чорні хмари прориває,
Так честь крізь найбіднішу одіж сяє.
Хіба від жайворона краща сойка
Тим, що у неї пір'ячко барвисте?
Або гадюка краща за вугра,
Бо спину має в гарних візерунках?
Ні, люба Кет, не станеш гірша ти
Від того, що одягнена не пишно.
А соромно тобі — вали на мене,
Сама ж весела будь. Ну, їдьмо зараз
Бенкетувати в Падую, до батька.
(До Грумйо)
Ну, клич людей та швидше у дорогу.
Хай коней подадуть в кінець алеї,
Туди ми пішки пройдемось. Тепер,
По-моєму, година сьома ранку,
Тож на обід поспіємо якраз.
Катеріна Ні, пане мій, тепер вже скоро друга,
Поспіємо хіба що на вечерю.
Петруччо Ні, буде сьома, поки я зберуся.
Та що б я не сказав, зробив, надумав —
Ти все перечиш. Гей, сідлать не треба!
Сьогодні не поїду. А надалі —
Година буде та, що я скажу.
Гортензіо Ого! Він сонцем хоче правувати.
Виходять.
СЦЕНА 4
Входять Траньйо в подобі Люченцо і вчитель —у дорожніх чоботях,
простоволосий, убраний як Вінченцо.
Траньйо Це дім його, добродію. Постукать?
Учитель Аякже. Тільки, як не помиляюсь,
Синьйор Баптіста може пригадати,
Що ми колись жили в однім заїзді
У Генуї — тому вже років двадцять.
Траньйо То й добре. Ну, а ви держіться ролі
Поважної, як батькові годиться.
Входить Бйонделло.
Учитель Та не хвилюйтесь. Онде ваш слуга,
І слід би попередити його.
Траньйо За нього не турбуйтесь. Гей, Бйонделло!
Гляди мені, щоб де не сплохував!
Не забувай, що цей ось пан — Вінченцо.
Бйонделло Не бійтеся!
Траньйо Ти все, що слід, переказав Баптісті?
Бйонделло Сказав, що вже в Венеції ваш батько
І нині він до Падуї прибуде.
Траньйо Ну, молодець. Ось на тобі на чарку.
Входять Баптіста й Люченцо в подобі Камб-о-
Ото Баптіста. Споважнійте, пане.
Синьйор Баптісто, радий вас зустріти.
(До вчителя)
Панотче, це і є той пан Баптіста.
У вас прошу я батьківської ласки:
Для Б'янки виділіть мені мій спадок.
Учитель Не квапся, сину.
Добродію, до Падуї прибув я
Борги стягати — і почув від сина
Таку поважну новину, що він
Злюбився тут із вашою дочкою.
Про вас багато доброго я чув,
І вже коли він так її кохає,
Ну, а вона його,— то згоден я.
Аби не мусив довго він чекати,
Щоб добрий батько одружив його.
Якщо і ви на це так само згодні,
То я їй ладен виділити пай,
Який лише захочете.
Затримали в Венеції ваш флот,
І герцог наш, із вашим посварившись,
Про це оголосив на всю округу.
Як дивно, що не чули ви цього!
Мабуть, тому, що прибули недавно.
Учитель Ой лишенько, та це ж моя погибель!
Я ж гроші мав у Падуї одержать
На векселі, в Флоренції узяті.
Траньйо Добродію, зроблю я вам прислугу
І порятую вас. Але скажіть,
Чи ви коли бували в місті Пізі?
Учитель Так, пане, в Пізі часто я бував,
Уславленій шановними людьми.
Траньйо Знайомий вам такий собі Вінченцо?
Учитель Ні, я не знав його, але чував
Як про купця, багатого безмірно.
Траньйо Я син його, добродію. До речі,
Обличчям ви на нього дуже схожі.
Бйонделло
(вбік)
Як устриця на яблуко, не більше.
Траньйо Щоб вам життя в цій скруті врятувати,
Заради батька ось що я зроблю:
Гадаю, це велике ваше щастя,
Що ви такі подібні до Вінченцо.
Назвіться ж ним і під його ім'ям
Живіть собі на втіху в мене в домі,
Та грайте роль його якнайпильніше.
Ви зрозуміли? Житимете в мене,
Аж поки справи скінчите свої.
Погоджуйтесь, коли вам це до мислі.
Учитель Так, я довіку буду вдячний вам
За порятоване життя і волю.
Траньйо Ходімо ж, улаштуймо все як слід.
До речі, треба знати вам, що батько
Сюди прибути має з дня на день,
Щоб підтвердить вдовиний пай у шлюбі
Моєму із дочкою падуанця
Баптісти. Я усе вам поясню;
Ходім же, зодягніться, як вам личить.
Виходять.
СЦЕНА З
Входять Катеріна і Грумйо.
Грумйо Ні, ні, щоб я так жив був, не насмію.
Катеріна Що гірш мені, то скаженіший він.
Чи він на те зі мною одружився,
Щоб голодом морить мене? Жебрак,
Що стукався у Падуї в наш дім,
І той без милостині геть не йшов,
А як не в нас, то інде діставав.
А я ж не знала зроду, як просити,
Бо й не було потреби. А тепер
Від голоду й безсоння ледь жива,
Бо лайкою годує він мене,
А бешкетом заснути не дає.
Та найприкріше те мені, що він
Усе це робить нібито з любові:
Немовби, як посплю я чи поїм,
То це хвороба чи й готова смерть.
Ох, принеси мені щось їсти — будь-що,
Аби ситніше. Принеси, небоже.
Грумйо Телячу ніжку вам подати, може?
Катеріна Чудово! Принеси її скоріше!
Грумйо Занадто гостре; вам би щось ніжніше.
Не хочете із ф^яків душенини?
Катеріна Так, хочу, хочу, тільки швидше, Грумйо.
Грумйо Боюся, й це розгарячить вас дуже.
А може, просто м'яса до гірчиці?
Катеріна Я залюбки поїм цієї страви.
Грумйо Але й гірчиця, мабуть, дуже гостра.
Катеріна Ну, м'яса без гірчиці принеси.
Грумйо Е ні, не можна. Я подам гірчицю,
А ні, то не дістанете і м'яса.
Катеріна Неси і те, і те, чи щось одне.
Грумйо Тоді гірчицю я подам без м'яса.
Катеріна Йди геть, лукавий і глумливий рабе!
(Б'є його)
Мене годуєш ти лише словами.
Будь проклятий з усім паскудним кодлом,
Що тішиться приниженням моїм.
Іди, кажу, іди!
Входять Петруччо з тарелем і Гортензіо.
Петруччо Ну, як ти, Кет? Сумна чогось, любусю?
Гортензіо Як справи, пані?
Катеріна Та куди вже гірше!
Петруччо Ну, звеселись, на мене глянь ласкаво!
Ось бач, кохана, я про тебе дбаю:
Сам страву зготував і сам приніс.
(Ставить таріль на стіл)
Я певен, Кет, що дяку заслужив.
Чого мовчиш? Не догодив? Ну що ж,
Пропали марно всі мої труди.
Гей, заберіть таріль!
Катеріна Ні, ні, нехай!
Петруччо Найменша послуга подяки варта,
Отож подякуй, а тоді вже їж,
Катеріна Мій пане, дякую.
Гортензіо Синьйор Петруччо, фе, чи вам не сором?
Сідаймо, пані. їстимем удвох.
Петруччо
(стиха до Гортензіо)
Як ти мій друг, то впорай сам усе.
(До Катеріни)
Ну, призволяйся, люба, на здоров'я!
Та не барись! Ну, а тепер, кохана,
Поїдемо до батенька твого.
Та вберемось розкішно, ми ж не бідні:
Є оксамит, намиста, обручки,
Мережива і всякі торочки,
Серпанки, віяла, грезет, єдваб,
Усе, чим ти прикраситись могла б.
Що, попоїла? Там кравець чекає,
Що стан твій у шовки прибрати має.
Входить кравець.
Ну, майстре, покажіть свою роботу,
Виймайте сукню.
Входить галантерейник.
Що нового в тебе?
Галантерейник Ось капелюшок— той, що ви бажали.
Петруччо Оце ти називаєш капелюшок?
Це ж миска з оксамиту! Тьху, гидота?
Чи скойка, чи з горіха шкаралупка,
Дурничка, іграшка, ковпак ляльковий.
Геть, забери! І покажи щось краще.
Катеріна Не треба! Це якраз новітня мода,
Так нині ходять всі шляхетні дами.
Петруччо То стань шляхетною, тоді й одержиш.
Та не раніше.
Гортензіо
(вбік)
Це не скоро буде.
Катеріна Я також маю право говорити
І все скажу. Бо я вже не дитина.
Путніші люди слухали мене,
А як не хочеш — вуха затикай.
Свій гнів я хочу вилити словами,
Бо серце може луснути від нього.
Ні, краще дам я волю язику
І виповім, що в серці накипіло.
Петруччо Так, правду кажеш — це якийсь ковп к,
Пампуха, папушиик, пиріг із шовку.
Я радий, що не хочеш ти його.
Катеріна Рад чи не рад, а я його візьму,
А як не цей — ніякого не хочу.
Петруччо А сукня? Гей, кравчино, йди сюди!
Галантерейник виходить.
О господи! Це що, для карнавалу?
А це рукав? Та це ж якась гармата!
Порізаний, як яблучний рулет:
Все в розпірках, у прорізах, у шліцах,
Неначе та курильниця в цирульні.
Та що це в біса, га? Скажи, кравчино1
Гортензіо
(вбік)
Я бачу, що не матиме вона
Ні капелюшка, ні нової сукні.
Кравець Ви ж так замовили, щоб я зробив
Усе як слід, за модою новою.
Петруччо Авжеж, замовив, тільки не просив,
Щоб ти усе за модою спартачив.
Чухрай додому через пень-колоду,
Не діждеш ти замовлення від мене,
Ні, ні! А з сукнею роби що хочеш.
(Кидає сукню додолу)
Катеріна Я кращої не бачила ніколи:
Така штудерна, чепурна, доладна!
Мабуть, ти з мене поторочу зробиш.
Петруччо Так, так, він поторочу з тебе зробить.
Кравець Таж пані кажуть, що не я, а ви!
Петруччо Ах ти ж нахаба! Не бреши, наперстку,
Нікчемний ґудзику, котушко, нитко,
Ти гнида, ти блоха, цвіркун запічний!
В моєму ж домі ти мені перечиш?
Геть, крейдо, викрійко, підшивко, клаптю!
Геть, поки я тебе не переміряв
Твоїм же ліктем так, аж ти навіки
Забудеш, як плескати, що не слід!
Кажу тобі, сукенку ти спартачив.
Кравець Та ні ж бо, пане. Сукня так пошита.
Як сказано хазяїнові. Грумйо
Йому наказ докладний передав.
Грумйо Який наказ? Я передав тканину!
Кравець А як же ти просив пошити сукню?
Грумйо Як? Голкою і ниткою, звичайно!
Кравець А не казав, щоб викрійна була?
Грумйо Чи ти багато за свій вік пошив?
Кравець Немало.
Грумйо Та мене в дурні не пошиєш. Ти багато людей
убрав, та мене в шори не вбереш. Шкода праці. Я тобі кажу,, що
попросив твого хазяїна викроїти сукню, але не просив покраяти
її па клапті. Hrgo, ти брешеш.
Кравець Ось же на папірці записано, який має бути крій.
Петруччо Ану, прочитай.
Грумйо Брехня і в папірці, коли там написано, ніби я
так сказав.
Кравець
(читає)
"Imprimis, сукня розпущена в стані".
Грумйо Пане, коли я хоч слово сказав про якусь там
розпусту, то хай мене зашиють у пелену й заб'ють до смерті клуб-
ком сирових ниток. Я сказав — сукню.
Петруччо Далі.
Кравець "З нешироким відкладним коміром".
Грумйо За комір — правда.
Кравець "Із пишним рукавом".
Грумйо Правда — навіть із двома рукавами.
Кравець "Рукави тонко викрійні".
Петруччо А, ось де каверза!
Грумйо Тут помилка в записі, пане, тут помилка в запи-
сі 1 Я ж наказав, щоб рукави були спершу викроєні, а потім позши-
вані, і це я тобі доведу в чесному двобої, хоч би ти озброїв свій
мізинець наперстком.
Кравець Ні, я сказав правду. Якби ти мені попався десь-
інде, я б тобі показав!
Грумйо А про мене хоч і тут. Ти бери папірця, а я твого
аршина, та й поміряємося силою.
Гортензіо Ну що ти, Грумйо, це буде нерівний бій.
Петруччо Ну, хай там як, ця сукня не для мене.
Грумйо Так, правду кажете: вона для пані.
Петруччо Ну, годі. Можеш сукню цю піднять
Хазяїну своєму на потребу.
Грумйо Спробуй-но, негіднику! Ти ще посмієш піднімати
сукню моєї пані на потребу своєму хазяїнові?
Петруччо Гей, хлопче, ти подумав, що кажеш?
Грумйо Е, пане, це ви не подумали, що сказали! Щоб то
він піднімав сукню моєї пані на потребу своєму хазяїнові! Фе,
куди це годиться!
Петруччо
(стиха до Гортензіо)
Гортензіо, нехай кравцю заплатять.
(До кравця)
Ну, забирай же сукню — й гайда звідси!
Гортензіо
(стиха до кравця)
Іди, я завтра заплачу за сукню.
Не ображайся на круті слова,
Та кланяйся хазяїну своєму.
Кравець виходить.
Петруччо Ну що ж, до батька ми поїдем, Кет,
У цих простих та скромних одежинах.
Хай бідна одіж, та гаман тугий,
Бо тільки дух збагачує нам тіло.
Як сонце чорні хмари прориває,
Так честь крізь найбіднішу одіж сяє.
Хіба від жайворона краща сойка
Тим, що у неї пір'ячко барвисте?
Або гадюка краща за вугра,
Бо спину має в гарних візерунках?
Ні, люба Кет, не станеш гірша ти
Від того, що одягнена не пишно.
А соромно тобі — вали на мене,
Сама ж весела будь. Ну, їдьмо зараз
Бенкетувати в Падую, до батька.
(До Грумйо)
Ну, клич людей та швидше у дорогу.
Хай коней подадуть в кінець алеї,
Туди ми пішки пройдемось. Тепер,
По-моєму, година сьома ранку,
Тож на обід поспіємо якраз.
Катеріна Ні, пане мій, тепер вже скоро друга,
Поспіємо хіба що на вечерю.
Петруччо Ні, буде сьома, поки я зберуся.
Та що б я не сказав, зробив, надумав —
Ти все перечиш. Гей, сідлать не треба!
Сьогодні не поїду. А надалі —
Година буде та, що я скажу.
Гортензіо Ого! Він сонцем хоче правувати.
Виходять.
СЦЕНА 4
Входять Траньйо в подобі Люченцо і вчитель —у дорожніх чоботях,
простоволосий, убраний як Вінченцо.
Траньйо Це дім його, добродію. Постукать?
Учитель Аякже. Тільки, як не помиляюсь,
Синьйор Баптіста може пригадати,
Що ми колись жили в однім заїзді
У Генуї — тому вже років двадцять.
Траньйо То й добре. Ну, а ви держіться ролі
Поважної, як батькові годиться.
Входить Бйонделло.
Учитель Та не хвилюйтесь. Онде ваш слуга,
І слід би попередити його.
Траньйо За нього не турбуйтесь. Гей, Бйонделло!
Гляди мені, щоб де не сплохував!
Не забувай, що цей ось пан — Вінченцо.
Бйонделло Не бійтеся!
Траньйо Ти все, що слід, переказав Баптісті?
Бйонделло Сказав, що вже в Венеції ваш батько
І нині він до Падуї прибуде.
Траньйо Ну, молодець. Ось на тобі на чарку.
Входять Баптіста й Люченцо в подобі Камб-о-
Ото Баптіста. Споважнійте, пане.
Синьйор Баптісто, радий вас зустріти.
(До вчителя)
Панотче, це і є той пан Баптіста.
У вас прошу я батьківської ласки:
Для Б'янки виділіть мені мій спадок.
Учитель Не квапся, сину.
Добродію, до Падуї прибув я
Борги стягати — і почув від сина
Таку поважну новину, що він
Злюбився тут із вашою дочкою.
Про вас багато доброго я чув,
І вже коли він так її кохає,
Ну, а вона його,— то згоден я.
Аби не мусив довго він чекати,
Щоб добрий батько одружив його.
Якщо і ви на це так само згодні,
То я їй ладен виділити пай,
Який лише захочете.
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Приборкання норовливої, Шекспір Вільям», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Приборкання норовливої, Шекспір Вільям» жанру - Зарубіжна література:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Приборкання норовливої, Шекспір Вільям"